Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №523/6694/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1621/26

Справа № 523/6694/25

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі: 132 692,51 гривні.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 14.07.2024 року уклала кредитний договір № ABH0CT155101720952321936, щодо надання останній кредиту в розмірі 100 000 грн, строком на 24 місяців (тобто до 13.07.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 грн щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

Станом на 18.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 132692.51 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,буд. 11) - заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2024 року, у розмірі: 132 692,51 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,буд. 11) – понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 2 422,40 гривень.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Заяву відповідача ОСОБА_1 адвоката Бочевар Михайла Павловича про перегляд заочного рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позов АТ «Акцент-Банк» та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за тілом у розмірі 74 474,09 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала від суду жодної судової повістки, також не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримував заочне рішення по справі, а отже не міг вважатися такою, що був належним чином повідомлена про дату, час і місце судових засідань.

З матеріалів справи вбачається, що надана до суду не підписана копія заяви клієнта № АВН0СТ155101720952321936 від 14.07.2024 року та не підписаний Паспорт споживчого кредиту за програмою "Швидка готівка", що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: основні умови кредитування, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, а також містяться інші додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці "Паспорт споживчого кредиту за програмою "Швидка готівка" та Заяву, а також зазначені в Анкеті-заяві Умови та правила надання банківських послуг в А-Банку, розуміла Відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, зазначення в анкеті - заяві Умов та правил надання банківських послуг в А Банку з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Таким чином, не вбачалося підстав для стягнення з Відповідачки сум заборгованості, обрахованих АТ "А-Банк", окрім як заборгованості за тілом кредиту, що цілком узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Великої Палати ВС у справі № 444/9519/12 та у справі № 910/1238/17

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 19.05.2026 року о 15:30 годині, учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі № 361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»- заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2024 року, у розмірі: 132 692,51 гривень, розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що банком були виконані умови договору, надано відповідачеві кредит. Разом з тим, відповідачем доказів сплати суми заборгованості за кредитним договором, суду не надано, заперечень щодо розміру позовних вимог також не надано, відзив на позов не надійшов, клопотань щодо витребування доказів на спростування позовних вимог не заявлено.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом, встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 14.07.2024 року, будучи клієнтом Банку, позичальник уклала з Банком кредитний договір ABH0CT155101720952321936, щодо надання останній кредиту в розмірі 10 0000.00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 13.07.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 55% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

(Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).

Представник позивача зазначає, що Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 10 0000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 13.07.2026 року, терміном на 24 місяці.

Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 55%річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 гр.

Отримання кредитних коштів підтверджується Меморіальним ордером від 18.04.2025 року (а.с.30 зв.).

Станом на 18.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 132 692.51 грн., яка складається з: 97 728.38 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 31 097.18 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією – 3 866.95 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с.18).

Також, заборгованість по кредиту підтверджується випискою по кредиту (а.с.19).

Колегія суддів виходить з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом або не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Сторони, відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України, мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) слідує, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог, АТ «А-Банк» надало суду: Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», Заяву про відкриття, введення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101720952321936 від 14.07.2024 року разом із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, розрахунок заборгованості за Договором, меморіальний ордер та виписку по кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору позивач надав Анкету-заяву ОСОБА_1 , в якій зазначено: «засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися мною для вчинення правочинів та платіжних операцій. Я визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису».

Як вбачається з підписаної відповідачем відкритим ключем Заяви про відкриття, введення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 01.02.2024 року, сторони погодили наступні умови: вид кредиту кредитний ліміт на поточний рахунок, мета отримання кредиту споживчі цілі; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001 %. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4 % на місяць. Строк кредитування 240 місяців. Порядок погашення щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4 % від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн. й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит.

Отже, між сторонами укладено кредитний договір та визначено строк його дії, в тому числі пільговий період користування кредитним лімітом, який становить до 62 днів, визначено пільгову ставку 0,000001 %, та процентну ставку після закінчення пільгового періоду 3,4 % на місяць.

