Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/3207/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/3207/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 28.12.2016 по 18.01.2018 та з 06.02.2019 по 08.12.2019, за весь час затримки їх виплати з 28.12.2016, по день фактичної виплати заборгованості - 27.01.2026 відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 28.12.2016 по 18.01.2018 та з 06.02.2019 по 08.12.2019, за весь час затримки їх виплати з 28.12.2016, по день фактичної виплати заборгованості – 27.01.2026, відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/21155/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору (у розмірі 3,5%) з суми виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/21155/24.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою належного грошового забезпечення. Також вказав, що відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду виплатив належну позивачу суму індексації, при цьому застосував ставку військового збору на 1,5%, а 5%.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відсутні. Оскільки вказані позивачем кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення його прав, порушених при виплаті такої у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-III. Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору вказав, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 ПКУ, і військовим збором на загальних підставах. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Відповідно до інформації, відображеної у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 27.01.2017 ОСОБА_1 проходив безперервну військову службу у період з 28.12.2016 по 18.01.2018 та у період з 06.02.2019 по 08.12.2019 у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу Військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із визначенням правонаступника Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 – НОМЕР_6 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, яке набрало законної сили серед іншого:

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.12.2016 по 18.01.2018, з урахуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 06.02.2019 по 08.12.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених за цей період сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №380/21155/24 відповідачем 27.01.2026 на картковий рахунок позивача зараховано 71058,88 грн доплати грошового забезпечення за рішенням суду від 27.01.2025 у справі 380/21155/24. Згідно з розрахунковим листом за січень 2026 року в/ч НОМЕР_1 нараховано 74798,82 грн, утримано військовий збір 5% - 3739,94 грн, нараховано ПДФО 13463,79 грн із одночасною компенсацією.

Також, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та утримання військового збору за ставкою 5 % замість встановленої законом ставки 1,5 % позивач звернув з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок № 159.

Порядок № 159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:

“…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.”.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Судом встановлено, що остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації за період з грудня 2016 по січень 2018 та за період з лютого 2019 по грудень 2019 здійснена відповідачем 27.01.2026.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 весь час затримки по день фактичної виплати 27.01.2026.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення суд вказує таке.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Як визначено пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі - ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ, тобто, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ, є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ).

Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану”, який набрав чинності з 01 грудня 2024 року, та Законом України від 04 грудня 2024 року № 4113-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”, з 01 грудня 2024 року збільшено базову ставку військового збору до 5 % від об`єкта оподаткування.

Водночас Законом № 4113-IX встановлено особливе правило (виняток) для доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям та працівникам визначених у законі військових формувань.

Так, відповідно до підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, КРІМ доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань ставка військового збору становить 1,5 % з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальною ознакою застосування ставки військового збору 1,5 %, передбаченої підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ, є природа виплаченого доходу, а не статус особи на момент здійснення виплати.

Знижена (1,5 %) ставка військового збору застосовується саме за критерієм “дохід, одержаний у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України” для відповідних військовослужбовців. Тобто законодавець у наведеній нормі визначає об`єкт оподаткування за його правовою природою (грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України), а не за моментом фактичної виплати такого доходу.

Аналогічний підхід випливає й із системного аналізу правового регулювання статусу грошового забезпечення військовослужбовця: відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення є гарантією, яка нараховується за період проходження військової служби; саме фактом проходження військової служби обумовлюється виникнення права на грошове забезпечення та його складові, у тому числі на індексацію грошового забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення.

Згідно з пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Таким чином, обов`язок забезпечити повний розрахунок із військовослужбовцем за всіма видами належного йому грошового забезпечення виникає до моменту виключення зі списків особового складу. Своєчасне виконання такого обов`язку покладається на військову частину. Невиконання військовою частиною свого обов`язку щодо виплати у повному обсязі грошового забезпечення в період проходження особою військової служби та необхідність судового стягнення зазначених сум не змінює правової природи цих виплат як грошового забезпечення військовослужбовця.

За змістом рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 380/21155/24, яке набрало законної сили, на відповідача покладено обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.12.2016 по 18.01.2018, з урахуванням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004; здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 06.02.2019 по 08.12.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених за цей період сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Виплати, здійснені на виконання вказаного судового рішення, за своєю правовою природою є саме грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, право на яке виникло у позивача в період проходження ним військової служби.

Та обставина, що такі виплати фактично здійснені після звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу, обумовлена виключно протиправною бездіяльністю самих відповідача, який належним чином і своєчасно не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо повного розрахунку з військовослужбовцем за час проходження ним військової служби, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд враховує, що згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин дії відповідача, що звелися до того, що звільнений військовослужбовець внаслідок саме його тривалої бездіяльності зазнав збільшеного податкового тягаря у вигляді військового збору, утриманого за ставкою 5% замість 1,5%, не узгоджуються із принципом справедливості оподаткування та з природою спірних виплат як грошового забезпечення військовослужбовця.

Дозволити відповідачу застосовувати знижену ставку військового збору (1,5%) лише до тих військовослужбовців, грошове забезпечення яким своєчасно і в повному обсязі виплачено в період проходження ними військової служби, та водночас застосовувати загальну ставку 5 % до тих, кому таке грошове забезпечення довелося стягувати в судовому порядку, означало б поставити осіб у нерівні умови залежно від обставин, які не залежать від їхньої волі, а навпаки, цілком зумовлені поведінкою самих суб`єктів владних повноважень. Такий підхід не відповідає принципам рівності платників податків перед законом та неупередженості нарахування податку (підпункти 4.1.2 і 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ПКУ).

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПКУ податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Тому будь-які сумніви щодо тлумачення положень підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ мають вирішуватися на користь платника військового збору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України, нараховане та виплачене позивачу на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №380/21155/24 за період проходження ним військової служби, в силу положень підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору за ставкою 5 % з сум грошового забезпечення, виплачених позивачу на виконання вказаного судового рішення, є протиправними.

Стосовно належного способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на те, що внаслідок застосування відповідачем ставки військового збору 5% замість 1,5% з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення зайво утримано 3,5% військового збору, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від сум, виплачених на виконання рішення суду. Такий спонукаючий спосіб захисту здатний забезпечити реальне поновлення прав позивача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на нормах матеріального права, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, відтак в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2016 року по день фактичної виплати 27.01.2026.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2016 року по день фактичної виплати 27.01.2026.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/21155/24.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5% від сум, виплачених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/21155/24.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур