Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/14136/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25 в сумі 44 394,27 грн.;

- зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25 в сумі 44 394,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). При цьому, за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі, внаслідок чого позивач буз змушений звертатися до суду. На виконання судового рішення, відповідач 13.04.2026 року виплатив позивачу грошове забезпечення у належному розмірі.

Водночас, відповідачем, в порушення ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись із зазначеною невиплатою компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду по справі №420/14136/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Під час розгляду справи до суду від представника НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позов не визнає та зазначає, що підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі – Військова частина НОМЕР_2 ), що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось.

Водночас, за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року позивачу не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі, що змусило його звертатися до суду.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25, відповідач 13.04.2026 року виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року на суму 189 858,84 грн.

Водночас, з довідки-розрахунку щодо перерахунку грошового забезпечення позивача відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, вбачається, що позивачу було утримано податок з доходів фізичних осіб (18% ПДФО) на суму 44 394,27 грн.

Посилаючись на утримання з нарахованої суми грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із окремою заявою.

11.05.2026 року відповідач надіслав лист, з якого вбачається, що підстави для нарахування грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які утримано з грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, нарахованого на виконання судового рішення по справі №420/24261/25.

Не погоджуючись із зазначеними діями військової частини, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).

Згідно п.4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям,

поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №44 встановлено, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Несвоєчасна виплата грошового забезпечення у належному розмірі при звільненні сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вищевказані висновки корелюються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №812/1048/17.

Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з сум грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин судом обирається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.

Разом з тим суд зазначає, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також той факт, що відповідач не довів правомірність своїх дій під час розгляду даної справи, суд доходить висновку про протиправність дій НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 44 394,27 грн., утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25.

Для належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 44 394,27 грн., утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 44 394,27 грн., утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25.

Зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 44 394,27 грн., утриманої з грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року по справі №420/24261/25.

Розподіл судових витрат не провадити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя О.В. Білостоцький