Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/7699/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/7699/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що, він хоч первинно і вступив на службу у 2019 році, проте 27.10.2022 року (під час дії воєнного стану) у віці 24 років він добровільно уклав новий контракт про проходження військової служби строк на 3 роки. За час служби він брав безпосередню участь у бойових діях сумарно понад 6 місяців, що підтверджується довідкою від 08.10.2025 № 7029. На думку позивача, відмова відповідача з посиланням на те, що його служба розпочалася до 24.02.2022 року, є протиправною та дискримінаційною. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 24.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№40886 від 14.05.2026), в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Зазначає, що Постанова КМУ № 153 має мотиваційний, а не компенсаційний характер і спрямована на залучення нових кадрів. Оскільки позивач вже перебував у статусі військовослужбовця станом на 24.02.2022, укладення ним контракту у жовтні 2022 року є продовженням існуючих правовідносин, а не первинним прийняттям на службу. Також відповідач наголошує, що позивач не подавав належного рапорту під час проходження служби, був звільнений у запас 28.10.2025 року, а також пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки про неотримання виплати мав дізнатися в день звільнення. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№42732 від 20.05.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

14.08.2019 року ОСОБА_1 (далі – Позивач) був прийнятий у Збройні Сили України за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 (графа 9) та контрактом від 14.08.2019 року.

У подальшому, у віці 24 роки, 28.10.2022 року, під час дії воєнного стану в Україні, керуючись власними патріотичними переконаннями, беручи до уваги обов`язок згідно статей 17 та 65 Конституції України, зважаючи на свою необхідність захисту України, ОСОБА_1 добровільно уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач) про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки, що підтверджується контрактом від 27.10.2022 року.

У періоди з 24.02.2022 по 05.05.2022 року, з 13.05.2022 по 20.05.2022 року, з 22.05.2022 по 18.08.2022 року, з 29.08.2022 по 12.03.2023 року, з 24.03.2023 по 22.04.2023 року, з 23.07.2023 по 29.07.2023 року, 3 11.08.2023 п? 15.09.2023 року, 3 27.09.2023 п? 27.10.2023 року, з 29.11.2023 п? 22.12.2023 року, 3 04.01.2024 п? 26.02.2024 року , з 10.03.2024 п? 25.04.2024 року, з 08.05.2025 п? 27.10.2024 року, з 07.11.2024 по 01.12.2024 року, з 06.12.2024 по 25.01.2025 року, з 12.02.2025 по 26.06.2025 року, з 14.07.2025 по 25.09.2025 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується Довідкою від 08.10.2025 року №7029.

28.10.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №308 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку служби) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №308 від 28.10.2025 року.

24.03.2026 року ОСОБА_1 була подана обґрунтована заява підписана ЕЦП через Міністерство Оборони до безпосереднього командира військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у повному обсязі у розмірі 1 млн грн.

26.03.2026 року військова частина НОМЕР_1 надала відповідь та зазначила, що «… з урахуванням викладеного, та те, що Ви прийняті на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного вищезазначеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64, правових підстав для застосування положень пункту 4 Постанови КМУ №153 не вбачається»

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025 року); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності, дворазового або більшого притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

При цьому, розмір виплати залежить від тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач до 28.10.2025 проходив військову службу за контрактом, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

Позивач прийнятий на військову службу за контрактом 14.08.2019 року у віці 21 рік.

Станом на 13.02.2025 року, тобто на дату набрання чинності Постановою №153, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не підпадає під дію абз.2 п.4 Постанови №153 на тій лише підставі, що контракт про проходження військової служби укладений ним 14.08.2019 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану. Положення абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю установлених цією нормою юридичних фактів, серед яких визначальними є вік військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу (до 25 років), факт проходження ним військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 та тривалість безпосередньої участі у бойових діях.

Згідно з п.2 ч.8 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строк контракту, який закінчується в особливий період, продовжується до його закінчення. У зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 року в Україні воєнного стану строк дії контракту позивача продовжено до закінчення особливого періоду, що оформлено наказом командира Військової частини НОМЕР_5 .

Системне тлумачення абз.2 п.4 Постанови №153 у взаємозв`язку з ч.8 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що військовослужбовець, який на момент прийняття на військову службу не досяг 25-річного віку, продовжує проходити військову службу станом на 13.02.2025 року на підставі контракту, дія якого продовжена у зв`язку із запровадженням воєнного стану, та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, не позбавляється можливості претендувати на винагороду на тій лише підставі, що первинне підписання контракту відбулося до 24.02.2022 року.

Інше тлумачення абз.2 п.4 Постанови №153 ставило б у нерівне правове становище військовослужбовців, які на момент прийняття на військову службу не досягли 25-річного віку, продовжують проходити військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях, виключно за критерієм дати первинного підписання контракту, що не відповідає меті прийняття Постанови №153, спрямованої на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.

Посилання відповідача на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України є безпідставним, оскільки такі листи не є актами нормативного характеру, а їх зміст не може звужувати коло осіб, що мають право на одноразову грошову винагороду відповідно до п.4 Постанови №153, порівняно з обсягом, визначеним самою Постановою №153.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2025 року №7029, виданою за формою додатка 1 до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 року №5601/уд, молодший сержант ОСОБА_1 за період з з 24.02.2022 по 05.05.2022 року, з 13.05.2022 по 20.05.2022 року, з 22.05.2022 по 18.08.2022 року, з 29.08.2022 по 12.03.2023 року, з 24.03.2023 по 22.04.2023 року, з 23.07.2023 по 29.07.2023 року, 3 11.08.2023 п? 15.09.2023 року, 3 27.09.2023 п? 27.10.2023 року, з 29.11.2023 п? 22.12.2023 року, 3 04.01.2024 п? 26.02.2024 року , з 10.03.2024 п? 25.04.2024 року, з 08.05.2025 п? 27.10.2024 року, з 07.11.2024 по 01.12.2024 року, з 06.12.2024 по 25.01.2025 року, з 12.02.2025 по 26.06.2025 року, з 14.07.2025 по 25.09.2025 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 року (152 дні) не досягає шестимісячного строку, встановленого абз.2 п.4 Постанови №153 для виплати винагороди у розмірі 1 млн. гривень. Згідно з тією ж довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2025 року №7029 позивач не має захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, та не перебував у полоні, що виключає застосування абз.4 п.4 Постанови №153, який передбачає виплату винагороди у повному обсязі за наявності строку безпосередньої участі у бойових діях менше шести місяців у зв`язку з пораненнями (травмами, контузіями, каліцтвами) чи перебуванням у полоні.

З урахуванням установленої тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 року та відсутності підстав для застосування абз.4 п.4 Постанови №153, спірні правовідносини регулюються абз.3 п.4 Постанови №153, який передбачає пропорційну виплату винагороди із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням установленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що позивач відповідає всім умовам, передбаченим абз.2 та абз.3 п.4 Постанови №153, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на 13.02.2025 року.

Відтак, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абз.3 п.4 Постанови №153 у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) є протиправною.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна