Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №740/3161/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/3161/25

Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1054/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Любчика О.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк»), в якому просила зобов`язати відповідача повернути їй безпідставно списані з банківського/карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Ощадбанк», грошові кошти у сумі 13 266 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Мотивуючи заявлені вимоги, позивачка зазначала, що була користувачем платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , на яку нараховувались пенсійні кошти. 05 липня 2024 року невідомі особи (особа) незаконно (без дозволу та відома) заволоділи грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі 13 266 грн. Позивачка указує, що зняття коштів відбулося поза її волею, не з її вини та за відсутності поінформованості про проведення банком операцій за її банківськими рахунками. Банківська картка постійно знаходилася у неї, ОСОБА_1 її нікому не передавала, не втрачала, логін і пароль не розголошувала, будь-яких платіжних доручень в паперовому та електронному виді з використанням мобільного додатку не складала.

За цим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024270380000521 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

АТ «Ощадбанк» повідомив позивачку, що спірні перекази на суму 13 266 грн здійснено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки з обов`язковою ідентифікацією/верифікацією клієнта з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад 24/7», біометрії та з правилами введення одноразових кодів доступу при встановленні/перевстановленні мобільного додатку та одноразових кодів для переказу на картку іншого банку, які надавалися банком 17 червня 2024 року о 15:11:45 на фінансовий номер телефону. Відповідач вважав, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення ОСОБА_1 персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущених на її ім`я, та одноразових кодів підтвердження, які надходили на її фінансовий номер телефону. Результати перевірки свідчать, що списання грошових коштів з рахунку стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) ОСОБА_1 вимог договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

На думку позивачки, відмова АТ «Ощадбанк» повернути їй незаконно списані грошові кошти, є незаконною та такою, що порушує її права як споживача банківських послуг.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати трішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, відмовляючи у позові, суд першої інстанції безпідставно ототожнив технічну коректність проходження процедур в системі банку (реєстрація, вхід до «Ощад 24/7» та подальші перекази відбулись з використанням фінансового номеру, ОТР-коду та біометрії) з доведеністю тверджень відповідача про ініціювання спірних платіжних операцій саме позивачкою або про те, що саме її дії чи бездіяльність сприяли незаконному списанню коштів.

ОСОБА_1 наголошує на відсутності доказів, які підтверджують, що саме вона вводила реквізити картки-одержувача, підтвердила спірні перекази чи усвідомлено передала третім особам персоналізовані засоби безпеки. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання операції не доводить того, що саме клієнт надав згоду на списання коштів.

Скаржниця звертає увагу суду на те, що, виявивши незаконне списання, одразу звернулась до АТ «Ощадбанк» та правоохоронних органів. Така поведінка є логічною для особи, яка не ініціювала операції та прагне негайно припинити порушення її прав. Відкриття кримінального провадження також підтверджує, що позивачка послідовно наполягає на шахрайському списанні грошових коштів.

Стверджує, що висновки суду першої інстанції суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23.

У наданому відзиві АТ «Ощадбанк», не погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обгрунтовуючи доводи відзиву, сторона відповідача посилається на те, що з моменту направлення банком на фінансовий номер клієнта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) одноразового ОТП-паролю (17 червня 2024 року), з використанням якого відбулася реєстрація у мобільному додатку в системі «Ощад 24/7» (17 червня 2024 року) та до моменту здійснення спірних платіжних операцій по рахунку клієнта (05 липня 2024 року) минуло 18 днів. Натомість ОСОБА_1 про заволодіння сторонніми особами інформацією, яка надає змогу ініціювати платіжні операції по відкритому їй у банку рахунку, у цей період часу банк не повідомляла.

Указує на те, що кошти з карткового рахунку ОСОБА_1 перераховано на рахунок ОСОБА_2 , клієнта іншого банку ПАТ «Банк Восток». Позивачка звернулась до АТ «Ощадбанк» з підозрою на шахрайське списання коштів 05 липня 2024 року о 15:20 год. уже після успішного завершення усіх операцій, які мали місце 05 липня 2024 року у період часу з 14:05 по 14:10. Платіжна картка ОСОБА_1 заблокована по дзвінку держателя до контакт-центру банку 05 липня 2024 року о 15:20 год. Банк вважає, що у цьому випадку позивачка не позбавлена права заявити вимоги про повернення їй грошових коштів до особи, яка їх набула без достатньої правової підстави ( ОСОБА_2 ) або про відшкодування завданої їй шкоди до особи (осіб), яка вчинила злочин, яким їй звдано майнової шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла розголошенню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з карткового рахунку, тому АТ «Ощадбанк» не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки не з вини товариства перераховано кошти з рахунку позивачки.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 14 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір банківського рахунку шляхом підписання заяви № 394413/141216 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (т. 1 а.с. 43-44).

Відповідно до п. 2.2. указаної заяви, номер мобільного телефону ОСОБА_1 зазначено НОМЕР_3 .

За умовами п. 3.4.1., 3.4.2. заяви, банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_4 у гривні України, код банку 353553, на умовах тарифного плану «Пенсійний». Банк надає клієнту платіжну картку Masterсard Debit Standard та ПІН конверт до неї.

Сторонами не заперечувалось, що на виконання наведеного договору позивачці відкрито рахунок НОМЕР_5 , випущено наступні картки № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) з терміном дії до 12/22 року; № НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ) з терміном дії до 11/27 року; № НОМЕР_10 ( НОМЕР_11 ) з терміном дії до 06/29 року (т. 1 а.с. 45).

Номери телефонів для зв`язку з Банком указані, зокрема на зворотному боці картки № НОМЕР_10 , а саме НОМЕР_12 та НОМЕР_13 (т.1 а.с. 252).

17 червня 2024 року о 15:14 за карткою ОСОБА_1 зареєстровано обліковий запис у додатку «Ощад 24/7» на пристрої SM-G991B, Device ID: aae0bf44ba9c22db, обліковий запис 3dc7c4ef-7551-4c93-8592-86fb385f4f35, за даними витягу з автоматизованої системи банку про реєстрацію (перереєстрацію) мобільного додатку. Позначення SM-G991B відповідає телефону Samsung Galaxy S21 (т. 1 а.с. 171-172).

З 17 червня 2024 року по 05 липня 2024 року на пристрої SM-G991B, Device ID: aae0bf44ba9c22db, під обліковим записом 3dc7c4ef-7551-4c93-8592-86fb385f4f35, здійснено входи до мобільного додатку «Ощад 24/7» станом на 17 червня 2024 року, 18 червня 2024 року, 19 червня 2024 року, 20 червня 2024 року, 22 червня 2024 року, 23 червня 2024 року, 24 червня 2024 року, 26 червня 2024 року, 27 червня 2024 року, 28 червня 2024 року, 01 липня 2024 року, 04 липня 2024 року та 05 липня 2024 року, що підтверджено витягом з автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» (т. 2 а.с. 60).

Інформацією АТ «Ощадбанк» та випискою по картковому рахунку НОМЕР_5 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , підтверджено, що 17 червня 2024 року на пристрої SM-G991B, Device ID: НОМЕР_14 з використанням реквізитів платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 , випущеної банком на ім`я ОСОБА_1 , ПІН-коду до неї та фінансового номеру телефону, відбулись наступні успішні операції на загальну суму 13 100 грн (т. 1 а.с. 17-19):

- 05 липня 2024 року о 14:05:30 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:07:02 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:08:25 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:09:21 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:09:47 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:10:16 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 2 000 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15);

- 05 липня 2024 року о 14:10:35 операція переказу коштів з платіжної картки банку № НОМЕР_8 в сумі 1 100 грн (без урахування комісії) на платіжну картку № НОМЕР_15 , емітовану банком ПАТ «Банк Восток», зв икористанням IP адреси НОМЕР_16 (вхід у додаток: 05 липня 2024 року о 14:03:15).

Зазначені операції здійснено з використанням мобільного додатку «Ощад 24/7» (нова версія Flumo), який встановлено/перевстановлено 17 червня 2024 року о 15:14:03 год. на пристрої SM-G991B, Device ID: aae0bf44ba9c22db, з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_8 , випущеної на ім`я ОСОБА_1 , та за фінансовим номером телефону ОСОБА_1 НОМЕР_3 , про що свідчать дані витягів з автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» про реєстрацію (перереєстрацію) мобільного додатку та про ІР входи в Ощад 24/7 (т. 1 а.с. 171-179).

Підставою здійснення операцій слугували платіжні інструкції, оформлені в електронній формі з використанням системи дистанційного обслуговування від імені ОСОБА_1 за допомогою застосунку «Ощад 24/7» (т. 1 а.с. 183-184).

Кошти з карткового рахунку ОСОБА_1 перераховано на рахунок ОСОБА_2 , клієнта іншого банку ПАТ «Банк Восток», як слідує з її виписки по рахунку (т. 2 а.с. 1-4).

Того ж дня, 05 липня 2024 року ОСОБА_1 повідомила АТ «Ощадбанк» про списання коштів з її рахунку поза її волею. Платіжну картку № НОМЕР_8 АТ «Ощадбанк» закрито 05 липня 2024 року, заблоковано обліковий запис у мобільному застосунку «Ощад 24/7», і прийнято заявку на випуск картки № НОМЕР_10 , що підтверджується аудіозаписом телефонної розмови ОСОБА_1 із працівником АТ «Ощадбанк» (т.1 а.с. 189), даними ПрАТ «Київстар» (т.2 а.с. 39), витягом із автоматизованої системи Банку щодо обліку випущених платіжних карток (т. 1 а.с. 45).

У цій же телефонній розмові ОСОБА_1 на питання працівника Банку про те, чи це ОСОБА_1 перереєстровувалася 17 червня 2024 року у застосунку «Ощад 24/7», ОСОБА_1 відповіла, що їй дівчата зробили реєстрацію мобільного додатку для оплати комунальних послуг.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що за кілька місяців до 05 липня 2024 року на її телефоні Redmi установлено мобільний застосунок «Ощад 24/7», у чому їй допомагали працівники відділення АТ «Ощадбанк» у м. Ніжині, для чого вона надавала їм свій телефон. Які саме дії для цього ними вчинялися детально не знає. Згодом, у тому ж відділенні АТ «Ощадбанк», працівники банку їй допомагали у застосунку «Ощад 24/7» на її мобільному телефоні створити шаблони за надавачами комунальних послуг для їх оплати. Для цього телефон працівникам банку не надавала, а виконувала у застосунку дії, як вони говорили. Не виключає, що це могло бути в червні 2024 року.

08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області із заявою про вчинення кримінального провопорушення, в якій зазначено, що 05 липня 2024 року з банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 невідомими особами у невстановлений спосіб здійснено таємне викрадення грошових коштів в сумі 13 266 грн, внаслідок чого заявниці завдано майнової шкоди. На підставі поданої заяви внесено відомості до ЄРДР за № 12024270380000521 від 08 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 16).

На звернення ОСОБА_1 щодо повернення їй коштів, які списано 05 липня 2024 року з карткового рахунку, випущеного на її ім`я, АТ «Ощадбанк» у листі від 25 липня 2024 року за вих. № 22/4-02/84897/2024 повідомило, що оскаржувані операції здійснено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку, випущеної на ім`я ОСОБА_1 , з обов`язковою ідентифікацією\варифікацією клієнта з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад 24/7»/біометрії та з правильним введенням одноразових кодів доступу при встановлені/переустановленні мобільного додатку банку та одноразових кодів для переказу на картку іншого банку, які надавались банком 17 червня 2024 року о 15:11:45 на фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Зазначено, що АТ «Ощадбанк» вважає, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення ОСОБА_1 персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущених на її ім`я, та одноразових кодів підтвердження, які надходили на її фінансовий номер телефону (т. 1 а.с. 17-19).

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до АТ «Ощадбанк» із вимогою повернути кошти списані 05 липня 2024 року з її карткового рахунку, проте АТ «Ощадбанк» листом від 30 липня 2025 року за вих. № 22/4-02/2519/2025/С повідомило, що по суті її порушеного питання банком надано вичерпну інформацію у відповіді від 25 липня 2024 року за вих. № 22/4-02/84897/2024. Додатково повідомлено, що за результатами перевірки порушень зі сторони працівників банку не виявлено (т. 1 а.с. 20).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.

Пунктом 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг. Згідно з п. 54 цієї статті платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21).

Відповідно до підпункту 63 пункту 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 65 від 19 травня 2020 року, визначено, що фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації.

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема, надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи (ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги»).

Платіжний інструмент персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції. Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (пункти 63, 65 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Відповідно до п. 11 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29 липня 2022 року, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Згідно із п. 17 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 163 від 29 липня 2022 року (далі - Інструкція № 163), порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Перед отриманням згоди платника на виконання кожної платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний здійснити посилену автентифікацію користувача.

Відповідно до п. 46 Інструкції № 163 платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з надавачем платіжних послуг платника. Порядок застосування засобів дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між надавачем платіжних послуг платника та платником. Надавач платіжних послуг платника щодня архівує платіжні інструкції, які сформовані (відправлені) платником в електронній формі, та зберігає їх протягом строку, установленого законодавством України. Платник під час використання засобу дистанційної комунікації повинен дотримуватися всіх вимог, що встановлює надавач платіжних послуг платника, з питань безпеки оброблення платіжних інструкцій в електронній формі. Якщо це передбачено в договорі, то надавач платіжних послуг платника має право виконувати періодичні перевірки виконання платником вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування платника з використанням засобу дистанційної комунікації в разі невиконання ним вимог безпеки.

Пунктом 5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з ч. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги»).

Пунктами 136, 140, 143, 144, 146, 147, 148 розділу VII Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29 липня 2022 року, визначено, що користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.

Таким чином, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 являлась клієнтом АТ «Ощадбанк», на її ім`я емітовано, зокрема платіжну картку № НОМЕР_8 з терміном дії до 11/27 року.

05 липня 2024 року у період часу з 14:05 по 14:10 з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_17 , відкритого в АТ «Ощадбанк», здійснено 7 операцій «переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING … НОМЕР_18 » на загальну суму 13 100 грн (без урахування комісії) з використанням мобільного додатку «Ощад 24/7» (нова версія Flumo), який встановлено/перевстановлено 17 червня 2024 року о 15:14:03 на пристрої SM-G991B, Device ID: aae0bf44ba9c22db, з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_8 та за фінансовим номером телефону клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_3 .

Кошти з карткового рахунку ОСОБА_1 за спірними операціями перераховано на рахунок клієнта іншого банку ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_2 .

Наявні у справі докази свідчать про те, що банком 17 червня 2024 року о 15:08 та 17 червня 2024 року о 15:11 двічі надавався на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_3 одноразовий код доступу, який було використано при встановленні/переустановленні мобільного додатку Банку «Ощад 24/7», з використанням якого (додатку) надалі 05 липня 2024 року здійснено оспорювані операції переказу коштів по рахунку позивачки.

Інформування Клієнта про одноразовий код доступу (ОТР-пароль) відбулося таким чином: 17 червня 2024 року о 15:08 та 17 червня 2024 року о 15:11 банком здійснено вихідний автоматичний IVR-дзвінок для підтвердження реєстрації в системі «Ощад 24/7», який успішно прийнято. Під час дзвінка система інформує Клієнта, що не потрібно розголошувати отриманий одноразовий пароль в чат-ботах (Messenger, Viber, Telegram), а використовувати тільки для доступу в систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Для підтвердження реєстрації та отримання одноразового пароля клієнту необхідно було натиснути цифру «1» на клавіатурі телефона, що клієнт і здійснив. Після підтвердження клієнту озвучено одноразовий пароль. Даний дзвінок здійснювався системою автоматично, без з`єднання з оператором.

З моменту направлення банком на фінансовий номер клієнта ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) одноразового ОТР-паролю (17 червня 2024 року) та до моменту здійснення спірних платіжних операцій по рахунку клієнта (05 липня 2024 року) минуло 18 днів, за цей час інформації про втрату телефону від позивачки не надходило.

Аудіо-записом звернення позивачки до контакт-центру АТ «Ощадбанк» підтверджено, що фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_3 знаходився у неї, не був втрачений та проблем з СІМ-картою не виникало. Платіжна картка № НОМЕР_8 знаходилася у позивачки, не була втрачена та нікому не передавалася. На зазначеному наполягала ОСОБА_1 , звернувшись з позовом та апеляційною скаргою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав правову оцінку наявним у справі доказам, установив фактичні обставини у справі і зробив правильний висновок про те, що списання коштів з рахунку позивачки через систему «Ощад 24/7» могло бути вчинено лише з використанням інформації, яка відома тільки власнику платіжної картки (номер і ПІН-код) та фактичному користувачу фінансового номеру телефону (одноразовий код для підтвердження реєстрації у додатку, повідомлений вголос автоматизованим дзвінком на фінансовий номер). Проведення таких операцій без розголошення чи передачі відповідної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є неможливим.

Ураховуючи, що телефон з фінансовим номером і платіжна картка ОСОБА_1 постійно перебували у її користуванні, як стверджує позивачка, та, беручи до уваги здійснення 17 червня 2024 року о 15:08 та 15:11 на її фінансовий номер телефону автоматизованого дзвінка з повідомленням одноразового коду для підтвердження реєстрації у застосунку «Ощад 24/7» та реєстрації після цього 17 червня 2024 року о 15:14 за карткою ОСОБА_1 облікового запису у додатку «Ощад 24/7» на пристрої SM-G991B, з огляду на пояснення ОСОБА_1 про її звернення до інших осіб для реєстрації у додатку та надалі для роботи з ним, що з урахуванням алгоритму реєстрації не може бути не пов`язаним з розголошенням облікової інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції (номер телефону, номер платіжної картки, її ПІН-код, одноразовий код для підтвердження реєстрації що повідомляється вголос автоматизованим дзвінком на фінансовий номер), районний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла розголошенню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з карткового рахунку, тому банк не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки не з вини АТ «Ощадбанк» перераховано кошти з рахунку позивачки ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що твердження позивачки про відсутність у справі доказів того, що саме ОСОБА_1 вводила реквізити картки-одержувача, підтвердила спірні перекази чи усвідомлено передала третім особам персоналізовані засоби безпеки, суперечать встановленим судом обставинам цієї справи. Зокрема, надаючи пояснення в суді першої інстанції, ОСОБА_1 підтвердила, що надавала свій телефон для реєстрації мобільного додатку та оплати комунальних послуг працівникам відділення АТ «Ощадбанк» у м. Ніжині. Суд першої інстанції правильно виснував, що алгоритм реєстрації ОСОБА_1 в цьому додатку не може бути не пов`язаним з розголошенням облікової інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції (номер телефону, номер платіжної картки, її ПІН-код, одноразовий код для підтвердження реєстрації що повідомляється вголос автоматизованим дзвінком на фінансовий номер). Позивачка ці висновки у належний спосіб не спростувала.

Своєчасне звернення до АТ «Ощадбанк» та правоохоронних органів про незаконне списання грошових коштів саме по собі не доводить обгрунтованість заявлених вимог.

ОСОБА_1 не позбавлена права заявити вимоги про повернення їй грошових коштів до особи, яка їх набула без достатньої правової підстави, або про відшкодування завданої їй шкоди до особи (осіб), яка вчинила злочин, яким їй завдано майнової шкоди, у разі її встановлення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду в аналогічних справах, відхиляються судом з таких підстав.

У постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц Верховний Суд врахував, що грошові кошти з рахунку позивача списано у зв`язку з шахрайськими діями невідомих осіб, що визнано представником АТ КБ «ПриватБанк» під час розгляду справи. Таких обставин у цій справі не встановлено.

У постанові від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 Верховний Суд виходив з того, що за обставинами справи відсутні докази реєстрації позивача в період спірного списання грошових коштів у системі інтернет-банкінгу «Приват24» та використання її з метою доступу до відкритих на його ім`я у ПАТ КБ «ПриватБанк» карткових рахунків, у результаті чого погодився з висновками апеляційного суду про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В ході розгляду цієї справи встановлено, що реєстрацію та вхід до «Ощад 24/7» вчинила саме ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 установив, що невідомі особи шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи грошовими коштами, які були на карткових рахунках, відкритих у банку на ім`я позивача, шляхом створення у додатку «Приват24» іншої картки, та повного перерахування грошових коштів на створений картковий рахунок, після перерахування грошових коштів карткові рахунки було закрито без відома та погодження позивача. Однак у цій справі не встановлено обставин шахрайського заволодіння доступом до додатку ОСОБА_1 «Ощад 24/7».

У іншій постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 Верховний Суд виходив з того, що за обставинами справи спірні операції списано з рахунку позивачки в торговому закладі «Товари для дому» у м. Дніпро, проте вона того дня купувала товар в смт Вишневе Кам`янського району Дніпропетровської області та розраховувалась шляхом переказу коштів за допомогою наявної у неї банківської картки. Позивачка не мала фізичної можливості здійснювати за допомогою наявної у неї банківської картки покупки одночасно у м. Дніпро та в смт Вишневе, після чого одразу зателефонувала в АТ КБ «Приватбанк» та повідомила про шахрайські дії, що зумовило блокування її карткового рахунку. Таких або схожих обставин у цій справі не встановлено.

Таким чином, висновок суду першої інстанції не суперечить висновкам, наведеним у зазначених постановах Верховного Суду.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Отже, суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Любчик