Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №521/2033/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5719/26

Справа № 521/2033/26

Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач –приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Жосан Тетяна Юріївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11 березня 2026 року у складі судді Громіка Д.Д.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В., Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Консалт Солюшенс», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.Ю. про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна.

Ухвалою суду від 19.02.2026 заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково: заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст заяви про зустрічне забезпечення позову

09.03.2026 відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про зустрічне забезпечення позову, у якій зазначив, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у даній цивільній справі, заборонивши державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд фактично вирішив питання про арешт грошових коштів переможця електронних торгів ОСОБА_2 у сумі: 922, 663.10, які сплачені на рахунок організатора торгів та продавця. Будь яких підтверджень майнового стану позивача ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Отже, не встановлено обставин щодо фінансової можливості позивача ОСОБА_1 у майбутньому відшкодувати збитки понесені відповідачем внаслідок застосованих судом заходів забезпечення її позову. Разом з цим, у зв`язку з масованими ракетними обстрілами м. Одеси, існує реальна загроза руйнування спірного об`єкта нерухомості, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі проведеного відкритого аукціону. В зв`язку з чим просив вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачку ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Хаджибейського районного суду м. Одеси грошові кошти в розмірі 922 663,10 гривні 10 копійок.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11 березня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову задоволено. Застосовано зустрічне забезпечення позову по даній цивільній справі, шляхом внесення: ОСОБА_1 на депозитний рахунок Хаджибейського районного суду м. Одеси грошові кошти в розмірі 922 663,10 грн.

Задовольняючи заяву про застосування зустрічного забезпечення, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачка знята з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, а відомостей про інше зареєстроване місце її проживання матеріали справи не містять. Крім того, представник позивачки у судовому засіданні зазначив про відсутність у неї грошових коштів на рахунках у банківських установах, які могли б слугувати гарантією відшкодування можливих збитків відповідача. Також матеріали справи не містять відомостей про наявність у позивачки рухомого чи нерухомого майна, достатнього для забезпечення відшкодування ймовірних збитків, завданих унаслідок застосування заходів забезпечення позову. Отже суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підтверджених даних щодо фінансової спроможності позивачки відшкодувати відповідачу можливі збитки, пов`язані із застосованими заходами забезпечення позову. Разом із тим суд врахував доводи відповідача про існування реальної загрози пошкодження чи знищення належного йому нерухомого майна внаслідок масованих ракетних обстрілів міста Одеси, а також те, що встановлена судом заборона на відчуження цього майна обмежує можливість його реалізації або обміну на інший об`єкт нерухомості в більш безпечному регіоні. Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, суд першої інстанції врахував ціну позову, відсутність у позивачки зареєстрованого місця проживання, відомостей про належне їй майно та її майновий стан, у зв`язку з чим визначив розмір зустрічного забезпечення у сумі 922 663,10 грн, які підлягають внесенню позивачкою на депозитний рахунок суду протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили відповідною ухвалою.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сам по собі факт застосування заходів забезпечення позову не є безумовною підставою для покладення на позивача обов`язку внесення коштів на депозитний рахунок суду. Доводи представника відповідачки ґрунтуються переважно на гіпотетичних припущеннях щодо можливих збитків, які взагалі не підтверджені належними та допустимими доказами, і суд першої інстанції повністю проігнорував ці обставини, не давши оцінки відсутності реальних збитків та тимчасовому характеру застосованого заходу забезпечення позову. При цьому, заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири до закінчення розгляду справи, накладена ухвалою суду, має тимчасовий характер, не позбавляє власника права володіння та користування майном і сам по собі не свідчить про заподіяння шкоди. Відповідачем не доведено, що обраний судом захід забезпечення позову унеможливив користування квартирою, спричинив реальні фінансові втрати або створив загрозу його знищення чи пошкодження, однак суд першої інстанції ці аспекти повністю залишив без уваги, обґрунтовуючи зустрічне забезпечення виключно на основі гіпотетичних ризиків.

Доводи скарги також мотивовані тим, що з моменту застосування заходів забезпечення позову, тобто з 19.02.2026 ніяких нових обставин не виникло, нічого не змінилося. Звертає увагу на суттєві розбіжності в цифрах, зокрема в своїй заяві ОСОБА_2 посилався, що внаслідок інфляції збитки становлять 60 тис. грн, але просив внести 922 633 грн., суд задовольнив повністю всю суму. В матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування задоволеної судом суми. Заява ОСОБА_2 не містять жодних розрахунків чи доказів, які б підтверджували реальність зазначених втрат. Зустрічне забезпечення не призначене для страхування вартості майна, яке є предметом спору про витребування. Зустрічне забезпечення застосовано судом всупереч вимогам ч.3 ст. 154 ЦПК України. З урахуванням принципу диспозитивності та змагальності в даному випадку саме на ОСОБА_2 покладено обов?язок доведення наявності підстав для зустрічного забезпечення, натомість він не надав суду разом із своєю заявою жодних доказів того, що у позивачки відсутнє майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Під час розгляду заяви 11.03.2026 суд першої інстанції також не здійснив співставлення застосованого ним заходу забезпечення позову із можливим завданням відповідачці шкоди та збитків. Викладене свідчить про те, що оскаржувана ухвала заснована лише на припущеннях, а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

27.03.2026 ОСОБА_1 подала доповнення до апеляційної скарги, які ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2026 прийняті до розгляду.

Позиція інших учасників в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11 березня 2026 року – без змін, оскільки будь – яких підтверджень майнового стану ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а отже не встановлено обставин щодо фінансової можливості позивачки у майбутньому відшкодувати збитки понесені відповідачем внаслідок застосованих заходів забезпечення її позову. Разом з цим, у зв`язку із масованими ракетними обстрілами м.Одеси, існує реальна загроза руйнування спірного об`єкта нерухомості, що належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі проведеного відкритого аукціону. Застосування заходів забезпечення позову порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача ОСОБА_2 .

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від інших учасників процесу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 18.06.2026 з`явилися представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

18.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення, яке було проголошено 30.06.2026.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів, акту державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, а саме щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.02.2026 заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Д.О. про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

09.03.2026 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову, у якій просив вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання позивачку ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Хаджибейського районного суду м. Одеси грошові кошти в розмірі 922 663,10 гривні 10 копійок.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Так, за статтею 149 ЦПК України забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Разом з цим, за частинами першої-п`ятої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Отже, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) зазначено, що відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із цим.

Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення вказується розмір останнього або інші дії, які повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення, а також строк його надання, котрий не може перевищувати 10-ти днів з дня постановлення ухвали.

Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Задовольняючи заяву про застосування зустрічного забезпечення, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира була реалізована у межах виконавчого провадження шляхом проведення електронних торгів, за результатами яких відповідач набув право власності на зазначене нерухоме майно, сплативши його вартість у повному обсязі. При цьому судом встановлено, що позивачка знята з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири, а доказів наявності іншого зареєстрованого місця проживання, грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна, які б могли забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача у разі застосування заходів забезпечення позову, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підтверджених даних щодо фінансової спроможності позивачки відшкодувати можливі збитки, які можуть бути завдані відповідачу внаслідок застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що застосування заходів забезпечення позову саме по собі не є безумовною підставою для застосування зустрічного забезпечення, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, інститут зустрічного забезпечення має превентивний характер та спрямований на забезпечення можливості відшкодування відповідачу збитків, які можуть бути спричинені застосуванням заходів забезпечення позову, а тому для його застосування не вимагається доведення факту вже понесених збитків чи точного визначення їх розміру.

Як під час розгляду заяви судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неї зареєстрованого місця проживання на території України, а також доказів наявності грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна, за рахунок яких у майбутньому могли б бути відшкодовані можливі збитки відповідача у разі відмови у позові.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підтверджених даних щодо фінансової спроможності позивачів відшкодувати можливі збитки, які можуть бути завдані відповідачу внаслідок застосування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності посилань суду першої інстанції на масовані ракетні обстріли міста Одеси та пов`язані з цим ризики пошкодження чи знищення спірного майна також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини були оцінені судом не окремо, а в сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15 липня 2025 року № 1151 місто Одеса включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що свідчить про наявність об`єктивних ризиків, пов`язаних із збереженням нерухомого майна, розташованого на відповідній території.

Встановивши відсутність у позивачки ОСОБА_1 зареєстрованого місця проживання на території України, врахувавши відомості щодо її майнового стану та відсутність належних гарантій відшкодування можливих збитків відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що після застосування заходів забезпечення позову не виникло нових обставин, які б зумовлювали необхідність застосування зустрічного забезпечення, оскільки застосування зустрічного забезпечення не ставиться законом у залежність від виникнення нових обставин після постановлення ухвали про забезпечення позову, а обумовлюється необхідністю забезпечення можливого відшкодування збитків відповідача та дотримання балансу інтересів сторін у справі.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність належного обґрунтування розміру зустрічного забезпечення та розбіжності між сумою можливих втрат, на яку посилався відповідач ОСОБА_2 , і визначеним судом розміром зустрічного забезпечення, колегія суддів також вважає безпідставними.

Так, інститут зустрічного забезпечення не передбачає обов`язкового встановлення точного розміру можливих збитків або подання математично точного розрахунку таких збитків, оскільки його метою є забезпечення можливості їх відшкодування у разі їх виникнення. Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, суд першої інстанції врахував характер застосованих заходів забезпечення позову, вартість спірного майна, обсяг обмежень, накладених на відповідача, а також відсутність підтверджених відомостей про майновий стан позивачки та наявність у неї майна, достатнього для відшкодування можливих збитків.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_1 про недоведеність відповідачем ОСОБА_2 відсутності у неї майна на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено відсутність у позивачки ОСОБА_1 зареєстрованого місця проживання на території України, а також відсутність доказів наявності у неї грошових коштів, рухомого чи нерухомого майна, які могли б слугувати гарантією відшкодування можливих збитків відповідача. При цьому, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, позивачкою не надано доказів, які б спростовували встановлені судом обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та встановлених обставин справи, однак не спростовують правильності його висновків про наявність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.06.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе