Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/8646/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/8646/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну праву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.04.2026 № 084150003404, яким відмовлено ОСОБА_1 , у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09 липня 2003 року, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 , до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, станом на 01.05.2016, в органах податкової служби України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 , з 24.03.2026 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3 723- XII з урахуванням довідок Державної податкової служби України від 12.12.2024 № 194 та № 195.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 01.04.2026 №084150003404 їй відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону України «Про державну службу». Підставою відмови визначено відсутність у позивача необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, оскільки відповідач не зарахував до такого стажу періоди роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоювалися спеціальні звання. Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що з 24.07.1996 по 10.12.2024 безперервно працювала в органах податкової служби на посадах, які відповідно до законодавства та правових висновків Верховного Суду належать до державної служби та підлягають зарахуванню до стажу державної служби. З огляду на це позивач просить скасувати оскаржуване рішення, зобов`язати відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до стажу державної служби та перевести її на пенсію державного службовця з 24.03.2026.

Ухвалою суду від 05.05.2026 заяву представника позивача від 04.05.2026 про відвід судді Сподарик Н.І. в адміністративній справі № 380/8646/26 визнано необґрунтованою. Адміністративну справу № 380/8646/26 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Сподарик Наталії Іванівні у справі №380/8646/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

06.05.2026 справу №380/8646/26 отримано головуючою суддею Сподарик Н.І.

Ухвалою суду від 06.05.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали). На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою від 13.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач позов не визнав, 27.05.2026 за вх.№ 45133 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що право на призначення пенсії державного службовця після 01.05.2016 зберігається лише за умови дотримання вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та пунктів 10, 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Відповідач вказує, що позивачка не має необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, оскільки періоди її роботи в органах державної податкової служби не можуть бути зараховані до такого стажу через присвоєння їй спеціальних звань. На думку відповідача, посади, які обіймала позивачка, не належали до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, а тому відсутні правові підстави для переведення її на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 цього Закону. Просить у задоволенні позову відмовити.

28.05.2026 за вх.№45461 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач має право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, оскільки станом на 01.05.2016 мала понад 20 років стажу державної служби, досягла необхідного пенсійного віку та має достатній страховий стаж. Наголошує, що період її роботи в органах державної податкової служби з 24.07.1996 по 10.12.2024 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки посади в податкових органах належали до посад державної служби зі спеціальним статусом, а присвоєні спеціальні звання прирівнювалися до рангів державних службовців. Посилається на положення Закону № 3723-XII, Закону № 889-VIII, Податкового кодексу України, Порядків № 283 та № 229, а також на правові висновки Верховного Суду щодо зарахування служби в податкових органах до стажу державної служби. Вважає протиправним рішення органу Пенсійного фонду про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки відповідач безпідставно не врахував наявний у неї стаж державної служби. Просить позов задовольнити.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03.11.2021.

24.03.2026 ОСОБА_1 звернулася із заявою, щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

До заяви від 24.03.2026 про перехід на інший вид пенсії додано наступні копії документів:

1) паспорту громадянина України;

2) довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;

3) довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №192 від 12.12.2024, що видана Головним управлінням ДПС у Львівській області (додаток 6);

4) довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №193 від 12.12.2024, що видана Головним управлінням ДПС у Львівській області (додаток 4);

5) довідки щодо підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 від 10.12.2024 №69, що видана Головним управлінням ДПС у Львівській області;

6) наказу про звільнення від 10.12.2024 №671-о.

За результатами розгляду заяви позивачки від 24.03.2026, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято №084150003404 від 01.04.2026 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви №1388 від 24.03.2026.

Рішенням мотивовано тим, що періоди роботи посадових осіб на посадах державної податкової інспекції, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 відсутній. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, передбаченого пунктами 10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889, підстави для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889 відсутні.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закону №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, частиною першою статті 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу"№889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон №509-XII) (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1981 встановлено, що позивач у період з 24.07.1996 по 10.12.2024 працювала в органах Державної податкової служби, а саме:

- з 24.07.1996 по 25.11.1996 – старший державний податковий інспектор сектору реєстрації фізичних осіб для державного реєстру ДПІ по Василівському району (наказ № 28-о від 24.07.1996).

- з 26.11.1996 по 31.03.1998 – старший державний податковий інспектор відділу справляння податків з фізичних осіб ДПА по Василівському району (наказ № 1-о від 16.12.1996).

- з 01.04.1998 по 20.06.2000 – головний державний податковий інспектор сектору фізичних осіб ДПІ у Василівському районі (наказ № 33-о від 23.04.1998).

- з 21.06.2000 по 30.11.2000 – головний державний податковий інспектор відділу автоматизованого адміністрування надходжень групи державного реєстру фізичних осіб ДПІ у Василівському районі (наказ № 25-о від 21.06.2000).

- з 01.12.2000 по18.01.2001 – виконуюча обов`язки начальника відділу автоматизованого адміністрування надходжень ДПІ у Василівському районі (наказ № 47-о від 01.12.2000).

