Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/1800/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1800/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо непридатності з виключенням ОСОБА_1 із військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо непридатності з виключенням ОСОБА_1 із військового обліку, змінивши категорію військового обліку з «військовозобов`язаний» на «невійськовозобов`язаний».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають відомостям, що зазначені у паперовому військовому квитку позивача щодо виключення його з військового обліку за станом здоров`я у зв`язку з визнанням його військово-лікарською комісією непридатним. Зважаючи на виявлену невідповідність у документах та відомостях, які містяться в Реєстрі та військово-обліковому документі, а також паспорті громадянина України, 07.07.2025 скориставшись засобами поштового зв`язку позивачем було подано заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій просив внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його непридатності з виключенням з військового обліку. Однак, така заява залишена поза увагою відповідача, тому з метою відновлення своїх прав позивач звернуся до суду.

Ухвалою від 06.02.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

17.02.2026 від відповідача за вх. №12526 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, пояснивши, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ч. 8 ст. 4 підготовку та мобілізацію», ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України. 07.07.2025 на адресу Центру надійшла заява щодо виправлення недостовірних відомостей в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів із долученням копії посвідчення про прописку до призовної комісії. 30.07.2025 Центром розглянуто заяву та надано відповідь, яка скерована на поштову адресу заявника. Згідно відомостей АІС «Оберіг» було здійснено перевірку військо-облікових документів ОСОБА_1 , та встановлено: громадянин ОСОБА_1 згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.05.2023 в картотеці вільних залишків; про відсутність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; відсутність відомостей, щодо проходження ВЛК військовозобов`язаним (відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Наказу МОУ №402 Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_4 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП). Відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у Центра відсутні. До заяви ОСОБА_1 долучено копію обліково-послужну карточку до військового білету, згідно відмітки 04.04.2000 визнано непридатним на підставі гр. І ст. 8а Наказу МОУ №2 від 1994 з виключенням з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до п. п. 3, 4 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» Постанова КМУ 559 від 16.05.2024 (далі - Постанова №559) відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган). У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Враховуючи вище наведене, у Центра відсутні будь які відомості відносно громадянина ОСОБА_1 , щодо виключення його з військового обліку Залізничним РВК на підставі графі І ст. 8а Наказу МОУ №2 від 1994, відсутнє рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно відсутні законні підстави для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо виключення його з військового обліку. Обов`язок, щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено на ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки усі підтвердні документи, щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку ОСОБА_1 перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 не володів та не володіє інформацією щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , у Центрі відсутні рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 від 2000, щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі гр. І ст. 8 А Наказу МОУ №2 від 1994 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

04.04.2000 ОСОБА_1 комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 визнано непридатним з виключенням з військового обліку, означене підтверджується відомостями обліково-послужної картки ОСОБА_1 , а вказаний висновок комісії затверджено гербовою печаткою ІНФОРМАЦІЯ_10 АДРЕСА_1 з підписом військового комісара полковника ОСОБА_2 .

Аналогічні за своїм змістом відомості продубльовано в паспорті громадянина України ОСОБА_1 , де на сторінці номер 7 проставлено відповідну штампову відмітку ІНФОРМАЦІЯ_5 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби.

Втім, незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 працівником поліції 21.03.2025 доставлено примусово до ІНФОРМАЦІЯ_2 за, начебто, порушення військового обліку.

21.03.2025 ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 оновив свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+».

При цьому, ОСОБА_1 мав при собі всі паперові оригінали своїх документів, які пред`явив відповідальним працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повідомив їх, що він 04.04.2000 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на що йому в робочому порядку в усній формі відповіли, що всі відомості будуть внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Надалі, опісля внесення (оновлення) даних у застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 , не побачивши виключення даних про нього через додаток «Резерв+» щодо виключення з військового обліку, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 07.07.2025, в якій підкреслив, що визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за рішенням комісії від 04.04.2000 тоді ІНФОРМАЦІЯ_11 . Водночас, в заяві просив начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його непридатності з виключенням з військового обліку. Про результати розгляду заяви від 07.07.2025 та прийняте рішення ОСОБА_1 просив повідомити письмово за адресою, що зазначена у заяві, та одночасно до заяви ним додано: 1) завірену копію обліково-послужної карточки; 2) завірену копія паспорта громадянина України та РНОКПП; 3) копію довідки про доставлення (супроводження) громадянина до комплектування та соціальної підтримки від 21.03.2025. територіального центру.

Разом з тим, листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2025 №9611 ОСОБА_1 повідомлено, що він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такий, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач також підтвердив, що ОСОБА_1 04.04.2000 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_12 визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст. 8а, наказу МОУ №2 від 1994 року, однак відсутня інформація, що ОСОБА_1 у 2000 році був виключений з військового обліку, як й не внесено відповідні відомості про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку.

Також зазначеним листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2025 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність ним прибути для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, незважаючи на наявність належних військово-облікових і первинних документів, й на факт надання їх до ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2025 році, відповідач не здійснив заходів щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чим фактично зберігається в реєстрі статус позивача як військовозобов`язаного.

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача спричиняють порушення прав та законних інтересів позивача, створюють ризик неправомірних наслідків, як-от примусове доставлення, вимога повторного проходження ВЛК, призов за мобілізацією, розшук.

Отже, у даному випадку спір виник не з приводу встановлення чи перегляду правового статусу ОСОБА_1 , а виключно з приводу протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні покладеного на нього законом обов`язку внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні та повні відомості, що відповідають фактичному та юридичному стану військового обліку позивача.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що призводить до порушення прав позивача, створює ризик неправомірного притягнення його до обов`язків, які він юридично не зобов`язаний виконувати, тому з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався.

Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до цього ж Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Статтею 37 Закону № 2232-XII у редакції від 15.08.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено окремі підстави для зняття і виключення з військового обліку.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24.

Відповідно до п. 5 підрозділу 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342 «Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань» зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про внесення змін до настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015.

Отже, з 15.01.2015 особи, які були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, є військовозобов`язаними, а законодавство більше не передбачає відповідної підстави для зняття з військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В абз. абз. 1, 2 п. 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З наведеного слідує висновок, що з 15.01.2025 громадяни України чоловічої статі, які раніше були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було знято з військового обліку.

У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342.

Позивач також вважає, що він належить до категорії виключених з обліку на тій підставі, що відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» № 684 від 20.12.2017 зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Проте, суд оцінює такі аргументи критично, адже позивач не проходив військово-лікарської комісії.

Окрім того, згідно з висновками Верховного Суду, які зроблені у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження визнання його непридатним до військової служби, проходження повторного медичного огляду для підтвердження таких підстав, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для внесення відповідачем відомостей щодо непридатності з виключенням ОСОБА_1 із військового обліку, змінивши категорію військового обліку з «військовозобов`язаний» на «невійськовозобов`язаний».

Суд зауважує, що за змістом норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII (далі - Закону № 1951-VIII), у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Оскільки посадові особи відповідача в силу вимог положень Закону № 1951-VIII зобов`язані були забезпечити ведення Реєстру, внесення актуальних відомостей в Реєстр, то взяття позивача на облік військовозобов`язаних в силу вимог ч. 9 ст. 14 Закону № 2232-XII та внесення відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідачем у межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій (бездіяльності), а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, позивачем у позовній заяві не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.