Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №380/2393/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року справа № 380/2393/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Сидор Н.Т., судді Потабенко В.А., судді Коморного О.І.,

за участю секретаря судового засідання Яськів В.Ю.,

представника позивача Вікарського А.В.,

представника відповідачів Полійчук С.Р.,

представники третіх осіб не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “ТТТ Захід” до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України, Міністерства розвитку громад та територій України, Державної регуляторної служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

05 лютого 2025 року через систему “Електронний суд” Приватне підприємство “ТТТ Захід” звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради, у якому просить із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.02.2026 в частині прийняття її судом:

1. Зобов`язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управління архітектури, яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ):

переоформити паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) на новий строк за ініціативою підприємства, викладеної у зверненні (заяві) від 07 жовтня 2024 (до цього у нерозглянутих по суті зверненнях від 16 грудня 2019 та 03 січня 2020), шляхом продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди (реєстраційний № ТС-2018 0329-3) до 01 січня 2035 – зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки № ТС-2018-0329-3 Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управлінням архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ) в день його надання, підприємством на підставах і за формою передбаченими пунктами 2.17-2.19 та додатком 1 Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011за № 1330/20068), і у відповідності до висновку Касаційного адміністративного суду Верховного Суд викладеного у постанові від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17 (1);

2. Визнати протиправними та нечинними наступні нормативно-правові і організаційно розпорядчий акт індивідуальної дії органів місцевого самоврядування м. Львів (Львівська міська рада та її виконавчий комітет) (2), застосовані до нашого підприємства в правовідносинах, що склалися щодо належної йому на праві приватної власності тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, якими (3) спричинено порушення права підприємства мирно володіти тимчасовою спорудою на підставі її продовженого (переоформленого) паспорту прив`язки виданого у суворій відповідності до Порядку (4), чим створено передумови для подальшого прийняття незаконного індивідуального рішення про демонтаж цієї тимчасової споруди (5), внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів відносно продовження (переоформлення) її паспорту прив`язки на новий строк (6) визначеної оскаржуваними рішеннями як причиною (7):

- пункт 1.1. ухвали Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 та додаток 1 до неї;

- пункти 5.2 (в частині рекомендації не розміщення у тимчасових спорудах закладів для проведення лотерей), 6, 7 (8), 8, 9.2., 9.10. ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019;

- пункт 36 (Розділ II), пункт 8 (підрозділ 3.1, розділ VIII) Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021;

- пункт 4 ухвали Львівської міської ради № 5833 від 19.12.2024;

- рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024 в частині яка стосується демонтажу тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” (10).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 включено тимчасову споруду ПП “ТТТ Захід” до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в Залізничному районі міста Львова. Для реалізації права користування тимчасовою спорудою, було укладено договір про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд та отримано паспорт прив`язки для провадження підприємницької діяльності. Втім, ухвалою Львівської міської ради від 20.12.2018 №4442 тимчасову споруду позивача вилучено із зазначеного Переліку через те, що суборендар позивача провадив у тимчасовій споруді діяльність із продажу державних лотерей. Позивач, усунувши підстави, що стали причиною вилучення тимчасової споруди із Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в Залізничному районі міста Львова, звернувся до відповідачів із заявами про включення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька та продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди. Позивач стверджує, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність по розгляду його заяв по суті та прийняття рішень, за результатами розгляду таких, що в свою чергу зокрема зумовило прийняття протиправного рішення про демонтаж спірної тимчасової споруди. Позивач також оскаржує нормативно-правові акти, які, на переконання позивача, безпосередньо спричинили допущення такої бездіяльності та дій відповідачів. Наголошує при цьому, що нормативно-правові акти суперечать принципам державної регуляторної політики та прийняті з порушенням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” без пропозицій щодо удосконалення проектів актів відповідно до принципів державної регуляторної політики, з порушенням вимог статей 4, 8, 31-38 цього Закону.

Позиція відповідачів викладена у відзивах на позовну заяву, де на спростування аргументів позивача зазначають, що ухвалою №4442 від 20.12.2018 виключено тимчасову споруду ПП “ТТТ Захід” з Переліку тимчасових споруд; договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд №3-1190-17 припинився 20.12.2018 згідно з п.5.4 цього ж договору у зв`язку із прийняттям вищевказаної ухвали; 26.12.2019 Львівською міською радою прийнята ухвала №6107, яка скасовує дію норм ухвали №1568 від 02.03.2017, якою передбачено можливість розміщення спірної тимчасової споруди. Ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 затверджена Комплексна схема розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (далі – Комплексна схема). А п. 6 ухвали передбачає, що суб`єкти підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 мали подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611. У свою чергу, звернення позивача з проханням розглянути на робочій групі можливість включення його тимчасової споруди у Комплексну схему було надіслано заступнику міського голови з містобудування 03.02.2020, тобто із пропущеним строком звернення, що встановлений ухвалою №6107; строк дії паспорта прив`язки, що був виданий позивачу, закінчився 31 грудня 2019 року. Разом з цим, 16 грудня 2019 року ПП “ТТТ Захід” звернулось із заявою до управління регулювання забудови Львівської міської ради про поновлення тимчасової споруди у Комплексній схемі з одночасною вимогою про продовження права на розміщення тимчасової споруди на підставі паспорта прив`язки ще на 5 років. Однак, через те, що таку тимчасову споруду було перебудовано, то ПП “ТТТ Захід” мало звернутись до управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради з проханням видати новий паспорт прив`язки, для того щоб уникнути невідповідностей з попереднім паспортом прив`язки.

Звертають увагу суду, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. У свою чергу, правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою затвердження чи визначення переліку тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”. Наведена позиція узгоджується із правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду у справі № № 380/8545/20 від 25.07.2024. Також звертають увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, про те, що демонтаж самовільно встановлених позивачем тимчасових споруд (у тому випадку тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності) переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.

Наголошують, що згідно з положеннями КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. У даному ж випадку зазначені у позовних вимогах ухвали втратили свою чинність, що у свою чергу не передбачає можливість їх скасування у порядку адміністративного судочинства. Відтак, відповідачам видається нелогічним та беззмістовним позовна вимога щодо визнання нечинними та протиправними нормативно-правові акти, які вже втратили свою чинність загалом (зокрема, ухвала №4526 від 23.04.2015; п.7 ухвали №2679 від 06.12.2022). Щодо вимоги визнати нечинним та протиправним п.36 Розділу ІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради. Станом на момент звернення позивача із позовною заявою п.36 викладений у наступній редакції: “Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проєктування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова”. Відтак, така вимога не відповідає сформованим підставам позовної заяви, а також незаконність та протиправність вказаного припису не містить свого обґрунтування у позові, а тому наведена вимога не підлягає задоволенню.

Представником позивача в спростування заперечень відповідачів, висловлених у відзивах на позовну заяву, подано до суду відповіді на відзиви. Звернута увагу, що аргументи відповідачів про втрату чинності оскаржуваними ухвалами міської ради є незрозумілими та не містять під собою ніяких доказів, які б вказували на дійсну втрату чинності оскаржуваними актами. Наголошено, міська рада у своєму відзиві не довела, що вона діяла в межах Конституції і законів України та була вправі керуватися виключно своїм адміністративним розсудом абсолютно й без будь-яких обмежень, і саме таким чином, – як вона діяла врегульовуючи питання тимчасових споруд у м. Львів.

Представник третьої особи Міністерства розвитку громад та територій України Паньків В.В. надав суду письмові пояснення щодо позовних вимог (вх. №59819 від 22.07.2025), у яких зокрема висвітлив процедуру розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що окреслена Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства від 21.10.2011 № 244 “Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності”. Крім того, наголосив на правовій природі нормативно-правового акта як регуляторного акта, що його прийняттю передує визначена Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (далі Закон № 1160) процедура та покликався на правові позиції Верховного Суду, що висвітлені у постанові від 31.03.2019 у справі №522/22780/16-а, у постанові від 26.05.2020 у справі №826/17586/16, у постанові від 16.12.2021 у справі №640/7518/19 та інші.

Представник третьої особи Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Сигляк І.Я. надала суду письмові пояснення (вх. №1897 від 09.01.2026), у яких зазначила, що Західним міжобласним відділенням Антимонопольного комітету України здійснюється розгляд справи № 63/5-03-98-2024, розпочатої розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.10.2024 № 63/114-рп/к у зв`язку з наявністю в діях Львівської міської ради, які полягають у неприведені Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (зі змінами) у відповідність до вимог чинного законодавства, ознак порушення, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах міста Львова. Відділенням розпочато вказану справу за невиконання міською радою рекомендацій Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету від 20.06.2024 № 63/16-рк/к , які були надані для виконання для усунення порушення, яке передбачене пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів, надання послуг і виконання робіт у тимчасових спорудах в територіальних межах міста Львова, тобто у неприведені Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (зі змінами) у відповідність до вимог чинного законодавства (оскільки затверджене Міською радою Положення встановлює непередбачену Порядком процедуру погодження місця розташування тимчасової споруди, додаткові вимоги в частині подання непередбачених Порядком документів і погоджень та подання непередбачених Порядком документів при оформленні паспорта прив`язки тимчасової споруди).

Наголошено, що вимоги чинного законодавства щодо порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, яким затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі – Порядок). Відповідно до роз`яснень Мінрегіонбуду від 12.04.2017 №7/14-3939, Порядок є обов`язковим для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Чинним законодавством не передбачено розроблення та затвердження альтернативних порядків розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Відповідно до викладеного, органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись норм та вимог, встановлених законодавством, зокрема, Порядком.

Представник третьої особи Державної регуляторної служби України Грашин А.В. надав суду письмові пояснення щодо позову або відзиву (вх. №14875 від 24.02.2026). Зокрема у поясненнях зазначено, що Державна регуляторна служба України підготувала та направила Подання щодо необхідності внесення на розгляд сесії Львівської міської ради питання про скасування ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові” від 23.02.2026 № 8. Ухвала № 4526 містить ознаки регуляторного акта, оскільки врегульовує порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, та поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб, які встановлюють тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові. Тому розроблення Ухвали № 4526 від 23.04.2015 та змін до неї потребувало реалізації процедур, передбачених Законом про регуляторну політику. За таких обставин Ухвала № 4526 від 23.04.2015 із змінами до неї: Ухвалою № 1613 від 02.03.2017, Ухвалою № 6107 від 26.12.2019 та Ухвалою № 2679 від 06.12.2022 прийнято з порушенням Закону, оскільки його проєкт з відповідними документами не надходив до Державної регуляторної служби України для підготовки пропозицій щодо його удосконалення.

В письмових поясненнях представник третьої особи також зазначив, що відповідно до вимог статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. З огляду на вказану норму наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі – Порядок). Саме цей Порядок є єдиним актом, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Такий висновок закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16. Отже, законодавством не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження окремих порядків розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на відповідній території.

Одночасно зауважено, що Львівська міська рада в порушення статті 144 Конституції України та частини першої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” свої рішення оформлювала не у формі рішення, а у формі ухвали.

Підсумовуючи наведене вище, ухвала № 4526, ухвала № 1613 від 02.03.2017, ухвала № 6107 від 26.12.2019 та ухвала № 2679 від 06.12.2022 не узгоджується з вимогами статті 4 Закону, зокрема, з принципом доцільності - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми та не відповідає статті 5 цього Закону, згідно з якою забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються з діючими регуляторними актами.

Метою направленого подання є приведення нормативних документів у відповідність до чинного законодавства та забезпечення прозорості і справедливості у процедурі розміщення тимчасових споруд у м. Львові.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради не скористалась правом подання письмових пояснень.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025, адміністративну справу №380/2393/25 передано для розгляду судді Карп`як О.О.

Ухвалою від 06.02.2025 заяву позивача про забезпечення позову залишено без розгляду.

Ухвалою від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 25.03.2025 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 30.07.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи колегією суддів – відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 12.11.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про залишення заяви без розгляду відмовлено. У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Позовну заяву (заяву про уточнення позовних вимог) залишено без руху.

Ухвалою від 25.11.2025 продовжено розгляд справи.

Ухвалою від 12.12.2025 визнано необґрунтованою заяву позивача ПП “ТТТ Захід” про відвід судді Карп`як О.О. в адміністративній справі №380/2393/25. Заяву про відвід судді Карп`як О.О. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

Ухвалою суду від 16.12.2025 (суддя Коморний О.І.) у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Карп`як О.О. відмовлено.

Ухвалою суду від 09.01.2026 призначено розгляд справи №380/2393/25 колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13.01.2026 для розгляду справи № 380/2393/25 визначено колегію суддів складі: Карп`як О.О. - головуючий суддя, судді: Коморний О.І. та Кравців О.Р.

16.01.2026 від представника позивача надійшла заява про відвід суддям Львівського окружного адміністративного суду: Карп`як О.О., Коморний О.І. та Кравців О.Р.

Ухвалою від 19.01.2026 визнано необґрунтованою заяву представника позивача ПП “ТТТ Захід” про відвід колегії суддів в адміністративній справі №380/2393/25; заяву про відвід колегії суддів, передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

Ухвалою від 21.01.2026 (суддя Сидор Н.Т.) відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід колегії суддів.

Ухвалою від 02.02.2026 задоволено заяви про самовідвід суддів Карп`як О.О. та Кравціва О.Р.

Матеріали адміністративної справи №380/2393/25 передано для повторного автоматизованого розподілу справ в порядку ст. 31 КАС України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.02.2026 адміністративну справу №380/2393/25 передано для розгляду колегії суддів: головуюча суддя Сидор Н.Т., суддя Потабенко В.А., суддя Коморний О.І.

Ухвалою суду від 06.02.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №380/2393/25 за позовом Приватного підприємства “ТТТ Захід” до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України, Міністерства розвитку громад та територій України, Західного міжрегіонального відділу державної регуляторної служби про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії. Цією ж ухвалою постановлено, що розгляд справи розпочати спочатку, який буде здійснюватись у складі колегії: головуючої судді Сидор Н.Т., судді Потабенко В.А., судді Коморного О.І. в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2026 суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог від 19.02.2026 в частині позовних вимог про визнання протиправними та нечинними пунктів 5-9 ухвали Львівської міської ради №7475 від 15.01.2026, в решті заяву про уточнення позовних вимог від 19.02.2026 прийняв до розгляду.

Ухвалою суду від 24.02.2026 суд замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Західне міжрегіональне відділення державної регуляторної служби (43010, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22Б) на Державну регуляторну службу України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна,9/11, код ЄДРПОУ 39582357).

Ухвалою суду від 18.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про визнання явки третіх осіб у судові засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 18.03.2026 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 30.04.2026 суд частково задовольнив клопотання представника позивача про повернення судового збору.

Ухвалою суду від 30.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.05.2026 суд виправив арифметичну помилку, допущену в ухвалі суду від 30.04.2026 про повернення судового збору.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.02.2026 в частині прийняття її судом. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів у судових засіданнях проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, а саме Західне міжобласне відділення Антимонопольного комітету України, Міністерство розвитку громад та територій України, Державна регуляторна служба України в судові засідання не прибули, надали суду письмові пояснення, у яких виклали свої аргументи і міркування щодо позовних вимог на стороні позивача. При цьому представники третіх осіб у таких письмових поясненнях просили розгляд справи здійснювати за відсутності їх представників.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судові засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Причини неявки в судові засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 18 червня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступні слова сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що згідно пункту 1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 “Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова до 31.05.2018 згідно з додатком 1.

Так, додатком 1 до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 затверджено зокрема Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова, згідно пункту 200 цього Переліку, до такого увійшла тимчасова споруда за адресою м. Львів, вул. Чернівецька (згідно схеми прив`язки).

На виконання зазначеної ухвали 28.09.2017 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ПП “ТТТ Захід” було укладено Договір №3-1190-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно схемою прив`язки). Пунктом 6.1 вказаного договору встановлено термін дії договору – з 01.01.2017 до 31.05.2018.

Разом з цим, 28.02.2018 Управлінням регулювання забудови Львівської міської ради було видано паспорт прив`язки 2-х зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності ПП “ТТТ Захід” № ТС-2018-0329-3, терміном дії до 31.05.2018.

Згідно Договору №3-1190-17(Д-18) від 31.08.2018 про внесення змін до договору від 28.09.2017 №3-1190-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно схемою прив`язки), термін дії договору продовжено до 31.12.2019 (відповідно до п.п. 1.1. ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018 №3417) та відповідно продовжено паспорт прив`язки для провадження підприємницької діяльності № ТС-2018-0329-3 до 31.12.2019.

На виконання ухвали Львівської міської ради від 12.07.2018 №3693 “Про організацію роботи щодо протидії гральному бізнесу та розповсюдженню азартних ігор на території м. Львова” прийнято ухвалу Львівської міської ради №4442 від 20.12.2018 “Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 №1568 “Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” серед іншого вилучено пункт 220 з Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова, тобто тимчасову споруда ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, у зв`язку із здійсненням у тимчасовій споруді позивача підприємницької діяльності з провадження лотерей.

16.12.2019 директор ПП “ТТТ Захід” звернувся до начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради п. А.Коломєйцева із заявою, яка зареєстрована 24.12.2019 вх. № 2-40021-2401, наступного змісту:

“Прошу поновити в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд об`єкт, який був вилучений ухвалою ЛМР №4442 від 20.12.2018 “Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 №1568 “Про продовження терміну здійснення підприємницької у тимчасових спорудах на території м. Львова”, тимчасову споруду за адресою м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схеми прив`язки), загальною площею земельної ділянки 43 кв.м., додаток 1 №220, та продовжити терміном на п`ять років здійснення підприємницької діяльності розглянувши дане питання на черговому пленарному засіданні сесії ЛМР. Зауваження усунені.”.

На засіданні сесії Львівської міської ради 26.12.2019 заява ПП “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) розглянута не була.

Втім, 26.12.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”, додатком 1 якої тимчасову споруду ПП “ТТТ Захід” не було включено до переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Львова.

При цьому, пунктом 6 цієї ухвали встановлено: “Суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020.”.

03.02.2020 директор ПП “ТТТ Захід” звернувся до заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради, керівника робочої групи для врегулювання ситуації по тимчасових спорудах п. Л.Зубача із заявою, яка зареєстрована 03.02.2020 вх. №2-2303-С-006, наступного змісту:

“Прошу розглянути на робочій групі можливість включення моєї тимчасової споруди в перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджений ухвалою від 26.12.2019 №6107, за адресою вул. Чернівецька (згідно зі схеми прив`язки), загальною площею земельної ділянки 43 кв.м, який був вилучений ухвалою ЛМР №4442 від 20.12.2018.

Оскільки зауваження до тимчасової споруди усунено: розірвано договір з СПД, до діяльності якого було зауваження, та знято носії зовнішньої реклами і звільнено приміщення орендарями.”.

В лютому 2020 року Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради листами повідомило ПП “ТТТ Захід”, що звернення від 24.12.2019 №2-40021-2401 та від 03.02.2020 №2-2303-С-006 будуть винесені на найближче засідання робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611, для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Так, листом від 09.04.2024 №39-вих-48168 за підписом заступника міського голови з містобудування Любомира Зубача повідомлено ПП “ТТТ Захід” про розгляд їх звернень від 24.12.2019 №2-40021-2401 та від 03.02.2020 №2-2303-С-006, а саме зазначено:

“…. за результатами засідання 12.12.2023 робоча група, утворена розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611 “Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова”, ухвалила: відмовити приватному підприємству “ТТТ Захід” у включенні його 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

27.05.2024 ПП “ТТТ Захід” звернулося до Львівської міської ради із заявою від 27.05.2024 за №2-11532-001 щодо надання інформації про підстави відмови у включенні до Комплексної схеми 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схемою прив`язки).

На звернення ПП “ТТТ Захід” від 27.05.2024 за №2-11532-001 листом від 07.06.2024 №3902-вих-81604 за підписом заступника міського голови з містобудування Любомира Зубача надано наступну відповідь:

“Пунктом 6 ухвали міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” для суб`єктів підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, була передбачена можливість до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку проекту ухвали до 31.03.2020.

Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до вищезазначеного пункту 6 ухвали міської ради від 26.12.2019 №6107, в період з 26.12.2019 до 01.02.2020 на розгляд робочої групи, утвореної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611”Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова” (далі – робоча група), не надходили звернення приватного підприємства “ТТТ Захід” з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схемою прив`язки).

Зважаючи на те, що Ваше звернення від 24.12.2019 за №2-40021-2401 було подано до прийняття ухвали від 26.12.2019 №6107, а звернення від 03.02.2020 за №2-2303-С-006 було подано після визначеного пунктом 6 ухвали від 26.12.2019 №6107 терміну, а саме: після 01.02.2020, робоча група, розглянувши дані звернення, ухвалила: відмовити приватному підприємству “ТТТ Захід” у включенні його 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова””.

Згідно із витягу з протоколу засідання робочої групи утвореної Розпорядженням Львівського міського голови №611 від 20.11.2019 “Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова” (зі змінами від 17.05.2021 №160, від 28.09.2021 №433, від 04.11.2021 №522, від 21.12.2021 №657, від 29.03.2022 №100, від 30.12.2022 №505 та від 11.12.2023 №594) від 12.12.2023, встановлено наступне:

“ 7. Розглянули: звернення суб`єктів підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких були вилучені з Комплексної схеми до 2019 року, зокрема звернення приватного підприємства “ТТТ Захід”, зареєстровані у Львівській міській раді від 24.12.2019 за №2-40021-2401 та від 03.02.2020 за № 2-40021-2401.

Доповідач: керівник робочої групи Любомир Зубач.

Вирішили: відмовити суб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку 2 до цього протоколу, у включенні їхніх тимчасових споруд до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Згідно з витягу з додатку 2, під номером 111 зазначено ПП “ТТТ Захід”, тимчасова споруда за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, площею 43 кв.м.

Крім цього, 07.10.2024 представник ПП “ТТТ Захід” звернувся із заявою до в.о. начальника управління архітектури департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради Крушельницького Р.О., в якій просив:

“переоформити на новий строк паспорт прив`язки тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (план схема розміщення (прив`язки) додається) на підставі пункту 2.19 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок); або продовжити строк дії паспорта прив`язки зазначеної тимчасової споруди, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки тимчасової споруди (пункт 2.18 Порядку) чи погодити відповідність намірів щодо місця розташування цієї тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам, про що повідомити нас письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання цієї заяви або надати аргументовану відмову щодо реалізації намірів її розміщення (пункти 2.2-2.5 Порядку).

Листом департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 15.10.2024 №3902-вих-146701 позивачу надано відповідь на заяву ПП “ТТТ Захід” від 07.10.2024 №3-В-56674-39 в порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”, а не розглянуто таке звернення в порядку Закону України “Про адміністративні послуги” як заяву про надання адміністративної послуги продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 06.08.2024 “Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі” вирішено демонтувати самовільно встановлені тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності зокрема за адресою вул. Чернівецька (приватне підприємство “ТТТ Захід”).

Зміст спірних правовідносин полягає у наступному.

Позивач вважає, що його звернення (заяви) від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019), від 03.02.2020 (вх. №2-2303-С-006 від 03.02.2020) та від 07.10.2024 (вх. №3-В-56674-39 від 07.10.2024) по суті не розглянуті та обґрунтовані рішення за результатами розгляду таких не прийняті. Як наслідок має місце протиправна бездіяльність відповідачів щодо продовження паспорту прив`язки на тимчасову спору для провадження підприємницької діяльності позивача, а також протиправні дії по прийняттю рішення про демонтаж тимчасової споруди, в тому числі і прийняття нормативно-правових актів, які безпосередньо спричинили допущення такої бездіяльності та дій відповідачів.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України “Про благоустрій населених пунктів”.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” система благоустрою населених пунктів включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів; 2) визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; 3) організацію благоустрою населених пунктів; 4) нормування у сфері благоустрою населених пунктів; 5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; 6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Стаття 5 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” визначає, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів у розумінні частини першої статті 12 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 згаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до згаданого Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”. Розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наведені норми у системному їх аналізі вказують на те, що законодавець розрізняє поняття малої архітектурної форми та тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а також визначає різні нормативно-правові акти, які урегульовують їх розміщення.

Механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У пункті 1.4 Порядку № 244 визначено, що схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);

Згідно з пунктами 2.1, 2.10, 2.17, 2.18, 2.20, 2.23, 2.29 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні. Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Зі змісту наведених норм права слідує, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. У свою чергу, правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документації з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”.

Судом встановлено, що 16.12.2019 директор ПП “ТТТ Захід” звернувся до відповідача із заявою, яка зареєстрована 24.12.2019 вх. № 2-40021-2401, наступного змісту:

“Прошу поновити в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд об`єкт, який був вилучений ухвалою ЛМР №4442 від 20.12.2018 “Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 №1568 “Про продовження терміну здійснення підприємницької у тимчасових спорудах на території м. Львова”, тимчасову споруду за адресою м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схеми прив`язки), загальною площею земельної ділянки 43 кв.м., додаток 1 №220, та продовжити терміном на п`ять років здійснення підприємницької діяльності, розглянувши дане питання на черговому пленарному засіданні сесії ЛМР. Зауваження усунені.”.

Втім питання, порушене позивачем у зазначеній вище заяві не було включено до проекту ухвали “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”, який розглядався на пленарному засідання Львівської міської ради 26.12.2019. Відтак, на засіданні сесії Львівської міської ради 26.12.2019 заява ПП “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) розглянута не була.

26.12.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”, якою затверджено новий Перелік ТС, що входять до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком. Однак додатком 1 тимчасову споруду ПП “ТТТ Захід” не було включено до переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Львова.

При цьому, пунктом 6 цієї ухвали встановлено: “Суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020.”.

Відтак, 03.02.2020 директор ПП “ТТТ Захід” звернувся до заступника міського голови з містобудування Львівської міської ради, керівника робочої групи для врегулювання ситуації по тимчасових спорудах п. Л.Зубача із заявою, яка зареєстрована 03.02.2020 вх. №2-2303-С-006, наступного змісту:

“Прошу розглянути на робочій групі можливість включення моєї тимчасової споруди в перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджений ухвалою від 26.12.2019 №6107, за адресою вул. Чернівецька (згідно зі схеми прив`язки), загальною площею земельної ділянки 43 кв.м, який був вилучений ухвалою ЛМР №4442 від 20.12.2018.

Оскільки зауваження до тимчасової споруди усунено: розірвано договір з СПД, до діяльності якого було зауваження, та знято носії зовнішньої реклами і звільнено приміщення орендарями.”.

Суд акцентує увагу на тому, що невключення ТС позивача до Переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності впливає на права та інтереси позивача, оскільки паспорт прив`язки розміщення ТС відповідно до положень Порядку № 244 видається або продовжується у разі, якщо ТС включена до Комплексної схеми розміщення ТС (відсутність якого і стала причиною прийняття відповідачем рішення про демонтаж ТС), оскільки відповідність намірів розміщення тимчасової споруди визначається на підставі відповідності її місця розташування Комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена.

Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах зроблений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №823/687/18, від 18.09.2020 у справі №823/762/18 та від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 19.10.2023 у справі №380/5032/20.

Відповідно до частин першої, дванадцятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Стаття 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” визначає, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Оскільки ухвала Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 визначає перелік ТС для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова, така ухвала є регуляторним актом.

Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №310/6300/16-а (2-а/310/12/17), від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 19.10.2023 у справі №380/5032/20.

У постанові від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, предметом якої також було невключення ТС до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, Верховний Суд виснував:

“ 82. З огляду на це Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” принципами державної регуляторної політики є:

- доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

- передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

- прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

83. Отже, під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

84. До того ж висновок про необхідність врахування інтересів суб`єкта господарювання, зокрема того, який вже здійснює господарську діяльність на відповідній території, під час розроблення містобудівної документації та документації з питань благоустрою населених пунктів міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 824/376/19-а”.

Суд встановив, що в лютому 2020 року Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради листами повідомило ПП “ТТТ Захід”, що звернення від 24.12.2019 №2-40021-2401 та від 03.02.2020 №2-2303-С-006 будуть винесені на найближче засідання робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611, для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Так, листом від 09.04.2024 №39-вих-48168 за підписом заступника міського голови з містобудування Любомира Зубача повідомлено ПП “ТТТ Захід” про розгляд їх звернень від 24.12.2019 №2-40021-2401 та від 03.02.2020 №2-2303-С-006, а саме зазначено:

“…. за результатами засідання 12.12.2023 робоча група, утворена розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611 “Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова”, ухвалила: відмовити приватному підприємству “ТТТ Захід” у включенні його 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Згідно із витягу з протоколу засідання робочої групи утвореної Розпорядженням Львівського міського голови №611 від 20.11.2019 “Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова” (зі змінами від 17.05.2021 №160, від 28.09.2021 №433, від 04.11.2021 №522, від 21.12.2021 №657, від 29.03.2022 №100, від 30.12.2022 №505 та від 11.12.2023 №594) від 12.12.2023, встановлено наступне:

“ 7. Розглянули: звернення суб`єктів підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких були вилучені з Комплексної схеми до 2019 року, зокрема звернення приватного підприємства “ТТТ Захід”, зареєстровані у Львівській міській раді від 24.12.2019 за №2-40021-2401 та від 03.02.2020 за № 2-40021-2401.

Доповідач: керівник робочої групи Любомир Зубач.

Вирішили: відмовити суб`єктам підприємницької діяльності, переліченим у додатку 2 до цього протоколу, у включенні їхніх тимчасових споруд до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Згідно з витягу з додатку 2, під номером 111 зазначено ПП “ТТТ Захід”, тимчасова споруда за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, площею 43 кв.м.

Тобто звернення позивача за його заявами від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 03.02.2020 (вх. №2-2303-С-006 від 03.02.2020) з невідомих причин (незважаючи на посилання у листі від лютого 2020 року про те, що такі будуть винесені на найближче засідання робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 №611, для подальшого розгляду та прийняття рішення) розглянуті більш як через три роки, що поставило позивача у невизначене становище.

До цього ж, із протоколу засідання робочої групи не вбачається мотивів відмови позивачу у включенні його тимчасової споруди до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Щодо наведених підстав відмови у включенні тимчасової споруди позивача до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми у листі від 07.06.2024 №3902-вих-81604 за підписом заступника міського голови з містобудування Любомира Зубача, то суд такі не бере до уваги, оскільки у протокольному рішенні робочої групи такі підстави не наведені.

В ході судового розгляду представник відповідачів не заперечила відсутності наведених підстав для відмови у включенні тимчасової споруди позивача до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми в протоколі засідання робочої групи. Причин не відображення підстав такої відмови у протокольному рішенні робочої групи суду не обґрунтувала.

Відповідач не зазначив чи були вчинені власником ТС (позивачем) порушення, чи висловлювалися зауваження до діяльності, пов`язаної з використанням ТС, чи суперечила ця діяльність інтересам громади, включаючи порушення або створення загрози порушенню безпеки експлуатації інженерних мереж комунальної власності, автодоріг тощо, чи заподіяно шкоду.

Більше того, після розгляду заяв позивача на робочій групі, порушене питання у заявах (включення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки)) від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 03.02.2020 (вх. №2-2303-С-006 від 03.02.2020) не було винесено на розгляд пленарного засідання Львівської міської ради та не завершилося прийняттям остаточного рішення уповноваженим на те органом, Львівською міською радою.

Суд також акцентує увагу на тому, що у заяві від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) позивач також порушує питання продовження терміном на п`ять років здійснення підприємницької діяльності, отже зміст цієї заяви слід тлумачити як прохання в тому числі продовжити строк розміщення тимчасової споруди шляхом продовження паспорта прив`язки на п`ять років, оскільки саме паспорт прив`язки визначає строк розміщення тимчасової споруди згідно положень Порядку №244.

07.10.2024 позивачем подано ще одну заяву (вх. №3-В-56674-39 від 07.10.2024) про продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, що фактично була зумовлена не завершенням адміністративної процедури за попередніми заявами позивача.

Відтак, суд критично оцінює надану позивачу департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради відповідь у листі від 15.10.2024 №3902-вих-146701 в порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”.

Звідси як наслідок не було вирішено питання продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) за заявами від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 07.10.2024 (вх. №3-В-56674-39 від 07.10.2024), що належить до компетенції департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради.

Така бездіяльність відповідачів суперечить вимогам статті 2 КАС України, відповідно до якої рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, бути обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та своєчасними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 висловила позицію, згідно з якою “протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені”.

У подальшому аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 810/1367/14, від 05 березня 2020 року у справі № 804/50/17 та від 15 грудня 2021 року у справі № 300/34/20.

У постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 1640/2469/18 Верховний Суд зазначив, що листи є проміжними відповідями на звернення, які не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у розумінні закону.

Отже, у спірних правовідносинах, відповідач Львівська міська рада жодних з передбачених законодавством рішень у спосіб, встановлений законом (питання включення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв та як наслідок відповідач Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради не вирішив у спосіб визначений законом питання продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди позивача.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єктів владних повноважень від виконання покладених на них законодавством обов`язків.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі №440/17223/21.

У розрізі наведеного колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) (див. рішення у справах “Рисовський проти України”, заява № 29979/04, пункт 70; “Moskal v. Poland”, заява № 10373/05, пункт 73; “Pincova and Pine v. the Czech Republic”, заява № 36548/97, пункт 58) підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип “належного урядування” не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Такий підхід узгоджується з правовий висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 160/11647/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19.

Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах “Arzamazova v. The Republic of Moldova” (заява № 38639, пункт 52), “Gashi v. Croatia” (заява № 32457/05, пункт 40), “Графов проти України” (заява № 4809/10), “Сakareviс v. Croatia” (заява № 48921/13), з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Колегія суддів у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади “правової процедури”, яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому вирішуючи позовні вимоги ПП “ТТТ Захід” в частині зобов`язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управління архітектури, яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ): переоформити паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний № ТС-2018-0329-3) на новий строк за ініціативою підприємства, викладеної у зверненні (заяві) від 07 жовтня 2024 (до цього у нерозглянутих по суті зверненнях від 16 грудня 2019 та 03 січня 2020), шляхом продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди (реєстраційний № ТС-2018 0329-3) до 01 січня 2035 – зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки № ТС-2018-0329-3 Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (управлінням архітектури яке не є юридичною особою та знаходиться в його підпорядкуванні як структурний підрозділ) в день його надання, підприємством на підставах і за формою передбаченими пунктами 2.17-2.19 та додатком 1 Порядку (затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011за № 1330/20068), і у відповідності до висновку Касаційного адміністративного суду Верховного Суд викладеного у постанові від 16.01.2020 у справі № 712/5885/17 (1), суд доходить висновку, що такі у спосіб визначений позивачем задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5.

Зокрема, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відтак, суд не може перебирати на себе повноваження колегіального органу в особі Львівської міської ради та повноваження Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради.

Звідси порушені права позивача підлягають захисту у спосіб, визначений абзацом 2 ч.4 ст. 245 КАС України, шляхом зобов`язати Львівську міську раду вирішити питання включення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” тимчасової споруди Приватного підприємства “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) за заявами ПП “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 03.02.2020 (вх. №2-2303-С-006 від 03.02.2020) та зобов`язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради вирішити питання продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди ПП “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) за заявами Приватного підприємства “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 07.10.2024 (вх. №3-В-56674-39 від 07.10.2024).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що безпідставне зволікання суб`єкта владних повноважень із прийняттям рішення суперечить принципам верховенства права, належного урядування та правової визначеності, оскільки ставить особу у стан невизначеності щодо реалізації належних їй прав та законних інтересів. Тривале неприйняття рішення є формою протиправної бездіяльності органу влади та не може покладати негативні наслідки на приватну особу.

У контексті зазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 05.08.2024 “Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі” в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності ПП “ТТТ Захід” за адресою м. Львів, вул. Чернівецька, оскільки таке рішення перебуває у безпосередньому зв`язку із не вирішенням питання включення до переліку тимчасових споруд тимчасової споруди позивача та відповідно питання продовження строку дії паспорту прив`язки такої тимчасової споруди.

Слід наголосити, що не включення тимчасової споруди позивача до Переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, стало безпосередньою підставою для прийняття Виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення №1040 від 05.08.2024 “Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі” в частині, що стосується позивача.

Вирішуючи питання повноваження Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо прийняття спірних рішень про демонтаж тимчасових споруд, суд зазначає наступне.

Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

Так, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 06.08.2024 “Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі” вирішено демонтувати самовільно встановлені тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності зокрема за адресою вул. Чернівецька (приватне підприємство “ТТТ Захід”).

Підставою для прийняття зазначеного рішення слугував акт обстеження тимчасових споруд Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №19 від 10.04.2024, який направлений департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад для підготовки рішень виконавчого комітету про демонтаж тимчасових споруд.

При цьому, як на підставу прийняття спірних рішень відповідач посилається на Закони України “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про благоустрій населених пунктів”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 “Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності”, ухвали міської ради від 21.04.2011 №376 “Про правила благоустрою Львівської міської територіальної громади”, від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”, від 08.07.2021 №1081 “Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради” і від 06.12.2022 №2679 “Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану”.

Так, Ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (далі – Положення №4526).

Розділом 7 цього Положення передбачений порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 7.1 Положення №4526 визначено перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу згідно з цим порядком. Зокрема, демонтажу підлягають тимчасові споруди:

- для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні.

- самовільно встановлені.

- зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту.

- розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил.

Згідно з пунктами 7.3– 7.8 Положення №4526 (в первинній редакції) було передбачено, що при виявленні ТС, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована ТС, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.

Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” та власник ТС.

У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Розпорядження районної адміністрації про демонтаж ТС надсилається суб`єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу ТС у термін до 1 місяця.

Відключення ТС від інженерних мереж проводять експлуатуючі організації цих мереж протягом 10 робочих днів з моменту отримання рішення відповідної районної адміністрації про демонтаж ТС після розірвання угод з вилученням приладів обліку.

У разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил.

Таким чином, Розділом 7 Положення №4526 визначено, що демонтаж тимчасових споруд здійснюється за розпорядженнями районних адміністрацій власниками таких тимчасових споруд. У разі добровільного невиконання таких розпоряджень районних адміністрацій, примусовий демонтаж тимчасових споруд проводиться за рішенням суду.

Згодом ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” (далі – ухвала №6107) внесено зміни до Положення №4526.

Зокрема, згідно з пунктом 7.8 ухвали №6107 замінено пункти 7.3 – 7.8 Положення №4526 пунктами 7.3 – 7.7 та викладено їх у такій редакції:

7.3. При виявленні ТС, зазначених у підпунктах 7.1.1 – 7.1.4, уповноважена особа районної адміністрації, на території якої розташована ТС, за участю представників комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, власника ТС, у разі наявності відомостей щодо такої особи, складають акт про дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (надалі – акт про дотримання вимог) у чотирьох примірниках та протокол про адміністративне правопорушення.

Уповноважена особа районної адміністрації на підставі оформленого акта про дотримання вимог надає особисто (або надсилає цінним листом) власнику (користувачу) ТС, у разі наявності відомостей щодо такої особи, вимогу про демонтаж незаконно встановленої ТС у 10-денний термін разом з примірником акта про дотримання вимог.

Один примірник акта та вимоги про демонтаж із зазначенням наслідків її невиконання наклеюється на ТС та здійснюється фотофіксація ТС. На фотографії має бути чітко і розбірливо видно інформацію про номер і дату складання вимоги про демонтаж та акта про дотримання вимог.

Вимога про демонтаж та матеріали фотофіксації оприлюднюються на сайті Львівської міської ради.

7.4. Якщо власника не встановлено, або якщо власник (користувач) відмовився добровільно демонтувати ТС, районна адміністрація скеровує примірник акта, вимоги про демонтаж, матеріали фотофіксації в управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування для підготовки рішення виконавчого комітету про демонтаж.

7.5. У рішенні виконавчого комітету визначається:

7.5.1. Уповноважена особа на виконання демонтажу ТС.

7.5.2. Терміни демонтажу ТС та місце зберігання демонтованої ТС.

7.5.3. Призначення відповідальних осіб за відновлення благоустрою з визначенням термінів виконання робіт з відновлення благоустрою.

7.6. Проведення робіт з демонтажу ТС здійснюється у такому порядку:

7.6.1. До початку здійснення робіт з демонтажу уповноважена особа для відключення ТС від інженерних мереж доводить до відома відповідні експлуатуючі організації вищезазначене рішення виконавчого комітету про демонтаж.

7.6.2. Демонтаж ТС уповноважена особа здійснює у присутності представників районної адміністрації. У разі необхідності уповноважена особа залучає представників державних органів, міських служб та організацій, Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, Львівського комунального підприємства “Муніципальна варта”, правоохоронних органів тощо.

7.6.3. Під час демонтажу ТС складаються такі документи:

7.6.3.1. Акт проведення демонтажу, де зазначаються дата, час, підстава демонтажу, присутні під час демонтажу особи, відмітка про присутність власника/користувача ТС під час процедури демонтажу, а також опис ТС, що демонтується (зноситься): геометричні розміри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання і перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень.

7.6.3.2. Фото місця розташування ТС до та після проведення демонтажу з прив`язкою до місцевості.

7.6.3.3. Акт опису майна, що знаходиться у ТС на момент демонтажу або акт про відсутність такого майна.

Акт проведення демонтажу та акт опису майна складається у 3-х примірниках та підписується особами, які брали участь у демонтажу.

7.6.4. Якщо розмір, вага, конфігурація тощо тимчасових споруд не дозволяє провести демонтаж та евакуацію у цілісному стані, уповноважена на виконання демонтажу особа проводить розділення тимчасової споруди на конструктивні елементи, про що зазначається в акті проведення демонтажу.

7.6.5. Один примірник акта проведення демонтажу залишається в уповноваженої особи, другий примірник уповноважена особа надсилає в управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування. Третій примірник – вручається власнику ТС (у разі його встановлення) або надсилається йому поштою цінним листом.

7.6.6. Після складання акта проведення демонтажу, ТС демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання та передається відповідальній особі під розписку.

7.7. Власник ТС має право повернути ТС та майно, що знаходилось в ній на момент демонтажу. Для цього він повинен надати такі документи:

7.7.1. Заяву про повернення ТС з описом майна, що було в ній на момент демонтажу.

7.7.2. Квитанцію про сплату вартості проведених робіт з демонтажу, витрат, пов`язаних зі зберіганням ТС та майна, що перебувало в ній на момент демонтажу, а також витрат з відновлення об`єкта благоустрою”.

Суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/2335/20, серед іншого, визнано протиправним та нечинним підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради №6107.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/2335/20 без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №380/2335/20.

Відтак, в Положенні №4526 передбачено порядок демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд. Зокрема, при виявлені самовільно встановленої тимчасової споруди складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства Адміністративно-технічне управління та власник тимчасової споруди. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих Правил (пункти 7.4, 7.5, 7.8. Положення №4526).

Слід зазначити, що оскільки ухвала Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107 визначає перелік ТС для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова, суд констатує, що така ухвала є регуляторним актом.

Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №310/6300/16-а та від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22.

З огляду на це суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

Відтак, виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та обставин справи, суд уважає обґрунтованими доводи позивача, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки вказані дії відносяться до повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

Адже, повноваження щодо прийняття розпорядження про демонтаж тимчасової споруди повернулись до районних адміністрацій у відповідності до Положення №4526 у попередній редакції.

Більше того, у відповідності до п. 7.8 Розділу 7 Положення № 4526, у редакції чинній після згаданого вище рішення суду у справі №380/2335/20, у разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил.

Суд враховує, що відповідач при прийнятті спірних рішень керувався ухвалою міської ради від 08.07.2021 №1081, якою затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, згідно п. 36 Розділу ІІ, якого до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради. При цьому, вказане положення не містить конкретизації щодо яких саме рішень.

Щодо аргументів відповідача про наявність у нього повноважень щодо прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд на підставі пункту 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376, якою також керувався при прийнятті спірних рішень, то дана норма стосується малих архітектурних форм, а не тимчасових споруд, правовий статус яких різниться, про що зазначено судом вище. Як наслідок, такий аргумент суд відхиляє, як помилковий.

Щодо покликань відповідача на численну практику Верховного Суду щодо контролю органів місцевого самоврядування за благоустроєм населеного пункту, суд не заперечує таке право, втім наголошує, що у межах спірних правовідносин судом встановлюються обставини наявності повноважень у відповідача на прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд саме на підставі норм нормативно-правових актів локальної дії.

У свою чергу правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які посилається відповідач, не стосувались застосування нормативно-правових актів Львівської міської ради, а тому не є релевантними до обставин даної справи.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та нечинними пункт 36 (Розділ II), пункт 8 (підрозділ 3.1, розділ VIII) Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021, суд виходить з наступного.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР).

Відповідно до абз.11 ч.1 ст.1 Закону №280/97-ВР, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Абзацом 14 ч.1 ст.1 Закону №280/97-ВР встановлено, що делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до ст.2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч.2 ст.2 Закону №280/97-ВР).

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема за принципом законності (ст.4 Закону №280/97-ВР).

Абзацом 5 ч.1 ст.5 Закону №280/97-ВР визначено, що система місцевого самоврядування включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1, 3 ст.10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст.11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 16 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.2 ст.16 Закону №280/97-ВР).

Згідно ст.24 Закону №280/97-ВР правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР).

Частиною 1 ст.26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема: 1) затвердження регламенту ради; 2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; 4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; 5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; 6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; 7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання з урахуванням вимог статті 32 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; 9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради; 11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; 15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; 41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; 42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; 43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції; 44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 31 Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження, зокрема: 3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об`єктів на відповідній території; 6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; 9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; 10) проведення громадського обговорення містобудівної документації;

б) делеговані повноваження, зокрема: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”; 2) організація роботи, пов`язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.51 Закону №280/97-ВР, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (ч.3 ст.51 Закону №280/97-ВР).

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради (ч.5 ст.51 Закону №280/97-ВР).

Частиною 8 ст.51 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ст.52 Закону №280/97-ВР, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Частиною 2 ст.52 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (ч.3 ст.52 Закону №280/97-ВР).

Статтею 54 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Таким чином, Законом №280/97-ВР встановлені повноваження щодо формування виконавчих органів міської ради, визначення повноважень зокрема з питань розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Частиною 5 ст.59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно ч.10 ст.59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Закону №280/97-ВР органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Суд встановив, що Управління архітектури департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів”, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Повноваження Управління архітектури департаменту архітектури та просторового розвитку визначаються Положенням про департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.01.2024 №162 (зі змінами).

08.07.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1081 “Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради”.

Так згідно пункту 36 (Розділ II) Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021, до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради.

Слід наголосити, що представник відповідачів у відзиві на позовну заяву помилково вважає, що станом на момент звернення позивача із позовною заявою п.36 викладений у наступній редакції: “Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проєктування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова”, та відповідно стверджує, що така вимога не відповідає сформованим підставам позовної заяви, а також незаконність та протиправність вказаного припису не містить свого обґрунтування у позові, а тому наведена вимога не підлягає задоволенню, оскільки цитує первинну редакцію цього Положення, а не на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункт 8 (підрозділ 3.1, розділ VIII) цього ж Положення, до повноважень управління архітектури департаменту архітектури та просторового розвитку належить підготовка проєктів ухвал та подання на розгляд міської ради пропозицій щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Львівської міської територіальної громади.

Віднесення Положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради згідно з додатком затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 08.07.2021, до компетенції виконавчого комітету повноважень щодо прийняття рішень стосовно тимчасових споруд, розміщених з порушенням вимог законодавства України та актів міської ради, саме по собі не суперечить вимогам Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зазначений Закон визначає виконавчий комітет як виконавчий орган міської ради та наділяє його власними й делегованими повноваженнями, а також не містить заборони на розмежування міською радою компетенції між її виконавчими органами.

Слід наголосити, що оскаржуване Положення в частині пункту 36 Розділу ІІ не встановлює нових повноважень виконавчого комітету поза межами закону. Більше того, саме по собі формулювання “прийняття рішень щодо тимчасових споруд” не визначає виду таких рішень, підстав чи порядку їх прийняття, які повинні відповідати вимогам законодавства, про що вже вище суд зазначав.

Віднесення до повноважень управління архітектури департаменту архітектури та просторового розвитку функцій з підготовки проєктів ухвал та подання на розгляд міської ради пропозицій щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Львівської міської територіальної громади не суперечить вимогам Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, оскільки таке повноваження не передбачає самостійного вирішення питання про розміщення тимчасових споруд, а має виключно підготовчий та організаційний характер та не свідчить про передачу виключної компетенції у прийнятті рішення щодо означеного питання.

Відтак, колегія суддів доходить переконливого висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та нечинними пункту 1.1. ухвали Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 та додатку 1 до неї, суд враховує наступне.

Слід зупинити увагу на тому, що відповідач помилково стверджує, що оскаржувана ухвала №4526 від 23.04.2015 втратила свою чинність. Із змісту спірної ухвали, розміщеної на сайті Львівської міської ради https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/4CA0EE2E5E8E2FF6C2257E500031B998?OpenDocument підпункт 1.2 втратив чинність згідно з ухвалою міської ради від 26.12.2019 №6107, втім підпункт 1.1. як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи є чинним.

Частинами 1, 3 ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.59 наведеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно ч.12 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Статтею 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; розробник проекту регуляторного акта - регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Статтею 4 наведеного Закону передбачено, що принципами державної регуляторної політики є: доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Так, ухвала Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові” містить ознаки регуляторного акта, оскільки врегульовує порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Львові та поширюється на суб`єктів господарювання, які встановлюють такі споруди для підприємницької діяльності на території Львівської міської територіальної громади.

Відтак, спірна ухвала повинна розроблятися, розглядатися, прийматися та оприлюднюватися у порядку, встановленому Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Закон України “Про благоустрій населених пунктів” визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Статтею 21 цього Закону визначаються елементи (частини) об`єктів благоустрою.

