Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 29 червня 2026 р.
Справа: №460/13734/25
Суддя: О.О. Максимчук
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
30 червня 2026 року м. Рівне№460/13734/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
В С Т А Н О В И В:
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 42749,79 грн та пеню в сумі 961,65 грн, а всього - 43711,44 грн.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у загальному розмірі 43711,44 грн.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що ним створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та подано до Рівненського обласного центру зайнятості звіти форми №3-ПН, однак службою зайнятості особи з інвалідністю для працевлаштування не направлялися. Крім того відповідач зазначає, що середньооблікова чисельність працівників, які були ним працевлаштовані у 2024 році становить 7 осіб, а отже відповідач не зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 07.08.2025 позивачем через свого уповноваженого представника у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 07.08.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 11.08.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив учасникам справи строки для подання до суду їх заяв по суті спору та доказів.
Зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2025 у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в ЄСІТС була надіслана судом для відповідача у паперовому вигляді на його поштову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ "Укрпошта", що відповідно до приписів статті 251 КАС України вважається належним врученням судового рішення для учасника справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 18.09.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи, зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.
Позивачем було сформовано Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2024 рік щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , згідно з яким:
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8;
середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0;
норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1;
фонд оплати праці штатних працівників 683996,63 грн;
середня річна заробітна плата штатного працівника 85499,58 грн;
кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю 0;
сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу 42749,79.
Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця (відповідача) на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 адміністративного-господарських санкцій станом на 30.05.2025 складає 961,65 грн: облікова ставка НБУ 15,5% річних; кількість днів 365; відсотки від ставки НБУ 120%; сума заборгованості 42749,79 грн; розрахунковий розмір пені 0,05% = (15,5 х 120 : 100 : 365); сума пені за один день 21,37 грн; кількість днів прострочення 45; загальна сума пені 961,65 грн.
Позивач звертався до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з листом від 05.03.2025 "Щодо проведення перевірок", в якому просив провести позапланові перевірки суб`єктів господарювання, зокрема відповідача.
Листом від 03.04.2025 №ЗХ/3.3/5844-25 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланових заходів з огляду на приписи Закону України №877-V та Закону України №2136-IX.
На момент судового розгляду справи та на дату ухвалення судом цього рішення суду по суті спору учасниками справи не подані до суду і судом не здобуті та відповідно в матеріалах судової справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт оспорювання відповідачем в установленому законом порядку проведених позивачем розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пені та/або факт сплати відповідачем вказаної у зазначених розрахунках заборгованості на загальну суму 42749,79 грн.
Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь держави адміністративно-господарської санкції в сумі 42749,79 грн та пеню в сумі 961,65 грн, а всього - 43711,44 грн, згідно з вказаними вище розрахунками, які відповідач в установлені законом порядку та строки не сплатив.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).
Згідно частини 1 статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-XII).
Частинами 6-8 статті 19 Закону №875-XII визначено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Інформація отримана від Пенсійного фонду України, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Доказів того, що середньооблікова чисельність працевлаштованих у 2024 році працівників становить менше 8 відповідач суду не подав. А отже суд дійшов висновку, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працевлаштовані відповідачем у 2024 році, становила 8 працівників, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача за 2024 рік складав одне робоче місце, яке не зайняте особою з інвалідністю.
Щодо доводів відповідача про те, що ним у 2024 році подано до Рівненського обласного центру зайнятості 3 звіти форми №3-ПН, при подачі яких відповідач зазначив про наявні для осіб з інвалідністю вакансії, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форм звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до п.5 розділу І наказу №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Водночас, в 2022 році Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за №565/37901 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "інформація про попит на робочу силу (вакансії)"
Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку, роботодавець визначає вид форми №3-ПН - первинна або уточнювальна.
Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).
Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (п. 1.7 Порядку).
Водночас, п. 1.8 Порядку передбачає, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.
З наведених норм чинного раніше та чинного на даний час законодавства видно, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. При цьому, актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць та перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).
Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, та в подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін по актуальних вакансіях, зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансії(й), суд вважає, що він з урахуванням висновку Верховного Суду від 15.06.2022 по справі №520/2875/2020 вважається таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому, Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
Судом встановлено, що відповідачем 18.03.2024, 15.05.2024 та 15.10.2024 подавалися до Рівненського обласного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Такі звіти були отримані Рівненським обласним центром зайнятості, про що свідчить наявність підпису відповідальної особи центру зайнятості. Однак, про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач зазначив лише у звіті від 15.10.2024. Інших доказів відповідач до суду не надав, а тому суд дійшов висновку про допущені порушення з боку відповідача щодо виконання вимог статті 19 Закону №875-XII та свідчить про наявність достатніх правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності у порядку статті 20 Закону №875-XII в частині визначення суми штрафу та застосування пені.
Відповідно до статті 20 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно частини 2 статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
За приписами частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.
Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 (справа №120/4975/22, адміністративне провадження №К/990/15158/23) зазначив: передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 (справа №340/4174/23, адміністративне провадження №К/990/38772/23) зазначив: надісланий у травні 2023 року позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не довів виконання ним нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII. Тому суд дійшов висновку про допущені порушення з боку відповідача щодо виконання вимог статті 19 Закону №875-XII та про наявність достатніх правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності у порядку статті 20 Закону №875-XII в частині визначення суми штрафу та застосування пені.
Листом від 03.04.2025 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланових заходів з огляду на приписи Закону України №877-V та Закону України 2136-IX, щодо цього суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-IX (далі - Закон №2136-IX) у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: 1) за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; 2) за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; 3) у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Такі ж положення викладено у постанові Кабінету Міністрів України Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану №303 від 13.03.2022, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні.
Отже, Законом №2136-IX не визначено можливості для проведення у період дії воєнного стану позапланових заходів, зокрема, за зверненням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (окрім: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року).
Суд зазначає, що факт неможливості проведення відповідної перевірки суб`єкта господарювання органами Держпраці не впливає на можливість визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Натомість, при вирішенні такого спору відповідач не позбавлений можливості надавати свої заперечення щодо Розрахунку, проте таким правом не скористався.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2024 році не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю та не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі 42749,79 грн. Відтак, за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню в сумі 961,65 грн, а загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 43711,44 грн.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що відповідачем не були вжиті усі залежні від нього заходи на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю в 2024 році, суд вважає, що стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 42749,79 грн та нарахованої пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 961,65 грн є правомірним, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, то підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 42749,79 грн та пеню в сумі 961,65 грн, а всього - 43711,44 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 13979356);
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua