Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №154/1741/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1741/26

1-кп/154/529/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12026035510000085, внесене до ЄРДР 30 березня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину,2020 року народження, працюючого в ТОВ «Шардскод», раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що в березні 2026 році (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на підроблення довідки про перебування на консульському обліку, яка видається закордонною дипломатичною установою України, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення вказаних документів.

При цьому, ОСОБА_4 , розуміючи, що вказана довідка про перебування на консульському обліку буде підроблена, реалізуючи свій злочинний намір, використовуючи застосунок «Telegram» надав персональні дані своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для внесення відомостей у довідку про перебування на консульському обліку, яка в сукупності з іншими документами надає право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану.

У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, використовуючи реквізитні дані «Посольство України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії» у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, умисно виготовила підроблений офіційний документи - довідку про перебування на консульському обліку №260211135711-699114, вказавши в них завідомо недостовірні відомості про перебування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на консульському обліку в Посольстві України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, після чого передала вказану довідку про перебування на консульському обліку ОСОБА_4 , для використання під час перетину Державного кордону.

Крім цього, 30.03.2026 о 08 год. 51 хв., ОСОБА_4 , під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг» Волинської митниці Держмитслужби, що за адресою: вулиця Сергія Свища, 60, м. Устилуг Володимирського району Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, який не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, (зі змінами внесеними Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-IX на 90 діб) Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблений документ, а саме: довідку про перебування на консульському обліку №260211135711-699114 видану на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які Посольством України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії не видавалися та не посвідчувалися, чим використав завідомо підроблені документи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.358 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, що повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснив, що він приблизно в березні 2026 року, використовуючи застосунок «Telegram» придбав у невідомої йому особи довідку про перебування його дружини ОСОБА_6 на консульському обліку в Посольстві України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, яка в сукупності з іншими документами надає право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану. Після цього, 30.03.2026 він, під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Устилуг» Волинської митниці Держмитслужби, з метою незаконного перетину державного кордону України, надав працівникам Державної прикордонної служби України цю підроблену довідку, яка насправді Посольством України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії не видавалася та не посвідчувалася.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.358 КК України.

Крім цього, своїми умисними протиправними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.358 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наступне.

Відповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі правопорушника визначена на сам перед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню нових злочинів обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Водночас, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання. У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Закон чітко визначає такі цілі покарання, як: кара як відплата засудженому за вчинене кримінальне правопорушення; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень самим засудженим; запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень з боку інших осіб.

При визначенні виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання. При цьому суд дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним».

У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів, вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до кримінального проступку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та здійснення ним 21.04.2026 благодійного внеску (донату) на ЗСУ.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має зареєстроване постійне місце проживання та сталі соціальні зв`язки, працює, позитивно характеризується, отримав вищу освіту, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, здійснив благодійний внесок на ЗСУ, вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнавав на протязі всього розгляду справи, щиро каявся та засуджував себе за вчинені діяння, не намагався уникнути відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину та мав належну процесуальну поведінку.

Водночас, суд приходить до висновку, що встановлені судом ряд обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а також такі обставини, як вчинені кримінальні правопорушення суттєвих негативних наслідків не завдали, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, які зазначені судом вище та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому при призначенні основного покарання за ч.3 ст. 358 КК України є підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м`якого виду основного покарання, не визначеного в санкції статті Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення у виді штрафу.

Згідно із вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Положення ст. 69 КК України підлягають виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суворими (несправедливими), а особа потребує поблажливого ставлення. З огляду на це суд має право скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Отже, підставами призначення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України, визнано дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані, які певним чином характеризують особу винного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях .

Суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків, бажанні виправити наслідки вчиненого.

На переконання суду, факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень знайшов своє відображення, оскільки обвинувачений під час судового розгляду неодноразово висловлював належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, висловлювала щирий жаль з приводу вчинення кримінальних правопорушень, готовність нести відповідальність за їх вчинення, усвідомив свій негативний вчинок і запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, що свідчить про дійсне щире його каяття. Належним продовженням переконливої позитивної процесуальної поведінки обвинуваченого стали під час судового розгляду його бажання та згода щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Отже суд, враховуючи наявність наведених вище декількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: повне визнання вини, щире каяття, здійснення донату на ЗСУ, виходячи із фактичної тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу їх вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінальних правопорушень, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінальних правопорушень, та характеризують поведінку останнього після їх вчинення, враховуючи особу винного, який свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, надавав визнавальні покази, доходить висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для застосування ст. 69 КК України та призначити більш м`який вид основного покарання, не визначеного в санкції ч. 3 ст. 358 КК України за це кримінальне правопорушення у виді штрафу.

Вищенаведені обставини вказують на можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого призначивши останньому саме такий вид покарання.

На думку суду, призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України буде необхідним, достатнім і відповідати основній меті покарання - виправлення засудженого та запобіганню ним та іншими особами вчинення нових злочинів та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Також суд прийшов до висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.358 КК України, у межах санкції цієї статті, у виді штрафу.

Остаточне покарання обвинуваченому суд призначає за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України.

На думку суду, така міра покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, є необхідною й достатньою для їх виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обрані 02.04.2026 року слідчим суддею Володимирського міського суду Волинської області, слід скасувати.

Щодо процесуальних витрат, понесених за проведення судово- технічної експертизи, суд вважає, що вказані у обвинувальному акті витрати повинні бути стягнуті відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого – не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обрані 02.04.2026 року слідчим суддею Володимирського міського суду Волинської області - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судово -технічної експертизи № СЕ-19/103-26/4486-ДД від 08.04.2026 , у розмірі 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.

Речові докази по справі: довідку №260211135711-699114 від 11.02.2026 про перебування на консульському обліку гр. ОСОБА_6 , яка була вилучена у ОСОБА_4 30.03.2026 під час огляду місця події -з берігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Iphone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою «Лайфселл» НОМЕР_3 -вважати повернутим ОСОБА_4 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7