Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №159/2692/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2692/26

Провадження № 1-кп/159/508/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026030550000220 від 26.03.2026року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця с. Берестяне Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого водієм ТОВ “Бренвель”, раніше не судимого,

у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 25 березня 2026 року, близько 12 год. 00 хв., всупереч вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним спеціалізованим вантажним лісовозом, обладнаним краном-маніпулятором, марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в м. Ковелі Волинської області, під час виїзду вказаним транспортним засобом з другорядної дороги, що по вул. Володимира Осіюка на головну автодорогу, яка пролягає по вул. Холмська, здійснюючи при цьому маневр повороту ліворуч, допустив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не виконавши покладені на нього обов`язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не пересвідчився в безпечності вказаного маневру, та під час виїзду на вказану вище автодорогу не виконав технічних вимог дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України та, не надавши переваги в русі, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , який рухався проїзною частиною автодороги вул. Холмська з ліва на право відносно напрямку руху спеціалізованого вантажного лісовозу, обладнаного краном-маніпулятором, марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритого перелому лобної, тім`яної кістки ліворуч, закритого перелому скроневої, тім`яної кісток праворуч, травматичного субарахноїдального крововиливу обох лобних, правої скроневої та лівої тім`яної часток, травматичної субдуральної гематоми фальксу та наметів мозочку, закритого черезсуглобового перелому правої кульшової западини, що утворились від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин кузова автомобіля, з послідуючим падінням на велосипед та дорожнє покриття, які, за ступенем тяжкості, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3. б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 (б, д), 10.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Так, у відповідності до вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; (д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

У відповідності до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У відповідності до вимог п. 16.3 Правил дорожнього руху України, у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

У відповідності до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю. Скориставшись своїм безумовним правом, відмовився давати показання. Проте, відповідаючи на запитання прокурора, підтвердив, що дійсно вчинив дорожньо-транспортну пригоду за обставин, зазначених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.

Зазначені в обвинуваченні обставини ніким не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який підтверджує їх існування. В зв`язку з цим суд, за погодженням з учасниками судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

З`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяного збитку.

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю проживання, на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває.

Крім цього, суд враховує відсутність будь-яких претензій потерпілого до обвинуваченого та прохання потерпілого призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, що викладено в окремій письмовій заяві та у власноручній розписці потерпілого.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку про те, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення (злочину), без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, зважаючи на наведені вище обставини щодо особи обвинуваченого та позицію прокурора і потерпілого, суд вбачає можливим виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувались.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, пов`язані із залученням експертів на проведення судових інженерно-транспортних експертиз в загальній сумі 14975,60 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.03.2026 року на майно (речові докази), з урахуванням ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2026 року про часткове скасування арешту майна, підлягає скасуванню з подальшим вирішенням долі цих речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню в загальній сумі 14975 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 60 коп. за проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.03.2026 року на майно (речові докази), з урахуванням ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2026 року про часткове скасування арешту майна, - скасувати.

Речові докази:

- спеціалізований вантажний лісовоз марки "МАN", державний номерний знак НОМЕР_4 , який повернуто в користування власнику - ТОВ «Бренвель» (Ковельський район, сел. Турійськ, вул. Жежків, 33), - залишити у володінні останнього;

- велосипед чорного кольору, який зберігається на майданчику для зберігання транспортних засобів ТОВ “Верес” (м. Ковель, вул. Грушевського, 79), - повернути ОСОБА_7 (Волинська область, м. Ковель, вул. Героїв України, 3/57).

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_1