Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №460/9599/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. Рівне№460/9599/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із врахуванням розміру посадового окладу судді місцевого суду (99840 грн), розміру доплати за вислугу років (59904 грн), доплати за перебуванням на адміністративній посаді в суді (9984 грн), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн. встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із врахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 99840 грн. доплати за вислугу років (60%) в розмірі 59904 грн, доплати за перебуванням на адміністративній посаді в суді (10%) в розмірі 9984 грн. без обмеження граничного (максимального) розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/9599/26. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Формування та зберігання справи - у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що позивач працював головою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області та був звільнений у відставку 03.10.2016. Згідно з постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.04.2017 у справі № 559/443/17 увесь стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час звільнення склав 28 років 3 місяці 9 днів, відповідно до чого він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного максимального розміру. На звернення позивача, відповідач відмовив у проведенні перерахунку і виплати щомісячного довічного утримання судді у відставці виходячи із величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року у розмірі 90% без обмеження граничного розміру. Вважаючи зазначену відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду і просить в судовому порядку зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок.

Згідно з відзивом на позов, відповідач позовні вимоги не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» чітко встановлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - визначається на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року. В свою чергу, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» чітко встановлено, що з 01.01.2025 база розміру посадового окладу судді має бути обрахована із розміру 2102 грн. Відповідно до цього, відповідач стверджує про відсутність підстав для обрахунку посадового окладу судді з суми 3328 грн. Окремо зауважує на відсутності оновленої довідки, необхідної для проведення відповідного перерахунку.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , працював головою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII, відповідно до пункту 2, 3 та 9 ч.5 ст. 126 Конституції України, ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви у відставку.

Так, згідно з наказом Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03.10.2016 за №28-К ОСОБА_1 відраховано зі штату Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з посади голови суду 03.10.2016 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, станом на 03.10.2016 становив 28 років 3 місяців 9 днів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглядаючи 09.11.2018 у касаційному порядку постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.04.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі №559/443/17підтвердив, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І.Франка (2 роки 06 міс. 17 днів), та період строкової військової служби в лавах радянської армії (1 рік 11 міс. 21 день), що в загальному розмірі (із стажем на посаді судді 23 роки 7 міс. 01 день) складає 28 років 03 місяці 09 днів, та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог Закону №2453-VI (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77798692).

4 березня 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області на ім`я позивача видана довідка за №315-04/20 про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 2 березня 2020 року № 54, згідно з якою суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді станом на 1 січня 2020 року становить 107202,00 грн, у тому числі: оклад – 63060 грн; доплата за вислугу років (60 %) – 37836,00 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді – 10% - 6306,00 грн.

06 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки. Листом від 14 травня 2020 року за №181/03.6-21 відповідач повідомив позивачу про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №460/7710/20, яке набрало законної сили 29.03.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 93205597) Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з Довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 2 березня 2020 року №54, виданою 4 березня 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області за № 315-04/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

30.09.2025 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області на ім`я позивача також видана довідка за №110 про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, згідно з якою суддівська винагорода працюючого на відповідній посаді судді станом на 1 січня 2021 року становить 107202,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 63060 грн; доплата за вислугу років (60%) – 37836,00 грн., доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6306,00 грн.

23.03.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №460/7710/20, але з урахуванням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на рівні 3328 грн.

Листом від 04.05.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 3328 грн, мотивуючи це тим, що Законами України про Державний бюджет України на 2021-2026 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та з 01.01.2026 залишено на рівні 2102 грн.

З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 вбачається, що станом на 27.02.2026 розмір його довічного грошового утримання становить 60033,12 грн., тобто визначений на рівні 56 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.

ОСОБА_1 вважає, що розмір його довічного грошового утримання має становити 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто:

базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду 3328 грн. х 30 = 99840 грн.,

доплата за вислугу років 99840 грн. х 60% = 59904 грн.,

доплата за перебування на адміністративній посаді 99840 грн. х 10% = 9984 грн.,

а разом 169728 х 90% = 152755,20 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За правилами частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (який втратив чинність 30.09.2016 крім окремих положень) (з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-рп/2016 від 08.06.2016), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

В свою чергу, за положеннями частини третьої статті 133 того ж Закону (з урахуванням рішенням Конституційного Суду №11-р/2018 від 04.12.2018), посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

02.06.2016 прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016.

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Водночас пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» №193-IX від 16.10.2019, який набрав чинності 7 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було установлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У пунктах 15-17 вказаного Рішення зазначено наступне: «згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII від 13.07.2017, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Як було зазначено вище, положеннями частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач.

При цьому, частина третя статті 142 Закону України №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача.

Тобто, у цьому випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.

В Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду – «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2021 року у справі №200/9113/20-а, в якій предмет спору стосувався призначення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів.

Тобто, особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі раніше діючого закону, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі та у порядку, визначеному чинним на час здійснення такого перерахунку закону.

У цій справі такими нормами є положення Закону України №1402-VIII.

Отже, оскільки чинним Законом України №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, тому відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за законом, чиним на момент виходу судді у відставку, тобто за Законом №2453-VI.

Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Суд зазначає, що визначення розміру довічного грошового утримання на підставі норм Закону України №1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих статтею 22 Конституції України права позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону України №1402-VIII, не є меншим.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція щодо застосування відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці міститься в постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №580/585/21.

Як встановлено судом, загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 28 років 03 місяці 09 днів.

Виходячи із встановленого стажу роботи на посаді судді, позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання в розмірі: 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% - за 20 років стажу + 16% за 8 років стажу х 2%), а не 90 відсотків, як він вважає.

Щодо вимог про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн. встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чітко залежить від встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У Рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У Рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3- рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999.

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020, Про Державний бюджет України на 2021 рік було установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Таким чином, вперше для визначення базового розміру посадового окладу судді була запроваджена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Аналогічним чином, відповідними нормами Законів Про Державний бюджет України на відповідний рік, разом із встановленням на 01 січня 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки), 3328,00 грн (2026 рік), відповідно, був передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно інших, непрофільних законів.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5- рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402- VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного заміна при обчисленні складових суддівської винагороди гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) є протиправною.

Окремо слід наголосити і на тому, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді» №4905-IX від 09.06.2026, який набрав чинності 25.06.2026, частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено абзацом такого змісту: «Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік».

Відповідно до ст.7 «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-IX від 03.12.2025, в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 на рівні 3328,00 гривні.

Саме такий розмір повинен враховуватись як розрахункова величина для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач на заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомив, що обчислення розміру такого довічного грошового утримання повинне здійснюватися із розрахункової величини - прожиткового мінімуму на рівні 2102,00 грн.

При цьому, Пенсійний орган у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Оскільки з 01.01.2026 підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3328,00 грн – відповідач, маючи в своєму розпорядженні відомості щодо складових суддівської винагороди, його відсоткового розрахунку виходячи зі стажу роботи на посаді судді, був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без його додаткового звернення на підставі матеріалів пенсійної справи.

Пенсійний орган, у випадку спірних правовідносин, не проводячи такий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) діяв протиправно.

Щодо відсутності обов`язку позивача пред`явлення до Пенсійного органу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід зауважити на такому.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону України №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Конституційним Судом України у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина шоста пункту 16) висловлено юридичну позицію про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Таким чином, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21.

В прохальній частині позову Позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити починаючи з 01.01.2026 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2026 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн. встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із врахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 99840 грн. доплати за вислугу років (60%) в розмірі 59904 грн, доплати за перебуванням на адміністративній посаді в суді (10%) в розмірі 9984 грн. без обмеження граничного (максимального) розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зважаючи на попередній висновок суду щодо відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66%, така позовна вимога підлягає до задоволення частково.

З метою ефективного відновлення порушених прав та інтересів позивача, належить зобов`язати відповідача здійснити починаючи з 01.01.2026 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді відповідного суду, із врахуванням базового розміру посадового окладу судді (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року), розміру доплати за вислугу років (60 %) та доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (10%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», без обмеження граничним (максимальним) розміром.

Відповідно до вказаного перерахунку, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2026 має становити: 99840 грн. (30 х 3328 грн) + 59904 грн. (99840 х 60%) + 9984 грн. (99840 х 10%) = 169728 грн. х 66% = 112020,48 грн.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено у повній мірі правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення з 01.01.2026 перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, встановленого на 01 січня 2026 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із врахуванням розміру посадового окладу судді місцевого суду (99840 грн), розміру доплати за вислугу років (59904 грн), доплати за перебуванням на адміністративній посаді в суді (9984 грн), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.01.2026 у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді відповідного суду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із врахуванням базового розміру посадового окладу судді (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 20206 року - 99840 грн.), розміру доплати за вислугу років (60% - 59904 грн.) та доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (10% - 9984 грн.), без обмеження граничним (максимальним) розміром щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко