Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №460/6573/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 рокум. Рівне№460/6573/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, оформлену рішенням №956030131295 від 07.04.2026, у переведенні позивача на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 11.04.2002 по 16.11.2020 та перевести позивача з 01.04.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХII.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про протиправність прийнятого відповідачем рішення та вказує на те, що звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ХІІ), на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі – Закон №889-VIII), однак рішенням відповідача №956030131295 від 07.04.2026 позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви. казане рішення відповідача мотивоване тим, що з набранням чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) позивач набув статусу посадової особи органів місцевого самоврядування, відтак посади органів місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Позивач стверджує, що відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2019 №229 (далі – Порядок №229) до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягай пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Імперативною вимогою, з якою Закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону №№889-VIII та частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, є наявність у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), досягнення пенсійного віку та наявність страхового стажу. Також зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом №2493-ІІІ. Відтак, оскільки станом на 01.05.2016 року позивач не працював на посадах державної службі та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців то відповідно, права на перехід з пенсії за віком по Закону №1058-ХІІ на пенсію за віком по Закону №3723-ХІІ позивачка не має. З огляду на вказане вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 15.04.2026 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 16.04.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 20.04.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у подав 29.04.2026 до суду відзив, у якому виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ХІІ з 05.05.2018, що підтверджується розрахунком стажу позивача (Форма РС-право) та не заперечується відповідачем.

01.04.2026 позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач).

07.04.2026 відповідачем прийнято рішення №956030131295, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII. У цьому рішенні відповідач зазначив, що за результатом розгляду електронної пенсійної справи та наданих до заяви документів було встановлено, що з 11.04.2002 по 26.11.2020 позивач працювала на посадах органу місцевого самоврядування, які не відносяться до категорії посад державної служби, також не надані довідки про складові заробітної плати.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XI).

01.05.2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37 цього Закону, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), згідно з пунктом 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового "Порядку обчислення стажу державної служби".

Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.

Відповідно до статті 14 Закону №2493-IIІ в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:

- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

- п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Отже час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.

Відповідно до частин 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

1) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 1 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.

За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Форми РС-право страховий стаж позивача становить 43 роки 7 місяців 15 днів, а також позивач досягнув віку 60 років, що не заперечується відповідачем. Враховуючи наведене, у позивача наявний необхідний вік та страховий стаж, передбачені статтею 26 Закону №1058-IV.

Як слідує із записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 заповненої 01.08.1978, позивача:

- 11.04.2002 обрано Жаврівським сільким головою (на підставі рішення сесії №2 від 11.04.2002), прийняла присягу державного службовця (ст. 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (на підставі рішення сесії №2а від 11.04.2002), присвоєно 11 ранг 5 категорії посадової особи (ст. 15 Закону України) (підстава запису - рішення сесії №2а від 11.04.2002);

- 16.04.2006 обрано Жаврівським сільким головою (на підставі рішення сесії №1 від 16.04.2006);

- 12.11.2010 обрано Жаврівським сільким головою (на підставі рішення сесії №1 від 12.11.2010);

- 23.12.2011 присвоєно 9 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування (на підставі рішення сесії №58 від 21.12.2011);

- 09.11.2015 обрано Жаврівським сільким головою (на підставі рішення сесії №1 від 09.11.2015);

- 07.06.2019 присвоєно 8 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування (на підставі рішення сесії №174 від 07.06.2019);

- 26.11.2020 повноваження Жаврівського сільського голови Гощанського району Рівненської області припинено на підставі пункту 4 підпункту 2 розділу два «Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад від 16.04.2020 року №562-ІХ (підстава внесення запису - рішення Гощанської селищної ради восьмого скликання від 26.11.2020 року №1).

Суд зауважує, що записи трудової книжки виконані чітко, читабельні та скріплені відтисками печаток, а також матеріали справи не містять доказів визнання недостовірними записів трудової книжки позивача щодо періодів його роботи.

Отже, враховуючи пункт 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив 14 років 21 день, а тому на позивача поширюється дія пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше 10 років.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач працювала на посаді органу місцевого самоврядування, яка не належать до посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, є безпідставними, з огляду на вищенаведені висновки суду.

Таким чином, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби понад 10 років та враховуючи, що станом на 01.05.2016 позивач працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, тому позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII, у зв`язку з чим суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні питання щодо зарахування позивачу до стажу державної служби періодів роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 11.04.2002 по 16.11.2020, суд виходить із такого.

До набрання чинності Законом №889-VIII діяв Порядок обчислення стажу державної служби №283. Як уже зазначено судом, відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-ІІІ, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229, чинний з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493- ІІІ.

Відповідно до Закону №2493-III, цей закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 14 Закону №2493-III до шостої категорії посад віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Згідно зі статтею 15 Закону №2493-ІІІ при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів. Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.

Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.08.1978 позивачу з 11.04.2002 присвоєно ранг державного службовця, а також позивачем прийнято присягу державного службовця у зв`язку з обранням на посаду Жаврівського сільського голови. Посади, за якими працював позивач у вищевказані періоди віднесені до посад в органах місцевого самоврядування.

Той факт, що посади, які обіймав позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону №2493-ІІІ підтверджується зокрема й тим, що позивачу присвоєні відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування, про що в трудовій книжці здійснені відповідні записи.

Статтею 46 Закону №889-VIII та пунктом 4 Порядку №229 передбачено, що, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ зараховується до стажу державної служби.

Аналогічна позиція повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та від 18.05.2026 у справі №320/5074/23.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 10.05.2018, справа №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, з огляду на наявність у позивача, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

При цьому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача з 11.04.2002 по 16.11.2020 в органах місцевого самоврядування.

Отже, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 07.04.2026 №956030131295 прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що дії зобов`язального характеру про призначення, здійснення нарахування та виплати пенсії державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою позивача , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її на інший вид пенсії 01.04.2026, то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням відповідача позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ та статті 37 Закону №3723-XII, то з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 07.04.2026 №956030131295 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ і статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з 01.04.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши позивачу до стажу державної служби періоди його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 11.04.2002 по 16.11.2020.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1311,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1311,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2026 №956030131295 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з 01.04.2026 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди її роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування з 11.04.2002 по 16.11.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1311,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК