Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №460/9148/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. Рівне№460/9148/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в незвільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до поданого ним рапорту від 10.04.2026 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби на підставі поданого ним рапорту, зареєстрованого від 10.04.2026 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). 10.04.2026 позивач звернувся до начальника прикордонної застави розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування з рапортом про звільнення його з військової служби в запас Збройних Сил України згідно пункту «г» (через сімейні обставин або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) пункту «2» частини «4», абзацу 12 (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту «3» частини «12» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту у зв`язку із наявністю інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Позивач з відмовою не погоджується, вважає, що має право на звільнення з військової служби. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що відповідно до наданих військовослужбовцем документів, ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 . Відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ОСОБА_3 являється членом сім`ї першого ступеня споріднення. Водночас, а ні текст рапорту, ні додатки до нього, не містять інформації про встановлення інвалідності та потреби постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи самої ОСОБА_4 . Відповідно до Сімейного кодексу України, а саме статті 172 «Обов`язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків» - дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Також відповідно до Коституції України, а саме статті 51 «Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою». Отже враховуючи вищевикладене, сестра ОСОБА_3 зобов`язана здійснювати догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 . Також слід зазначити, що законодавцем чітко визначено “необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи)” тобто перебування сестри за кордоном не звільняє її від обов`язку піклуватись про своєю матір`ю. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.

Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та перебуває на посаді начальника відділення повітряної розвідки прикордонної застави розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування, військове звання – лейтенант.

10.04.2026 року позивач звернувся до начальника прикордонної застави прикордонної застави розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування з рапортом про звільнення його з військової служби в запас Збройних Сил України згідно пункту «г» (через сімейні обставин або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) пункту «2» частини «4», абзацу 12 (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту «3» частини «12» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

До рапорту були додані наступні документи:

- копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1

- копія рішення суду від 21.11.2018 №570/2536/18;

- копія рішення суду від 20.07.2011 №2/4810/11;

- копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.07.2025 року №206.26.70В від 26.01.2026;

- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.07.2012;

- копія довідки №180.02.16 про облік в пенсійному фонді;

- копію довідки №190.02.16 від 19.01.2026 про отримання тимчасової допомоги дітям батьки яких ухиляються від сплати аліментів;

- копію висновку ЛКК №224 від 01.04.2006;

- копію довідки про несплату аліментів №78633 від 20 11.2026;

- копію довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №1671 від 26.01.2026;

- копію довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №1684 від 26.01.2026;

- копію заяви про неможливість особистого догляду від 01.04.2026;

- копію заяви про наявних дітей №89 від 26.01.2026;

- копію картки платника податків ОСОБА_2 від 10.11.1998;

- копія карти платника податків ОСОБА_5 від 07.12.2007;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_5

- копію паспорту ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 ;

- копію закордонного паспорту ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 .

За результатами розгляду рапорту листом від 04.05.2026 №08/43586/26 позивачу повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки окрім позивача наявні інші члени сім`ї І ступеня споріднення - донька ОСОБА_3 , якій згідно долучених до рапорту документів не визначена потреба в постійному сторонньому догляді згідно висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до тепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у 9 прикордонному, а тому порядок звільнення його як військовослужбовця з військової служби регламентується Законом №2232-ХІІ, відповідно до якого підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, визначені в статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення №1115/2009), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

За змістом пункту 13 Положення №1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

На підставі пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 279 Положення № 1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Разом з цим, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Таким чином, з моменту 24 лютого 2022 року (Укази Президента України №64/2022 та №69/2022) військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд встановив, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 06.08.1989.

Водночас, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.07.2025 року №206/26/70/В від 26.01.2026 та висновком ЛКК №224 від 01.04.2026 про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду.

Оцінюючи обґрунтованість відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групою та потребує постійного догляду, членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме доньки ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_3 перебуває на тимчасовому консульському обліку в генеральному консульстві України в Любліні з 08.04.2026 року, що підтверджується довідкою про взяття на військовий облік та копією закордонного паспорту ОСОБА_5 .

Окрім того, у матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_5 від 09.04.2025, відповідно до якої ОСОБА_5 , що на даний час проживає та працює на території Республіки Польща, має підтверджений статус тимчасового захисту (PESEL UKR) та не має можливості здійснювати постійний, щоденний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Також на утриманні в ОСОБА_5 перебуває її донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини ОСОБА_7 позбавлений батьківських прав на дитину на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21.11.2018 року по справі № 570/2536/18, а також не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини та не сплачує аліменти на її утримання, призначені рішенням Рівненського міського суду від 21.06.2010 року по справі № 2-6120, що підтверджується довідкою, виданою Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.11.2025 № 78633.

Водночас, для встановлення факту відсутності іншого члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у спірних правовідносинах необхідно враховувати не лише формальний критерій ступеня споріднення, а й ознаки належності особи до членів сім`ї, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного побуту та наявність взаємних прав і обов`язків.

Інакше кажучи, визначальним є не лише ступінь споріднення відповідної особи, а передусім її статус як члена сім`ї, що передбачає спільне проживання, спільний побут і наявність взаємних прав та обов`язків.

У цьому випадку сестра позивача, хоча і є особою першого ступеня споріднення щодо його матері (донькою), але вона не є членом її сім`ї, оскільки мати та донька не проживають разом, не мають спільного побуту та взаємних прав та обов`язків.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Частиною 1 ст.202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Разом з тим, слід вказати, що обов`язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тобто, «здійснювати утримання батьків» - це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» - це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

Під час вирішення цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 25.02.2025 по справі №380/16966/24, де Суд зазначив, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи», в контексті абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.

В постанові від 29.04.2026 року Верховний Суд зазначив: «Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує»

Позивачем в повній мірі доведено належними та достатніми доказами обставини неможливості його сестри ОСОБА_5 здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, через фізичну відсутність сестри в Україні, неможливість повернення через працевлаштування в Польщі та необхідністю забезпечувати свою доньку, батько якої позбавлений батьківських прав та не сплачує аліменти.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що хоча формально існують інші члени сім`ї першого споріднення, зокрема донька, однак її проживання та перебування за межами України, є не лише об`єктивними підставами, що унеможливлюють виконання нею такого обов`язку щодо ОСОБА_2 , а й фактичним підтвердженням відсутності інших осіб, спроможних забезпечити необхідний їй догляд.

При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою, здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу та до суду достатні докази для підтвердження необхідності здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 - особою з інвалідністю IІ групи та фактичної відсутності інших членів її сім`ї, зокрема першого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов д висновку, що станом на дату подання рапорту позивач мав право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільнення з військової служби є протиправною.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )

Суддя С.М. Дуляницька