Також, 14.07.2024 року ОСОБА_1 за допомогою відкритого ключа підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101720952321936, відповідно до якої процентна ставка (фіксована) становить 55% на рік

Як вбачається з розрахунку заборгованості при обчисленні процентів за користування кредитними коштами позивачем застосовано саме ставку 55/% на рік, як це і передбачено заявою про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101720952321936 від 14.07.2014 року, яка підписана Мацюк А.М. накладанням електронного підпису за допомогою відкритого ключа 03436114671b9d5e2241c7d1cfbb93c7d59c95a2eadd0a37ee2861c5521bf463c2.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала заяву клієнта № АВН0СТ155101720952321936 від 14.07.2024 року та Паспорт споживчого кредиту за програмою "Швидка готівка" електронним підписом, колегія суддів відхиляє як недоведені і такі, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Відповідно до умов кредитного договору, документи можуть підписуватися клієнтом цифровим власноручним підписом або простим чи удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку ABank24 чи в інших каналах дистанційного обслуговування, що і було зроблено відповідачем шляхом підписання електронного кредитного договору генерацією ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем.

Так, із наданого позивачем протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що Заява про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101720952321936 була підписана ОСОБА_1 14.07.2024 року о 13:22:11, що й було враховано судом першої інстанції під час вирішення спору.

Таким чином, відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування факту підписання ним кредитного договору № ABH0CT155101720952321936 від 14.07.2024 року та виникнення між сторонами відповідних договірних правовідносин.

З урахуванням викладеного, суд враховує, що сторонами було погоджено основні умови кредитування, зазначені в кредитному договорі, а саме: вид кредиту послуга «Швидка готівка», тип кредиту строковий, мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг, сума кредиту 100 000 гривень 00 копійок, строк кредиту 24 місяців з 14.07.2024 року по 13.07.2026 року включно; процентна ставка (фіксована) 55 % на рік. У пунктах 9 та 11 Заяви вказано, що платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту №5169155124296680; погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 .

За доведеності укладення 14.07.2024 року вищевказаного кредитного договору на визначених у ньому умовах, відсутність умов та правил надання кредиту в Анкеті-заяві від 01.02.2024 року, яка була підписана ОСОБА_1 та факт підписання якої не заперечується відповідачем, не має правового значення, оскільки зазначена Анкета-заява не стосується умов кредитного договору, укладеного після її підписання.

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неузгодженості умов кредитного договору з посиланням на зміст вказаної Анкети-заяви.

На підтвердження розрахунку заборгованості, позивачем разом з позовною заявою надано виписку по кредиту АТ «А-Банк» від 18.04.2025 року, зі змісту якої вбачається: клієнт ОСОБА_1 , інформація по кредиту № ABH0CT155101720952321936, період: 14.07.2024 року - 17.04.2025 року, заборгованість (станом на 17.04.2025 року) становить 132 578,73 грн.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Виписка з особового карткового рахунку відповідача свідчить, що умови укладеного сторонами кредитного договору позивачем були виконані, відповідач активно користувався кредитними коштами.

Отже, надана позивачем виписка з банківського рахунку відповідача є належним доказом отримання ним коштів, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

Апеляційний суд погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, оскільки згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, нарахування відсотків здійснено відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору та в межах строку його дії.

Будь-яких доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» у частині стягнення пені з відповідача.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Таким чином, враховуючи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України необхідно відмовити у задоволенні вимог банку в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача неустойки у вигляді пені за кредитним договором у розмірі 3866.95 грн.

При цьому в питанні нарахування пені колегія суддів звертає увагу на конкуренцію норм ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції в цій частині невірно застосував норми права та невірно встановив обставини справи, що мають значення для її розгляду, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, загальна заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2024 року, стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», підлягає зменшенню з 132 692,51 грн. на 128 825,56 грн. виключивши з неї нараховану пеню у розмірі 3866.95 грн. (132 692,51 – 3866,95).

Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення, ухваленого у цій справі, тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101720952321936 від 14.07.2024 рокуна загальну суму в розмірі 128 825, 56 грн. В іншій частині позову - відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101720952321936 від 14.07.2024 рокуна загальну суму в розмірі 128 825,56 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 18.06.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова