Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/9665/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/9665/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позову вказав, що проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося відповідачем. Наказом начальника центру (по особовому складу) від 05.04.2026 № 25-РС позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я, а наказом від 22.04.2026 № 112 виключено зі списків особового складу частини з 22.04.2026. Стверджує, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін. Зазначає, що в указаний період посадові оклади військовослужбовців не змінювалися, оскільки чинною була постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року. Також стверджує, що при нарахуванні та виплаті спірної індексації відповідач повинен одночасно компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 18.05.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що нарахування індексації грошового забезпечення позивача здійснювалося відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зазначає, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. На переконання відповідача, оскільки посадові оклади військовослужбовців підвищилися лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, який враховується як базовий, а встановлення базовим місяцем січня 2008 року порушує принцип незворотності дії правової норми в часі. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022 у справі № 140/6643/21 та роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 25.08.2022 № 423/900. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, де обіймав посаду командира евакуаційного відділення клініки невідкладної медичної допомоги (штаб-сержант), грошове забезпечення йому нараховувалося та виплачувалося відповідачем. Наказом начальника центру (по особовому складу) від 05.04.2026 № 25-РС позивача звільнено з військової служби в запас згідно з п.п. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), а наказом від 22.04.2026 № 112 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.04.2026, що підтверджується витягом з наказу та грошовим атестатом позивача.

28.04.2026 представник позивача звернувся до начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з адвокатським запитом № 176/26 про надання інформації та документів, зокрема щодо виплаченого позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.04.2026 та індексації грошового забезпечення, а також копій карток особового рахунку військовослужбовця.

Листом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 05.05.2026 № 550/6088 на адресу представника позивача надано запитувану інформацію, у тому числі копії карток особового рахунку військовослужбовця за період з 01.01.2016 по 22.04.2026 на 13 аркушах.

Із наданих копій карток особового рахунку військовослужбовця вбачається, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася.

Сторонами по суті не заперечується факт неврахування відповідачем січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування та проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року. Спір між сторонами зводиться до правильності визначення базового місяця для нарахування індексації.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII від 03 липня 1991 року (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05 жовтня 2000 року індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.

При цьому суд зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а та від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

Крім того, базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно, і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначення базового місяця належить до його дискреційних повноважень. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а.

Щодо застосування базового місяця при проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення.

Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Разом з цим суд враховує, що пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01 грудня 2015 року і до 01 березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного військовослужбовця залежно від прийняття його на службу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займає.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07 листопада 2007 року (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу схеми посадових окладів військовослужбовців затверджено Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад; у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294, що набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність з 01 березня 2018 року. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача про те, що базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є березень 2018 року. Підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у спірному періоді відбувалося не за рахунок підвищення посадових окладів (тарифних ставок), а виключно за рахунок збільшення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії, щомісячної додаткової винагороди тощо), що згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 та наведеними роз`ясненнями Мінсоцполітики не є підставою для визначення такого місяця базовим. Натомість саме підвищення посадових окладів є підставою для встановлення базового місяця індексації.

Посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 25.08.2022 № 423/900 суд відхиляє, оскільки, як зазначено у самому роз`ясненні, листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами, носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм, а тому не можуть змінювати визначений нормативно порядок проведення індексації грошового забезпечення. Посилання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022 у справі № 140/6643/21 суд також не бере до уваги, оскільки наведена правова позиція не відповідає сталим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період проходження служби у відповідача з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновок про те, що для періоду з січня 2016 року по лютий 2018 року включно базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року, оскільки саме з цією датою пов`язане набрання чинності Постановою № 1294, якою востаннє до 01 березня 2018 року було підвищено посадові оклади військовослужбовців, є сталим та послідовно викладеним Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 19 травня 2022 року у справі № 380/11904/21, від 23 серпня 2022 року у справі № 420/11641/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22, від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 та від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21.

Зокрема, у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 Верховний Суд дійшов висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року, а повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 у цьому періоді не були дискреційними.

Підстави для відступу від наведеної правової позиції Верховного Суду відсутні.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулась за судовим захистом, без необхідності її додаткових звернень.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, відтак такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (ЄДРПОУ 08160677) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.