Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №161/2551/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2551/26

Провадження № 1-кп/161/695/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 29 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

представника потерпілого- ОСОБА_4

потерпілого- ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку, кримінальне провадження № 12025030580002319 від 01 вересня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Луцька, Волинської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, студентки 4 курсу Комунального закладу вищої освіти «Луцького педагогічного інституту» Волинської обласної ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

-

-за ст.286 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_7 31 серпня 2025 року, близько 14 години 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi A4 Avant», транзитний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т0303 сполученням Луцьк-Радомишль-Демидівка-Дубно, у напрямку міста Луцька зі сторони с. Демидівка Дубенського району, Рівненської області в порушення п. п. 2.3 (б), 12.1 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року, не врахувала дорожню обстановку, відволіклась від її спостереження, проявила безпечність та неуважність, не вибрала безпечної швидкості руху, в результаті чого поблизу с. Радомишиль, Луцького району, допустила виїзд за межі проїзної частини на узбіччя по праву сторону ходу свого руху де здійснила зіткнення з придорожнім деревом.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_7 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, спричинила:

- потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пасажиру автомобіля марки «Audi A4 Avant», транзитний номерний знак НОМЕР_1 , тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому тіла лівої ключиці зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, по скільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби;

- потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пасажиру автомобіля марки «Audi A4 Avant», транзитний номерний знак НОМЕР_1 , тілесні ушкодження у вигляді : Політравми: закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, ДАП (дифузне аксональне пошкодження головного мозку) – синдром; забійну рану волосистої частини голови; забій обох легень; тупу травму живота; забій грудної клітки, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_7 , вимог пунктів п. п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

- п. 2.3. б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та показала що, 30 серпня 2025 року разом із потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поїхали на відпочинок у с. Хрінники. Обвинувачена зазначила, що перебувала з потерпілим ОСОБА_5 у відносинах. Коли вони рухались на озеро, за кермом автомобіля марки « ауді А4» знаходився ОСОБА_5 , також з ними їхали їхні друзі іншим автомобілем. Наступного дня, тобто 31 серпня 2025 року зранку, ОСОБА_5 сказав ОСОБА_7 сісти за кермо оскільки він вже вживав алкогольні напої. Близько 13:00 вони виїхали з місця відпочинку, за кермом перебувала ОСОБА_7 .. Під час руху автомобіля трасою, зі слів обвинуваченої, вона «зловила обочину» кермо стало не керованим в результаті чого автомобіль зіткнувся з деревом, з якою швидкістю їхала обвинувачена не пам`ятає. Під час зіткнення автомобіля з деревом обвинувачена залишилась в автомобілі оскільки була зафіксована ременем безпеки, а потерпілий ОСОБА_5 вилетів через вікно так як удар припав на праву частину автомобіля. Після чого до них підбігли випадкові свідки які також рухалися тією ж дорогою, допомогли вибратися з автомобіля обвинуваченій шляхом розбивання скла, також викликали швидко та поліцію та надавали першу допомогу потерпілим до приїзду швидкої допомоги. У вчиненому обвинувачена ОСОБА_7 щиро розкаялась та просила суд суворо її не карати та не позбавляти права керування, збитки щодо лікування потерпілих у лікувальних закладах відшкодовані. Також обвинувачена повідомила, що провідувала потерпілого ОСОБА_5 в лікарні, була поряд, також з друзями відвідували потерпілого коли той проходив реабілітацію, та просила вибачення. Також обвинувачена зазначила, що перед судовим засіданням намагалась відшкодувати частину завданих збитків, одна сторона потерпілого відмовилась від отримання грошових коштів, та наполягала на повній компенсації. Щодо цивільного позову обвинувачена визнала повністю відшкодування матеріальної шкоди та частково моральну, оскільки вважає, що сума є занадто великою, щодо визначення суми моральної шкоди та витрат пов`язаних на надання професійної правничої допомоги покладається на розсуд суду.

Крім повного визнання вини самою обвинуваченою, її вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, зокрема:

-показами даними в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_5 який показав, що знайомий із обвинуваченою ОСОБА_7 14 серпня 2025 року потерпілий придбав автомобіль марки « ауді А 4», 30 серпня 2025 року разом із своєю дівчиною ОСОБА_7 та товаришем ОСОБА_8 поїхали на відпочинок у с.Хрінники. 31 серпня 2025 року потерпілий зранку вживав алкогольні напої у великій кількості, відповідно керувати транспортним засобом не міг. В подальшому потерпілого поклали спати в автомобіль і без його відому обвинувачена ОСОБА_7 сіла за кермо. Як потім розповів йому інший потерпілий ОСОБА_8 , обвинувачена рухалась зі швидкістю більше 100 км/год. та знімала відео на мобільний телефон, відволіклась та не впоралась з керуванням та злетіла з дороги в кювет. Моменту зіткнення і подальший хід подій кого потерпілий не пам`ятає, оскільки спав, а від отриманих травм впав в кому де провів 7 днів. Всі події йому відомі зі слів іншого потерпілого. Дозволу на керування автомобілем потерпілий обвинуваченій не давав, не змушував сідати за кермо, оскільки вони запланували повертатися додому 01 вересня 2025 року. Будь яких збитків потерпілому не відшкодовано. Цивільний позов підтримує в повному обсязі. Моральну шкоду аргументує тим, що 7 днів перебував в стані коми, пережив клінічну смерть, довгий період перебував на реабілітації та потребує її в майбутньому, втратив можливість нормального розмовляти через травму голови. Будь яких вибачень зі сторони обвинуваченої не було. Щодо міри покарання наполягає на суворому покаранні з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по кримінальному провадженні, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який відносяться до категорії тяжких злочинів, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченої.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжує її покарання, суд не вбачає.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , судом враховується те, що остання раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, є особою молодого віку має постійне місце проживання, навчається, серед сусідів та колег по навчанню характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки, зобов`язалась в найкоротші терміни відшкодувати збитки потерпілому ОСОБА_5 , також судом враховується поведінка обвинуваченої ОСОБА_7 , як безпосередньо після ДТП так і в подальшому, цивільний позов визнала частково, при цьому потерпілі наполягали на суворій мірі покарання з позбавленням права керування транспортними засобами, крім того, ОСОБА_7 в подальшому зобов`язалася дотримуватись бездоганної поведінки та не порушувати Правил дорожнього руху України, тому суд приходить до висновку, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання ОСОБА_7 , слід призначити в межах санкції ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами, при цьому на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбуття призначеного основного покарання із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також процесуальних витрат понесених потерпілим на професійну правничу допомогу, задовольнити повністю .

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в користь потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 суд враховує положення ст.23 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. А тому, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та викладені вище вимоги законодавства України з цього приводу, суд вважає, що в даному конкретному випадку, як встановлено під час досудового розслідування, так і в ході судового слідства, в потерпілого ОСОБА_5 внаслідок даної ДТП виявлено тяжкі тілесні ушкодження, а тому з врахуванням глибини душевних страждань, вимушених та незворотних змін у житті потерпілого ОСОБА_5 , які настали в результаті вчинення обвинуваченою злочину, а саме фізичні та душевні травми, наявність набутої інвалідності 3 (ІІІ) групи в наслідок ДТП , що такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає положенням ст.23 ч.3 ЦК України.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття призначеного їй основного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 3 ( три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та/або навчання.

-не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також процесуальних витрат понесених потерпілим на професійну правничу допомогу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 67084.50 ( шістдесят сім тисяч вісімдесят чотири гривні п`ятдесят копійок) гривень, моральну шкоду в розмірі 300 000 ( триста тисяч ) гривень, та процесуальні витрати понесені потерпілим на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 ( двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 7131.20 ( сім тисяч сто тридцять одну гривню двадцять копійок) витрат на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні.

Арешт, що накладено на транспортний засіб «Audi A4» р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно договору купівлі продажу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – скасувати.

Речовий доказ – транспортний засіб «Audi A4» р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно договору купівлі продажу належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – повернути останньому за належністю без оплати за зберігання.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: