Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №460/6720/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. Рівне№460/6720/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі іменується – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 з застосуванням для обчислення базового місяця – січень 2008 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3,4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3969,58 гривень в місяць; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3969,58 гривень в місяць.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 Відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення із застосуванням належного місяця підвищення доходу — січня 2008 року. Крім того, з 01.03.2018 відповідач не врахував положення пункту 5 Порядку №1078 та не визначив розмір належної позивачу індексації-різниці як різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року. Позивач вважає, що у березні 2018 року внаслідок підвищення посадових окладів за постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідач повинен був визначити, чи перевищив розмір підвищення його грошового доходу суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці. На звернення Позивача Відповідач листом відмовив у задоволенні заяви. Таку бездіяльність Відповідача Позивач вважає протиправною та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 09.11.2006 по 12.05.2025.

Позивач вважає, що має право на нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, а також перерахунок та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025, водночас Відповідач таких нарахувань не здійснював.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Позивач звернувся до суду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке .

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 цього Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, грошове забезпечення.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Отже, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці. Право на індексацію-різницю виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, яка склалася у такому місяці.

Системний аналіз абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що індексація-різниця має щомісячний фіксований характер, гарантується законом та підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до припинення відповідних правовідносин.

Щодо позовних вимог за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2008.

Наступне нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Доказів підвищення посадових окладів позивача у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що після внесення змін до Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не зростання інших складових грошового забезпечення.

З огляду на те, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося у січні 2008 року, суд дійшов висновку, що саме січень 2008 року підлягає застосуванню як місяць підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Аналогічний підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 23.08.2022 у справі №420/11641/21.

Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є протиправною.

Щодо позовних вимог за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025 суд зазначає таке.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, у якому відповідач повинен був вирішити питання щодо наявності у позивача права на індексацію-різницю.

З огляду на положення абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Для застосування зазначених положень Порядку №1078 суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року;

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року;

чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. При цьому враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року порівняно з місяцем попереднього підвищення доходу — січнем 2008 року — становила 253,30 відсотка.

Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4463,15 грн, а саме: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою про доходи позивача за 2018 рік розмір його грошового забезпечення у лютому 2018 року становив 9482,40 грн, а у березні 2018 року — 9900,00 грн.

Отже, розмір підвищення грошового доходу Позивача у березні 2018 року становив 417,60 грн.

Оскільки, підвищення доходу Позивача в березні 2018 року становить 417,60 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн, отже, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 Позивач має право на отримання індексації-різниці в сумі 4045,55 грн (4463,15 грн – 417,60 грн).

Відповідач доказів нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 не надав. Також відповідач не довів наявності чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) після березня 2018 року, яке б припинило право позивача на виплату індексації-різниці.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 08.05.2025 у справі №380/6610/24, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі №120/6277/22.

Щодо періоду з 01.01.2024 по 12.05.2025 суд зазначає таке.

Абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Водночас позовні вимоги за 2023 рік у межах цієї справи позивачем не заявлені.

Суд враховує, що статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, у лютому 2024 року - 100,3%, у березні 2024 року 100,5%, у квітні 2024 року -100,2%, у травні 2024 року 100,6% внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення у січні-травні 2024 року не було.

Позивач у період з 01.01.2024 по 12.05.2025 продовжував проходити військову службу у Відповідача. Доказів чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) після березня 2018 року, яке б припинило виплату індексації-різниці, відповідачем суду не надано.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). Тому з урахуванням відновлення правового регулювання індексації з 01.01.2024 та продовження проходження Позивачем військової служби, суд дійшов висновку, що Позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці також за період з 01.01.2024 по 12.05.2025.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині наявності у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 і з 01.01.2024 по 12.05.2025.

Разом з тим позов не підлягає задоволенню в частині визначення судом конкретної щомісячної фіксованої суми індексації-різниці у заявленому позивачем розмірі, оскільки остаточне нарахування належних до виплати сум має бути здійснене відповідачем з урахуванням висновків суду, положень Порядку №1078 та раніше виплачених сум.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.05.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя К.М. Недашківська