Відповідно до абзацу тринадцятого частини другої статті 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил. Згідно із статтею 14 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Частиною четвертою статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068 (далі – Порядок).

Згідно із пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” Порядок є обов`язковим для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Отже, органи місцевого самоврядування щодо питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають керуватися Порядком.

Водночас пунктом 1.7 Порядку передбачено, що у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування здійснюється розміщення тимчасових споруд лише під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Пунктами 2.29 та 2.30 розділу II Порядку встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Самовільне розміщення тимчасової споруди забороняється.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” забороняється на об`єктах благоустрою самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Статтею 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначений порядок знесення самочинно збудованих об`єктів. Об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду.

Ураховуючи зазначене, не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування своїми рішеннями затверджувати положення, порядки чи будь-які інші документи, які регламентують порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі демонтажу тимчасових споруд, на відповідній території.

Тотожних висновків дійшла Державна регуляторна служба України, опрацювавши відповідно до ст. 30 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, а також керуючись статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ухвалу Львівської міської ради від 23.04.2025 №4526, про що висвітлено у поданні “Про необхідність внесення на розгляд сесії питання про скасування ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові” №8 від 23.02.2026.

Такі ж висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а.

Зокрема Верховний Суд зазначив: “Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд.

Таким чином, рішення Уманської міської ради сесії від 17 червня 2016 року №3.26-13/7 не узгоджується з принципами державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначеними Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Аналогічні висновки викладені в листі Державної регуляторної служби України від 03 березня 2017 року вих.№1352/0/20-17, яким рекомендовано Уманській міській раді скасувати зазначене рішення.”.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що відсутність повноважень Львівської міської ради на прийняття рішення про затвердження положення, яке регламентує порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі демонтажу тимчасових споруд, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та нечинним пункту 1.1 ухвали Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові”.

Щодо визнання протиправним та нечинним додатку 1 до ухвали Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015, то суд зазначає, що визнання протиправним та нечинним пункту 1.1. ухвали Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015, яким затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком 1, є достатнім способом захисту порушеного права та не потребує додаткового скасування додатку 1, яким і є це Положення, адже скасування означеного пункту ухвали Львівської міської ради скасовує його затвердження, що є наслідком втрати чинності Положення.

Крім цього, у поданні Державна регуляторна служба України констатувала, що проект Львівської міської ради “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові” та зміни до неї для розгляду та отримання пропозицій в порядку, визначеному статтею 34 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” не надходили до ДРС.

Враховуючи зазначене та керуючись абзацом дев`ятим частини другої статті 30 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та на підставі повноважень, визначених підпунктом 14 пункту 4 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №724, Державна регуляторна служба України зобов`язала Львівську міську раду скасувати ухвалу Львівської міської ради від 23.04.2025 №4526, про що висвітлено у поданні “Про необхідність внесення на розгляд сесії питання про скасування ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові” (зі змінами). Про прийняте рішення повідомити ДРС до 23.03.2026.

Представник відповідачів в судовому засіданні повідомила, що означене питання скасування спірної ухвали на розгляд сесії не виносилося, відтак рішення з цього приводу не прийнято.

Стаття 34 Закону про регуляторну політику, на яку посилається Державна регуляторна служба України у своєму поданні, визначає, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

У свою чергу, відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 634 “Про порядок підготовки пропозицій щодо удосконалення проектів регуляторних актів, які розробляються органами місцевого самоврядування” (далі – Постанова № 634) визначено, що пропозиції щодо удосконалення проектів регуляторних актів, які розробляються сільськими, селищними, міськими, районними у містах, районними та обласними радами готуються ДРС на підставі експертних висновків відповідальної постійної комісії, утвореної відповідною радою, щодо регуляторного впливу проектів регуляторних актів та аналізів регуляторного впливу (у разі їх підготовки).

Враховуючи зазначене, під час прийняття регуляторних актів органам місцевого самоврядування необхідно дотримуватися вимог Закону про регуляторну політику та Постанови № 634, недотримання зазначених процедур є підставою для визнання таких актів протиправними та нечинними.

Втім суд наголошує, що зазначені порушення процедури прийняття спірного регуляторного акту не є визначальними при оцінці його правомірності з огляду на викладений вище висновок суду про протиправність та нечинність спірного акту з підстав відсутності повноважень на його прийняття.

Зважаючи на те, що ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” та ухвалою Львівської міської ради №5833 від 19.12.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” вносилися зміни до ухвали Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові”, яка визнана судом протиправною та нечинною в частині п.1.1, відтак означені ухвали в частинах їх оскарження в межах цього спору також підлягають визнанню протиправними та нечинними як похідні.

Щодо порушеного позивачем права у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційним Судом України неодноразово розглядалося питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; пункту 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та пункту 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 року від 14.12.2011 року).

У Рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційним Судом України зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України свідчить про те, що частиною другою цієї статті гарантовано “кожному” захист “своїх прав”, які порушено органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами.

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 по справі № 800/541/16 звернуто увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідачів, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оскаржувані рішення порушують права позивача як власника тимчасових споруд, розташованих на території міста Львова, а саме за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) та здійснює підприємницьку діяльність із їх використанням.

При вирішенні цієї справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд задовольнив 5 позовних вимог (2422,40х5), відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 12112,00 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства “ТТТ Захід” (32300, Хмельницька область, м.Кам`янець-Подільський, пр.Грушевського,25/1; ЄДРПОУ 36871369) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1; ЄДРПОУ 26256622), Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1; ЄДРПОУ 26256694), Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1; ЄДРПОУ 26256622) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.Коперника,4; ЄДРПОУ 20812013), Міністерства розвитку громад та територій України (01135, м.Київ, пр.Берестейський,14; ЄДРПОУ 37472062), Державної регуляторної служби України (01011, м.Київ, вул.Арсенальна,9/11; ЄДРПОУ 39582357), третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79040, м.Львів, вул.І.Виговського,34; ЄДРПОУ 04056084) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Зобов`язати Львівську міську раду вирішити питання включення до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” тимчасової споруди Приватного підприємства “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) за заявами Приватного підприємства “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 03.02.2020 (вх. №2-2303-С-006 від 03.02.2020).

Зобов`язати Департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради вирішити питання продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди Приватного підприємства “ТТТ Захід” за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька (згідно з схемою прив`язки) за заявами Приватного підприємства “ТТТ Захід” від 16.12.2019 (вх. № 2-40021-2401 від 24.12.2019) та від 07.10.2024 (вх. №3-В-56674-39 від 07.10.2024).

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 05.08.2024 “Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі” в частині демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності Приватного підприємства “ТТТ Захід” за адресою м. Львів, вул. Чернівецька.

Визнати протиправним та нечинним пункт 1.1 ухвали Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 “Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові”.

Визнати протиправними та нечинними пункти 5.2, 6, 7, 8, 9.2, 9.10 ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Визнати протиправним та нечинним пункт 4 ухвали Львівської міської ради №5833 від 19.12.2024 “Про внесення змін до ухвали міської ради від 26.12.2019 №6107 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Відповідно до частини 1 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “ТТТ Захід” 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривень 60 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “ТТТ Захід” 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь Приватного підприємства “ТТТ Захід” 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026.

Головуюча суддя Сидор Н.Т.

Суддя Потабенко В.А.

Суддя Коморний О.І.