Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/21327/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/21327/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області, Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Львівській області (далі - Територіальне управління БЕБ, відповідач-1), Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ, відповідач-2), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Львівській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 стажу державної служби за період з 01.08.2002-12.07.2004, 13.07.2004-07.08.2006, 08.08.2006-30.01.2012, 31.01.2012-25.04.2012, 26.04.2012 26.06.2013, 27.06.2013-20.01.2015, 21.01.2015-27.08.2019, 28.08.2019-30.11.2022 , як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Львівській області та Бюро економічної безпеки України провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років час роботи в державних органах з 01.08.2002 12.07.2004, 13.07.2004-07.08.2006, 08.08.2006-30.01.2012, 31.01.2012-25.04.2012, 26.04.2012-26.06.2013, 27.06.2013-20.01.2015, 21.01.2015-27.08.2019, 28.08.2019 30.11.2022, як такий, що відповідає абзацу дванадцятому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та відповідно до пункту "и" частини першої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач протягом періоду з 01.08.2002 по 30.11.2022 проходив державну службу в органах Державної податкової служби, після чого 01.12.2022 був прийнятий на службу до Бюро економічної безпеки України, де отримав спеціальне звання «лейтенант», згодом - «старший лейтенант» Бюро економічної безпеки України. На переконання позивача, час роботи в державних органах підлягає обов`язковому зарахуванню до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років, оскільки така можливість прямо передбачена абзацом дванадцятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), пунктом «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), а також пунктом 34 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333 (далі - Положення № 1333), та пунктом 6 Інструкції з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 № 70 (далі - Інструкція № 70).

На обґрунтування позиції позивач посилається також на статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, та зазначає, що в матеріалах справи знаходиться належно оформлена копія трудової книжки серії НОМЕР_1 , у якій підтверджуються відповідні періоди державної служби. Позивач наголошує, що відмова у зарахуванні стажу порушує принцип юридичної визначеності та правомірних очікувань, а також його право на мирне володіння майном - грошовим забезпеченням, складовою якого є надбавка за вислугу років, розмір якої безпосередньо залежить від тривалості стажу служби.

Ухвалою судді від 29.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про розгляд справи № 380/21327/25 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Від Бюро економічної безпеки України та від Територіального управління БЕБ у Львівській області надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі позов не визнали.

Заперечення відповідачів зводяться до того, що поняття «час роботи в державних органах» і «служба в правоохоронному органі чи іншому органі, в якому присвоюються спеціальні звання» мають суттєві відмінності, виходячи з різного правового регулювання, природи такої служби, особливостей оплати праці та порядку присвоєння спеціальних звань. На переконання відповідачів, абзац дванадцятий пункту 1 Постанови № 393 та пункт «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачають зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років виключно у разі переходу особи на військову службу в органи і військові формування, перелічені у цій нормі, серед яких також зазначено Бюро економічної безпеки України. Однак служба у БЕБ, на думку відповідачів, не є військовою службою, у структурі БЕБ відсутні військові формування, а сама діяльність БЕБ не пов`язана з обороною України, її незалежністю та територіальною цілісністю. Відповідачі також звертають увагу, що у БЕБ відсутні переліки посад, відповідно до яких мав би зараховуватися «час роботи в державних органах» до вислуги років згідно з вимогами Постанови № 393. Просять у задоволенні позову відмовити.

18.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзиви, у якій підтримано раніше заявлені позовні вимоги. Додатково позивач посилається на правозастосовну практику Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 140/12736/24 (постанова від 12.09.2025), № 260/7194/24 (постанова від 21.02.2025), Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/33527/24 (постанова від 28.05.2025) та Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах № 560/15378/24 (постанова від 25.06.2025) і № 120/3195/25 (постанова від 16.07.2025), у яких, на переконання позивача, висловлено правову позицію щодо обов`язковості зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років для виплати надбавки особам, які мають спеціальні звання БЕБ.

24.11.2025 від кожного з відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше викладену правову позицію щодо безпідставності позовних вимог та звернено увагу суду на те, що рішення апеляційних адміністративних судів не є джерелом права і відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 5 статті 242 КАС України обов`язковими для врахування є лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з наказом Територіального управління БЕБ у Львівській області від 30.11.2022 № 42-к ОСОБА_1 з 01.12.2022 прийнятий на службу та призначений на посаду старшого аналітика Відділу аналізу інформації та управління ризиками Територіального управління БЕБ у Львівській області.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 30.12.2022 № 31-к/ДСК-УП позивачу присвоєно спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України».

Наказом Територіального управління БЕБ у Львівській області від 10.01.2023 № 1-к/ДСК на підставі висновку комісії з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років станом на 01.01.2023 позивачу встановлено стаж служби тривалістю 02 роки 05 місяців 25 днів, до якого зараховано періоди: з 01.09.1997 по 27.06.2002 - навчання у вищому навчальному закладі; з 01.12.2022 - служба в Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 29.06.2024 № 294-к/ДСК-ДП позивача в порядку просування по службі призначено на посаду керівника Територіального управління БЕБ у Львівській області з 01.07.2024. Наказом БЕБ від 01.01.2025 № 5-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно чергове спеціальне звання «старший лейтенант Бюро економічної безпеки України». Наказом БЕБ від 05.09.2025 № 162-к/ДСК-ДП позивача звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України 29.09.2025.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до матеріалів справи, у період з 01.08.2002 по 30.11.2022 ОСОБА_1 безперервно проходив державну службу в органах Державної податкової служби України, у тому числі на посадах: старшого державного податкового ревізора-інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора, начальника відділу, заступника начальника управління - начальника відділу. У цей період йому присвоювались спеціальні звання податкової служби («Інспектор податкової служби ІІ рангу», «Інспектор податкової служби І рангу», «Радник податкової служби ІІІ рангу», «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу», «Радник податкової та митної справи ІІ рангу») та ранги державного службовця (13 ранг, 5 ранг). Періоди державної служби позивача також підтверджуються витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

12.09.2025 позивач звернувся до Директора Бюро економічної безпеки України з рапортом, у якому просив розглянути питання зарахування до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, періоду роботи в органах Державної податкової служби з 01.08.2002 по 30.11.2022.

Листом БЕБ від 16.09.2025 № 11/11.1/9335-25 позивачу повідомлено, що за наслідками розгляду рапорту центральною комісією БЕБ з обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, встановлено відсутність підстав для його задоволення.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-IX (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1150-ІХ до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону № 1150-ІХ служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333.

Відповідно до пункту 34 Положення № 1333 для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховується служба, визначена в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393, у календарному обчисленні (один місяць служби за один місяць). Порядок обчислення стажу для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, встановлюється Директором БЕБ.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 19.04.2022 № 70 затверджено Інструкцію з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 22.04.2022 за № 444/37780).

Пунктом 6 Інструкції № 70 встановлено, що для обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, зараховуються періоди служби, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Таким чином, як Положення № 1333, так і Інструкція № 70 для визначення складу періодів служби, що зараховуються до стажу для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, мають відсилочний характер до пункту 1 Постанови № 393.

Серед видів служби, передбачених пунктом 1 Постанови № 393, позивач посилається на абзац дванадцятий, відповідно до якого до вислуги років зараховуються «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони».

Аналогічну норму містить пункт «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ.

Спірним між сторонами є тлумачення наведеної норми, а саме того, чи можливо зарахувати до вислуги років час роботи в державних органах у разі переходу особи на службу до Бюро економічної безпеки України на посаду, що передбачає спеціальне звання, або така можливість виникає виключно в разі переходу на військову службу до перелічених у нормі органів і військових формувань.

Здійснюючи граматичне, системне та цільове (телеологічне) тлумачення абзацу дванадцятого пункту 1 Постанови № 393 і пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ, суд виходить з такого.

Юридична конструкція норми побудована за такою схемою: спочатку зазначено умову застосування правила («у разі переходу на військову службу в органи і військові формування»), а далі наводиться перелік органів і формувань, у яких така військова служба може здійснюватися (зокрема, у Бюро економічної безпеки). Граматична інтерпретація норми дозволяє дійти однозначного висновку, що «перехід на військову службу» є необхідною кваліфікуючою ознакою, що поширюється на весь подальший перелік органів. Інакше кажучи, особа, час роботи якої в державних органах підлягає зарахуванню до вислуги років згідно з абзацом дванадцятим пункту 1 Постанови № 393, повинна перейти не просто на службу до Бюро економічної безпеки, а саме на військову службу в БЕБ - якщо така у структурі цього органу взагалі існує.

Системне тлумачення норми підтверджує цей висновок. Зокрема, як випливає з абзацу третього пункту 1 Постанови № 393, у цьому ж пункті законодавець чітко розмежовує «службу» в окремих органах та «військову службу» в інших органах і військових формуваннях. Так, абзац третій пункту 1 Постанови № 393 передбачає, що до вислуги років зараховується «служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду». Тобто власна служба в БЕБ зараховується до вислуги років з дня призначення на посаду, але як «служба», а не як «військова служба».

Таким чином, законодавець (а в межах підзаконного регулювання - Кабінет Міністрів України) розрізняє «службу в органі» та «військову службу в органі і військовому формуванні» як два різні правові поняття, які не можна ототожнювати.

Цей висновок узгоджується з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Натомість завданням Бюро економічної безпеки України, визначеним статтею 1 Закону № 1150-ІХ, є протидія правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. У структурі Бюро економічної безпеки України, на відміну, наприклад, від Служби безпеки України (стаття 9 Закону України «Про Службу безпеки України»), військові формування відсутні. Закон № 1150-ІХ не містить жодних положень, які б вказували на належність служби в БЕБ до військової служби або на її пов`язаність із обороною України, її незалежності і територіальної цілісності.

Натомість, як уже зазначалося, частина 2 статті 19 Закону № 1150-ІХ визначає службу в Бюро економічної безпеки України не як військову службу, а як «державну службу особливого характеру». Аналогічно й Положення № 1333 не передбачає у складі служби в БЕБ елементів військової служби; зокрема, пункт 49 цього Положення розрізняє службу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, та військову службу, на яку така особа може бути призвана під час особливого періоду.

Цільовий (телеологічний) метод тлумачення також підтверджує висновок про те, що законодавець мав на меті надати соціальні гарантії у вигляді зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років саме особам, які переходять на військову службу, оскільки така служба, з огляду на її особливості (підвищені ризики для життя і здоров`я, виконання завдань, пов`язаних з обороною держави, тощо), потребує додаткового стимулювання й соціального захисту.

Окремо суд звертає увагу й на історичний контекст. У редакції абзацу дванадцятого пункту 1 Постанови № 393, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2024, нормою передбачалося, що до вислуги років зараховується «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону…», тобто умова застосування норми була сформульована альтернативно («військову службу або службу в органи»). Однак на час виникнення спірних правовідносин і станом на дату розгляду справи діє редакція, в якій альтернатива «або службу в органи» вилучена, а словосполучення замінене на «військову службу в органи і військові формування». Цей факт є додатковим аргументом на користь висновку, що нормотворець свідомо відмовився від можливості зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років у разі переходу на службу (не на військову службу) у переліченій категорії органів.

Суд також враховує, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» посади осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, не належать до посад державної служби. Тобто служба в Бюро економічної безпеки України на посадах, що передбачають спеціальні звання, та державна служба є відмінними видами публічної служби, які регулюються різними нормативно-правовими актами, передбачають різний порядок призначення на посади, складання присяги, присвоєння рангів (звань), оплати праці тощо. Поняття «державна служба» (стаття 1 Закону України «Про державну службу») і «час роботи в державних органах» (як його використано в Постанові № 393) не є тотожними, що додатково підтверджує неможливість «автоматичного» зарахування одного періоду до іншого без чітко визначених законом підстав.

Принцип юридичної визначеності, на який посилається позивач, не може застосовуватися всупереч прямому змісту правової норми. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, у тому числі у справі «Sunday Times проти Сполученого Королівства» (рішення від 26.04.1979), правова норма має бути сформульована з достатньою точністю, аби особа могла регулювати свою поведінку. У спірному правовідношенні норма абзацу дванадцятого пункту 1 Постанови № 393 у її чинній редакції сформульована достатньо чітко й однозначно: вона передбачає зарахування часу роботи в державних органах лише у разі переходу особи саме на військову службу. Розширювальне тлумачення цієї норми, яке пропонує позивач, призвело б до зворотного результату - до правової невизначеності, оскільки фактично змінило б її буквальний зміст.

Враховуючи, що служба в Бюро економічної безпеки України не є військовою службою, а сам БЕБ не має у своїй структурі військових формувань, час роботи позивача в органах Державної податкової служби на посадах державної служби у період з 01.08.2002 по 30.11.2022 не підлягає зарахуванню до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ, на підставі абзацу дванадцятого пункту 1 Постанови № 393 та пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ.

Щодо посилань позивача на постанови Восьмого, Сьомого та Третього апеляційних адміністративних судів суд зазначає, що згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною 5 статті 242 КАС України обов`язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Постанови апеляційних адміністративних судів такої обов`язковості не мають і можуть братися до уваги судом при формуванні переконання у конкретній справі. Натомість висновки Верховного Суду щодо застосування саме абзацу дванадцятого пункту 1 Постанови № 393 і пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ у спірних правовідносинах щодо зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, відсутні.

При цьому суд враховує загальну правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.07.2019 у справі № 813/1807/15, відповідно до якої надання спеціальних звань пов`язане з виконанням специфічних функцій, які потребують особливого правового статусу, а тому осіб зі спеціальними званнями не можна прирівнювати до звичайних державних службовців, оскільки їхні права та обов`язки значно відрізняються.

Релевантні правові підходи Верховного Суду щодо співвідношення спеціального законодавства про обчислення вислуги років і загальних норм про стаж державної служби викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 140/856/24, у якій Верховний Суд звернув увагу на те, що Постанова № 393 прийнята саме на виконання Закону № 2262-ХІІ і її положення підлягають застосуванню в межах і способом, передбаченими цим спеціальним законодавством, без можливості довільного розширення кола осіб, на яких ці положення поширюються.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Територіальне управління БЕБ у Львівській області діяло у спірному правовідношенні в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а також відповідними підзаконними актами. Висновок комісії з обчислення стажу служби та наказ Територіального управління БЕБ у Львівській області від 10.01.2023 № 1-к/ДСК, як і відмова центральної комісії БЕБ (лист від 16.09.2025 № 11/11.1/9335-25) у зарахуванні до вислуги років часу роботи позивача в органах Державної податкової служби, відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів, а відтак - про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як про визнання протиправними дій Територіального управління БЕБ у Львівській області, так і про зобов`язання відповідачів провести перерахунок та зарахувати до вислуги років час роботи позивача в державних органах за період з 01.08.2002 по 30.11.2022.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, а відповідачами вимоги про відшкодування судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.