- з 19.01.2001 по 22.10.2001 – начальник відділу автоматизованого адміністрування надходжень Державної податкової інспекції у Василівському районі (наказ № 2-о від 19.01.2001).

- з 23.10.2001 по 01.08.2002 – начальник відділу обліку, звітності та оперативного аналізу надходжень Василівської міжрайонної державної податкової інспекції (наказ № 1-о від 23.10.2001).

- з 02.08.2002 по 03.09.2002 – виконуюча обов`язки начальника відділу інформатизації та обліку Василівської міжрайонної державної податкової інспекції (наказ № 51-о від 02.08.2002).

- з 04.09.2002 по 31.08.2003 – начальник відділу інформатизації та обліку Василівської міжрайонної державної податкової інспекції (наказ № 53-о від 04.09.2002).

- з 01.09.2003 по 03.05.2006 – начальник відділу обліку та звітності Василівської міжрайонної державної податкової інспекції (наказ № 28-о від 01.09.2003).

- з 04.05.2006 по29.03.2012 – начальник відділу обліку та звітності ДПІ у Василівському районі (наказ № 2-о від 04.05.2006).

- з 30.03.2012 по 19.02.2013 – старший державний податковий інспектор Василівського відділення Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (наказ № 2-о від 30.03.2012).

- з 20.02.2013 по 25.06.2013 – старший державний податковий ревізор-інспектор Василівського відділення Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (наказ № 13-о від 20.02.2013).

- з 26.06.2013 по 21.12.2014 – старший державний ревізор-інспектор Василівського відділення Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (наказ № 4-о від 26.06.2013).

- з 22.12.2014 по 02.03.2016 – старший державний ревізор-інспектор Василівського відділення Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 8-о від 22.12.2014).

- з 03.03.2016 по 20.08.2018 – головний державний ревізор-інспектор Василівського відділення Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 29-о від 03.03.2016).

- з 21.08.2018 по 31.03.2019 – старший державний інспектор сектору обслуговування платників Василівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 314-о від 20.08.2018).

- з 01.04.2019 по 04.11.2019 – головний державний інспектор сектору обслуговування платників Василівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 194-о від 01.04.2019).

- з 05.11.2019 по 08.09.2020 – головний державний інспектор сектору обслуговування платників Василівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (наказ № 790-о від 04.11.2019).

- з 09.09.2020 по 21.12.2020 – головний державний інспектор Василівського сектору електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Запорізькій області (наказ № 280-о від 09.09.2020).

- з 22.12.2020 по 14.11.2022 – головний державний інспектор Василівського сектору електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Запорізькій області (наказ № 99-о від 21.12.2020).

- з 15.11.2022 по 10.12.2024 – головний державний інспектор Василівського сектору податкових сервісів управління податкових сервісів Головного управління ДПС у Запорізькій області (наказ № 422-о від 15.11.2022).

- 10.12.2024 припинено державну службу та звільнено з посади головного державного інспектора Василівського сектору податкових сервісів управління податкових сервісів у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (наказ № 671-о від 09.12.2024).

З урахуванням періоду роботи позивачки з 24.07.1996, на день звернення із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» в Державній податковій інспекції, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становить понад 10 років.

Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 24.07.1996 працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.

Щодо посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, варто зазначити таке.

Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому її посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що відповідач під час розгляду заяви позивача безпідставно виходив з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в переведенні позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з підстав відсутності необхідного стажу державної служби є протиправно, тому рішення відповідача №084150003404 від 01.04.2026 необхідно скасувати.

Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача на посадах в органах Державної податкової служби 24.07.1996 по 01.05.2016 повинні бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.

З огляду на вказане, дослідивши подані матеріали та проаналізувавши зазначені вище правові положення, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 01.04.2026 №084150003404 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивачка просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 , до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, станом на 01.05.2016, в органах податкової служби України; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 , з 24.03.2026 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3 723- XII з урахуванням довідок Державної податкової служби України від 12.12.2024 № 194 та № 195.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, зазначено, що у позивачки відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців .

Водночас періоди перебування на посадах державної служби з 24.07.1996 по 01.05.2016 протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача, що встановлено судом вище.

Суд зазначає також, що постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що порушення права позивача фактично зводиться до того, що відповідачем, не зараховано до стажу державної служби позивачки періоду роботи з 24.07.1996 по 01.05.2016.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 24.07.1996 по 01.05.2016, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2026 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно довідок, виданих Державною податковою службою України від 12.12.2024 № 194 та № 195, суд зазначає наступне.

Варто звернути увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви позивача, пенсійним органом зроблено висновок, що останній не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Таким чином, вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити обрахунок пенсії позивачці за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ відповідно до довідок області Державної податкової служби України від 12.12.2024 № 194 та № 195 є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами суд.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №084150003404 від 01.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 24.07.1996 по 01.05.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.03.2026 про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна