Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №522/1199/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5391/26

Справа № 522/1199/25-Е

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Обслуговуючий кооператив «ГРАФ», «Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 рокуу складі судді Ковтун Ю.І.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Обслуговуючого кооператив «Граф», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф», в якому просила суд визнати недійсним договір про надання Послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20 листопада 2020 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «ГРАФ» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ»; стягнути в рівних частках з Обслуговуючого кооперативу «ГРАФ», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» на користь ОСОБА_1 , усі судові витрати, а саме 1211,20 грн – судовий збір, 80 000,00 грн – витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . 20 листопада 2020 року між ОК «Граф» та ОСББ «Граф» укладено договір про надання Послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування. Даний Договір укладено з порушенням Закону України «Про ОСББ», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ №712, оскільки рішення про передачу будинку на обслуговування ОК «Граф» загальні збори не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, договір за своїм змістом не відповідає вимогам Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що порушує права позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим повинен бути визначений недійсним.

Позиція відповідачів в суді першої інстанції

У письмових поясненнях на позовну заяву, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» просило у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем у якості підтвердження своїх позовних вимог надано до суду копію договору про надання Послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20.11.2020, який укладено між відповідачами. З боку ОСББ «Граф» договір було підписано Головою правління Мумжу О.В., який діяв на підставі Статуту ОСББ. ОСББ «Граф» зазначає, що дійсно у листопаді 2020 року головою правління ОСББ «ГРАФ» був ОСОБА_2 , але в ОСББ відсутній оригінал даного договору. Більш того, ні загальних зборів ОСББ, ні засідання правління ОСББ щодо укладання даного договору в ОСББ «ГРАФ» не проводились, тобто голова правління ОСОБА_2 не був уповноважений загальними зборами на підписання цього договору. Таким чином, ОСББ «ГРАФ» вважають, що належним відповідачем по даній справі повинна бути безпосередньо ОСОБА_2 , який на той час виконував обов`язку голови правління ОСББ та підписав спірний договір не маючи на те рішення загальних зборів ОСББ. Питання щодо визначення управителя, укладання з ним договору – відносяться до виключної компетенції загальних зборів об`єднання, та не можуть бути передані будь-кому. Оскільки, голова правління ОСББ укладаючи спірний договір, діяв без повноважень на то загальних зборів ОСББ, то і відповідати по даному договору повинен саме ОСОБА_2 .

Від Обслуговуючого кооперативу «Граф» пояснень, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки вимоги про визнання договору недійсним заявлені без одночасного застосування наслідків його недійсності, що саме по собі є самостійною підставою для відмови у позові без дослідження доводів щодо дійсності спірного договору. Крім того, суд зазначив, що станом на момент звернення позивачки до суду спірний договір між відповідачами вже був розірваний у вересні 2021 року, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , здійснити розподіл судових витрат. Стягнути в рівних частках з Обслуговуючого кооперативу «ГРАФ», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» на користь ОСОБА_1 усі судові витрати, а саме 1211,20 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 1816,80 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги, 80 000,00 грн - витрати на правничу допомогу у І інстанції, 80 000,00 грн витрати на правничу допомогу у ІІ інстанції.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, щосудом першої інстанції зроблено не помилковий висновок, що ОСОБА_1 не була учасником правочину, і що таким правочином не порушені її права. Так, ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до ОК «ГРАФ», ОСББ «ГРАФ» про визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивачка та ОК «ГРАФ» - виконавцем цих послуг, вказавши на порушення укладення спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача – фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку. Спір у даній справі, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг. Отже, ОСОБА_1 будучи співвласником багатоквартирного будинку, де створено ОСББ, має право на оскарження договору укладеного між ОК «Граф» та ОСББ «Граф». Про існування договору про надання послуг управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20.11.2020 позивачці стало відомо лише після звернення ОК «ГРАФ» 20.09.2022 до суду із позовом до неї та третьої особи про стягнення заборгованості. Постановою Одеського апеляційного суду від 22.10.2024 по справі №522/13095/22 рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2024 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОК «ГРАФ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОК «ГРАФ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 24 148 грн 74 копійок, 3% річних у розмірі 482,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 508,95 грн. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що між ОК «ГРАФ» та ОСББ «ГРАФ» 10.09.2021 укладено угоду про розірвання договору про надання послуги управління багатократним будинком та його обслуговування від 20.11.2020. Тобто станом на час звернення до суду з даним позовом оскаржуваний договір від 20.11.2020 було розірвано у вересні 2021 року. Договір про надання послуг управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20.11.2020 укладеного між ОК «Граф» та ОСББ «Граф» діяв з 20.11.2020 по 10.09.2021, тому сама наявність такого договору, з урахуванням стягнення заборгованості за період його дії, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як співвласника багатоквартирного будинку. В данній категорії спорів припинення договору не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову або закриття провадження у справі.

На думку скаржниці, Договір про надання Послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20.11.2020 укладений між ОК «Граф» та ОСББ «Граф», укладено з порушенням Закону України «Про ОСББ», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ №712, оскільки рішення про передачу будинку на обслуговування ОК «Граф» загальні збори не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, договір за своїм змістом не відповідає вимогам Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що порушує права позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим повинен бути визначений недійсним.

Позиція відповідачів в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОК «Граф» та ОСББ «Граф» не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 04.06.2026 з`явився представник ОСОБА_1 – Скибінська Є.С.

Представники ОК «Граф» та ОСББ «Граф» до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржниця посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №408976020 від 21.01.2025 (а.с. 11).

20.11.2020 між ОК «Граф» та ОСББ «Граф» укладено договір про надання Послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування.

Згідно пункту 1 Договору, Управитель (ОК «Граф») зобов`язується надати ОСББ (ОСББ «Граф») Послугу з управління та обслуговування багатоквартирного будинку (далі «Послуга»), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі – «Будинок»), а ОСББ зобов`язується передати Управителю Будинок для управління та обслуговування згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.

Згідно пункту 3 Договору Послуга полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання, обслуговування і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у раз укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, забезпечення охорони території та спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечення встановлення та функціонування систем відео-нагляду тощо.

забезпечення належного функціонування інженерних мереж (водопостачання, електропостачання) для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно пункту 11 Договору, розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території та додаткові послуги встановлюються за рішенням Управителя.

Згідно пункту 26 Договору, цей договір діє до 31 грудня 2024 року (а.с. 12 – 14).

Відповідно до Статуту Об`єднання ОСББ «ГРАФ» є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язання його членів, як і члени не несуть відповідальності за зобов`язаннями об`єднання.

Метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів (або внесків) на утримання будинку.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання може здійснюватися власними силами Об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Основними завданнями та предметом його діяльності є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, забезпечення сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Згідно п. 2 Розділу 3 Статуту Об`єднання, Вищим органом управління Об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання.

Згідно п. 3 Розділу 3 Статуту Об`єднання, до виключної компетенції загальних зборів належить, окрім іншого, обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (а.с. 15 – 19).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Так, згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч.1,3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 522/13095/22 частково задоволено позов ОК «Граф» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

При цьому, звертаючись у січні 2025 року з даним позовом про визнання недійсним договору про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20 листопада 2020 року, позивачка посилалася на те, що під час ухвалення зазначеної постанови суд апеляційної інстанції врахував спірний договір як належний доказ.

Разом з тим, зі змісту постанови Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року вбачається, що між ОК «Граф» та ОСББ «Граф» 10 вересня 2021 року було укладено угоду про розірвання договору про надання послуги управління багатоквартирним будинком та його обслуговування від 20 листопада 2020 року. Отже, станом на момент звернення позивачки до суду із цим позовом спірний договір вже був припинений шляхом його розірвання.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 569/19674/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та можливості їх ефективного поновлення внаслідок задоволення такого позову.

При цьому особа, яка не є стороною правочину, звертаючись із позовом про визнання його недійсним, повинна довести, що оспорюваний правочин безпосередньо порушує її права та інтереси, а їх захист і відновлення можливі шляхом застосування наслідків недійсності такого правочину.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводяться до визнання недійсним договору, який на час звернення до суду вже був розірваний, при цьому вимоги про застосування наслідків недійсності правочину позивачкою не заявлено.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 дійшов висновку, що вимога про визнання виконаного або частково виконаного правочину недійсним є ефективним способом захисту лише у разі її поєднання з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки окреме заявлення такої вимоги саме по собі не призводить до поновлення порушених прав позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 зазначила, що звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним не з метою відновлення порушеного права, а для створення преюдиційних обставин або підстав для подальшого звернення з іншими позовами, не відповідає завданням цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачкою спосіб захисту не є ефективним, а тому зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову без надання оцінки доводам щодо дійсності чи недійсності умов спірного договору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона, будучи співвласником багатоквартирного будинку, має право на оскарження договору, укладеного між ОСББ «Граф» та ОК «Граф», не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Так, колегія суддів погоджується з тим, що за змістом статті 215 ЦК України та правових висновків Верховного Суду право на звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним може належати не лише сторонам правочину, а й іншим заінтересованим особам, права та законні інтереси яких порушені його вчиненням. Водночас саме по собі існування у позивача статусу співвласника багатоквартирного будинку не є достатньою підставою для задоволення позову про визнання договору недійсним. Обов`язковою умовою задоволення такого позову є встановлення факту порушення прав позивача та можливості їх ефективного захисту шляхом застосування обраного способу захисту. При цьому особа, яка не є стороною правочину, повинна довести, що внаслідок визнання правочину недійсним її порушені права будуть відновлені.

Матеріалами справи встановлено, що спірний договір про надання послуг управління багатоквартирним будинком та його обслуговування, укладений 20 листопада 2020 року між ОК «Граф» та ОСББ «Граф», був розірваний сторонами 10 вересня 2021 року, тобто більш ніж за три роки до звернення позивачки до суду з цим позовом.

Крім того, позивачкою заявлено виключно вимогу про визнання спірного договору недійсним, тоді як вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не заявлено. За таких обставин задоволення позову саме по собі не призведе до відновлення чи захисту будь-якого майнового права або охоронюваного законом інтересу позивачки.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спірний договір був врахований судом під час вирішення справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сам по собі факт використання договору як доказу в іншій судовій справі не свідчить про ефективність обраного позивачкою способу захисту та не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Позивачка фактично не оспорює нарахування конкретної заборгованості чи обсяг наданих послуг, а просить лише визнати недійсним договір, дія якого припинилася у 2021 році, тобто обраний спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, якщо таке порушення взагалі мало місце.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення під час укладення спірного договору вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України № 712, а також щодо неприйняття загальними зборами рішення про передачу будинку на обслуговування ОК «Граф», неознайомлення співвласників з умовами договору, погіршення якості послуг та завищення їх вартості.

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, відмова у задоволенні позову обумовлена не відсутністю чи наявністю підстав для визнання спірного договору недійсним, а неефективністю обраного позивачкою способу захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. За встановлених у справі обставин, а саме враховуючи, що на момент звернення до суду спірний договір був розірваний, а позивачкою не заявлено вимог про застосування наслідків його недійсності, дослідження доводів щодо відповідності чи невідповідності спірного договору вимогам законодавства не впливає на правильність висновку суду про відмову у задоволенні позову.

Отже, наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з умовами та порядком укладення спірного договору, однак не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що обраний позивачкою спосіб захисту не забезпечує ефективного поновлення її прав та законних інтересів.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.06.2026.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе