Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №521/2033/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7195/26

Справа № 521/2033/26

Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач –приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Жосан Тетяна Юріївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2026 року у складі судді Громіка Д.Д.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В., Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Консалт Солюшенс», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.Ю. про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У квітні 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову у якій просила суд:

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вселятися до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виселяти з цієї квартири ОСОБА_1 та членів її сім`ї, укладати будь-які договори щодо спірної квартири, в тому числі, але не виключно, щодо її відчуження, а також з приводу постачання/споживання комунальних послуг, реєструвати своє місце проживання в цій квартирі, а також інших осіб.

Заява мотивована тим, що на момент подання позову до суду існує імовірність, що на час розгляду справи відповідачі можуть вчинити дії, які ускладнюють або роблять неможливим реалізацію її права на оскарження результатів електронних торгів. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 у всіх інстанціях може зайняти значний проміжок часу, переможець електронного аукціону, а нині новий власник спірної квартири, має реальну можливість вчиняти дії, направлені на володіння, користування та розпорядження нею, зокрема вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення, вселення або розірванні діючих та укладання нових договорів постачальниками комунальних послуг до набрання законної сили рішення у цій справі по суті. Викладене свідчить про існування обґрунтованих ризиків для позивача залишитися без єдиного житла під час воєнного стану в країні та при постійних обстрілах, що має наслідком пряму загрозу для її життя та здоров`я.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково: заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частині заяви - відмовлено. Застосовано зустрічне забезпечення позову по даній цивільній справі, шляхом внесення: ОСОБА_1 на депозитний рахунок Хаджибейського районного суду м. Одеси грошові кошти в розмірі 922 663,10 грн.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що судом встановлено наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів могло істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову. Водночас суд дійшов висновку про необхідність застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували фінансову спроможність позивача у майбутньому відшкодувати можливі збитки відповідача, спричинені застосуванням заходів забезпечення позову. При визначенні виду та розміру зустрічного забезпечення суд виходив із необхідності дотримання балансу інтересів сторін та збереження існуючого становища до вирішення спору по суті, врахував ціну позову, відсутність зареєстрованого місця проживання позивача, відомості щодо належного йому майна та його майнового стану, у зв`язку з чим визначив зустрічне забезпечення у вигляді внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду в розмірі 922 663,10 грн. протягом десяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2026 року в частині застосування заходів зустрічного забезпечення позову та відмови у забезпеченні зустрічного забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вселятися до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виселяти з цієї квартири ОСОБА_1 та членів її сім`ї, укладати будь-які договори щодо спірної квартири, в тому числі, але не виключно, щодо її відчуження, а також з приводу постачання/споживання комунальних послуг, реєструвати своє місце проживання в цій квартирі, а також інших осіб.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на аргументи, що були зазначені у заяві, зокрема, наявності реальних спроб відповідача ОСОБА_2 вижити незаконно ОСОБА_3 з спірної квартири, без відповідного рішення суду про виселення, а також реальних дій ОСОБА_2 на переукладення договорів щодо обслуговування спірної квартири. На підтвердження даних спроб до заяви були долучені: відповідь з ДТЕК Одеські електромережі, у якій зазначено, що за заявою нового власника квартири електропостачання до квартири було припинено; відповідь охоронної фірми «Карабінер», в якій зазначено, що укладений з ОСОБА_4 договір розірвано за заявою нового власника квартири ( ОСОБА_2 ), а квартиру знято з охорони; довідкою та скріншотом з «Дії», з яких вбачається, що ОСОБА_2 зняв ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою; АДРЕСА_1 ; заявою та талонами – повідомлення з поліції, що свідчить про численні звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу вчинення спроб незаконного проникнення до її житла за адресою спірної квартири.

Доводи скарги також обґрунтовані тим, що суд першої інстанції вирішив з власної ініціативи застосувати заходи зустрічного забезпечення позову. Проте ч.3 ст. 154 ЦПК України, не підлягала застосуванню в даному випадку, оскільки ОСОБА_1 з 26.03.2026 має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України.

Позиція учасників в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 18.06.2026 з`явилися представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

18.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення, яке було проголошено 30.06.2026.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Оскільки ухвала Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2026 року оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови у забезпеченні позову та в частині застосування заходів зустрічного забезпечення позову, тому в іншій її частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акту державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, а саме щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 .

У квітні 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову у якій просила суд:

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вселятися до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виселяти з цієї квартири ОСОБА_1 та членів її сім`ї, укладати будь-які договори щодо спірної квартири, в тому числі, але не виключно, щодо її відчуження, а також з приводу постачання/споживання комунальних послуг, реєструвати своє місце проживання в цій квартирі, а також інших осіб.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами у позові.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Частинами першої-п`ятої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував обставини, які, на думку скаржниці, свідчать про спроби відповідача незаконно виселити її зі спірної квартири, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки надані позивачкою докази щодо припинення електропостачання, розірвання договору охорони, зняття з реєстрації місця проживання, а також звернення до правоохоронних органів не підтверджують наявності реальної та безпосередньої загрози вселення відповідача до спірної квартири чи виселення з неї позивачки та членів її сім`ї без відповідного судового рішення.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи зустрічного забезпечення з власної ініціативи, є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 154 ЦПК України суд наділений повноваженнями вирішувати питання про застосування зустрічного забезпечення, у тому числі з метою забезпечення балансу інтересів сторін та можливого відшкодування збитків, які можуть бути спричинені заходами забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що реалізація заходів зустрічного забезпечення, за загальним правилом, є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України. При цьому, вирішуючи питання про застосування зустрічного забезпечення, суд повинен оцінити необхідність його застосування та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вирішення питання про застосування зустрічного забезпечення позивачка була знята з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, що також підтверджувалося поясненнями її представника. При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності іншого зареєстрованого місця проживання на території України, а також доказів наявності грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна, достатніх для відшкодування можливих збитків відповідача, позивачкою суду не надано.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження фінансової спроможності позивачки відшкодувати можливі збитки, понесені відповідачем унаслідок застосування заходів забезпечення позову, є обґрунтованим. Відтак, суд першої інстанції, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та збереження існуючого між ними status quo до вирішення спору по суті, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що позивачка з 26 березня 2026 року має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України, оскільки матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження зазначених обставин станом на час постановлення оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір зустрічного забезпечення, належним чином врахував обставини справи, співмірність застосованих заходів забезпечення позову та можливих майнових наслідків для відповідача, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 квітня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.06.2026.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе