Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/4238/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/4238/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-суддіМартинюк Віталій Ярославович

секретар судового засіданняКлочко Наталія Сергіївна

з участю представників

від позивача - Камінська С.М.,

від відповідача - Рошко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2026 року за №8045/13-01-07-05.

Позивач у заявах по суті справи наводить такі аргументи в обгрунтування своїх вимог.

Позивачем надано контролюючому органу копії первинних документів, які підтверджують та розкривають суть і внутрішню сторону господарських операцій та є належними і достатніми доказами для підтвердження здійснення господарських операцій. При перевірці, відповідач зобов`язаний був дослідити усі наявні первинні документи, і навіть, якщо були допущені якісь помилки при їх складанні позивачем, на думку контролюючого органу, це не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими і безпідставними, оскільки платником податку надані усі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій. Додатково зазначає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України). Факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі № 814/3617/14, від 03.03.2021 у справі № 824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі № 640/26351/20, від 11.07.2023 у справі № 822/554/17, від 10.01.2023 року у справі № 814/876/16 тощо. Тобто, якщо б позивач не надав первинні документи, то відповідачем мав бути складений Акт про відмову в наданні документів. Жодного Акту, ні під час перевірки, ні після – складено не було.

Відповідач у заявах по суті справи наводить такі заперечення проти позову.

ТзОВ "Іскра-Транс-Логістик" представлено до перевірки договір про надання транспортних послуг від 15.08.2024 №15082024 укладений з ТзОВ «Євро Форвардінг», предмет договору надання транспортно експедиційних послуг з міжнародного перевезення вантажу. Позивачем під час проведення перевірки надано первинні документи, що підтверджують проведені розрахунки з ТзОВ «Євро Форвардінг» не в повному обсязі, до перевірки не надано акти здачіприйняття робіт (надання послуг) та товаро-транспортні накладні, міжнародні транспортні документи, не представлено заявки на перевезення вантажу як передбачено умовами договору, не встановлено маршрут транспортування, місце погрузки/розгрузки товарно матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено формування витрат не підтвердженими відповідними первинними документами по отриманню траспортноекспедиційних послуг від ТзОВ «Євро Фовард» всього в сумі - 1 935 946,69 грн., в тому числі: 9 місяців 2025року - 1 935 946,69 гривень. Відповідно до матеріалів справи, Акт перевірки отриманий та підписаний директором позивача без жодних зауважень або застережень. Зокрема, підписом директора підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність позивача (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні. Крім того, позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України, щодо подання заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Відсутність заперечень на стадії адміністративного розгляду результатів перевірки свідчить про те, що на момент складання Акта позивач визнавав встановлені контролюючим органом факти порушень, зокрема — відсутність первинних документів (ТТН, актів, заявок) на підтвердження витрат за взаємовідносинами з ТзОВ «Євро Форвардінг». Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами (висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №815/2119/17, від 31 січня 2020 року у справі №826/15328/18, від 18 березня 2020 року у справі №804/708/16, від 09 жовтня 2019 року у справі №808/9397/13-а, від 20 березня 2020 року у справі №2а-9423/12/2670). Також зазначає, що твердження позивача про нібито «порушення процедури» через відсутність окремого акта про ненадання є спробою змінити фокус судового розгляду на процедурні формальності. Враховуючи, що керівник підприємства своїм підписом погодився з висновками Акта перевірки та фактично визнав відсутність документів, вимога про складання будь-яких додаткових документів є безпідставною та не спростовує головного факту: первинні документи не були надані посадовим особам ГУ ДПС у Львівській області у встановлений законом спосіб. Також просить визнати непрекладені документи визнати неналежними доказами.

Представник позивача вимоги підтримала, просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відкрито загальне провадження у справі.

Ухвалою, зазначеною у протоколі судового засідання від 18.05.2026 року, підготовче провадження продовжено на 30 днів.

Зазначеною у протоколі судового засідання ухвалою від 08.06.2026 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються наступні обставини справи.

Наказом відповідача від 05.01.2026 року №29-ПП призначено документальну планову виїзну перевірку позивача з 15.01.2026 року тривалістю 10 робочих днів, термін якої наказом 27.01.2026 року за №416-ПС продовжено з 29.01.2026 року на 5 днів.

За результатами такої перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства за період з 01.07.2019 року по 30.09.2025 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2026 року по 30.09.2025 року відповідачем складено акт від 11.02.2026 року №5794/13-01-07-05/41034550.

У висновках цього акта зазначено, що перевіркою встановлено, у тому числі, порушення підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.6 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, у результаті чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2025 в сумі – 348 470 грн. 00 коп.

На підставі згаданого акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2026 року за №8045/13-01-07-05, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 435587 грн. 50 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 348470 грн. 00 коп. та за фінансовими санкціями - 87117 грн. 50 коп.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від від 25.02.2026 року за №8045/13-01-07-05 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При цьому ключовим у даному спорі є формування витрат не підтверджених відповідними первинними документами.по отриманню транспортно-експедиційних послуг.

Розглядаючи даний спір по суті, суд застосував наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.

У відповідності до положень ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фундаментальний принцип відносин державних органів та особи закладено у статті 19 Основного Закону України.

Так, у відповідності до частини першої цієї статті, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У частині другій продовжується, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).

У відповідності до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Як передбачено п.6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Обов`язок платника податків забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, передбачено пунтком 44.3 статті 44 ПК України.

Наведені норми дозволяють суду прийти до висновку, що витрати звітного періоду повинні бути підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Позивачем до позовної заяви було додано докази, у підтвердження здійснення витрат за господарською операцією між ним та ТзОВ «Євро Форвардінг».

Так, 15.08.2024 між ТзОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" (експедитор) та позивачем (клієнт) був укладений договір №15082024 про транспортно-експедиторське обслуговування. Відповідно до умов даного договору експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта траспортоно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

ТзОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" надало послуги із морського перевезення за маршрутом MUNDRA (Індія) – Gdynia (Польща), що підтверджено заявками на організацію транспортування та експедицію вантажу та актами надання послуг №7491 від 23.05.2025 року, №5380 від 17.04.2025 року, №7291 від 23.05.2025 року, №9003 від 24.06.2025 року (контейнер 1), №9003 від 24.06.2025 року (контейнер 2), №11445 від 29.07.2025 року, №11790 від 30.07.2025 року, №1179 від 30.07.2025 року, №14382 від 11.09.2025 року, №15236 від 19.09.2025 року, №15233 від 25.09.2025 року.

Позивач здійснював імпорт запасів від нерезидента SURYA ROCHNI LIMITED – ІНДІЯ, та транспортування складалося із морського перевезення за маршрутом MUNDRA (Індія) – Gdynia (Польща), та автомобільного перевезення за маршрутом Gdynia (Польща) – Львів, і відповідно виключено морське перевезення із первісної вартості запасів згідно митних декларацій №25UA209140009809U5 від 22.04.2025 року вартість морського перевезення контейнера TRHU5860431 в сумі 175 085,53 грн., №25UA209140013392U6 від 29.05.2025 року вартість морського перевезення контейнера TLLU4061567 в сумі 182 288.31 грн., №25UA209140013607U2 від 30.05.2025 року вартість морського перевезення контейнера KKFU8122636 в сумі 182 426.26 грн., №25UA209140016147U5 від 27.06.2025 року вартість морського перевезення контейнера TLLU5550243 в сумі 173 272,85 грн., №25UA209140016441U2 від 30.06.2025 року вартість морського перевезення контейнера TCLU6646547 в сумі 173 171,06 грн., №25UA209140019914U3 від 05.08.2025 року вартість морського перевезення контейнера NYKU5101728 в сумі 173 817,08 грн., №25UA209140019928U4 від 05.08.2025 року вартість морського перевезення контейнера TCLU4928984 в сумі 173 701,28 грн., №25UA209140021595U2 від 22.08.2025 року вартість морського перевезення контейнера TCNU4441571 в сумі 173 741,62 грн., №25UA209140023835U4 від 16.09.2025 року вартість морського перевезення контейнера FDCU0446939 в сумі 171 586,79 грн., №25UA2091400245345U7 від 23.09.2025 року вартість морського перевезення контейнера TGBU4561237 в сумі 171 732,50 грн., №25UA209140025043U0 від 29.09.2025 року вартість морського перевезення контейнера TGBU4662340 в сумі 178 707,94 грн.

Також позивачем додано товарно супроводжуючі документи, замовлення на перевезення, рахунки на оплату тощо.

У свою чергу, відповідач зазначає, що такі документи під час проведення перевірки позивачем не подавалась.

Даючи правову оцінку такому аргументу відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

Відповідно до пункту 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Наведені норми права передбачають обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а контролюючий орган у свою чергу наділений повноваженням, за умови відмови надати такі документи, скласти акту довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Крім того, висновок щодо застосування наведених норм міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2023 року, справа № 822/554/17, згідно якого:

" ... .

При цьому, матеріали справи не містять доказів та контролюючим органом не заперечується той факт, що під час перевірки не було зафіксовано у визначений спосіб (акт про відмову у наданні документів) факт відмови надання платником податків таких документів.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач не довів належними і допустимими доказами факт відсутності зазначених документів під час перевірки, враховуючи, що ці документи наявні в матеріалах справи.".

У цьому контексті слід звернути увагу і на те, що застосування наведених норм у наведений спосіб відповідатиме принципу "належного урядування".

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що відсутність фіксації обставин ненадання документів у порядку визначеному пунктом 85.6. статті 85 ПК України, без конкретизації тих документів, які не були подані під час перевірки, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій контролюючого органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах, і сприятиме породженню недовіри до органів державної влади.

Свідок ОСОБА_1 у своїх показаннях зазначив, що обставин ненадання документів у порядку визначеному пунктом 85.6. статті 85 ПК України актом не зафіксовані, оскільки не було відмови платника податків у наданні документів.

Також, в матеріалах справи наявний додаток 4 до акта перевірки рядок 5 розділу "Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування" містить перелік документів, у тому числі і тих, які відповідач уважає неподаними.

Відтак, відсутність в матеріалах справи належного доказу - акта довільної форми, що засвідчує факт відмови - вказує на те, що позивачем додані до позовної заяви первинні документи подавались до перевірки, однак не були взяті до уваги контролюючим органом.

Як наслідок, контролюючий орган не дослідивши вісі первинні документи у розрізі спіцрних правовідносин прийшов до необгрунтованих висновків про завищення позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування.

При цьому, суд не може покласти в основу судового рішення заперечення відповідача щодо достатності фіксації факту неподання первинних документів в акті перевірки, оскільки положеннями пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено окремий документ для фіксації наведеного факту.

Враховуючи те, що під час розгляду справи, визначена відповідачем сума податкового зобов`язання, не знайшла свого підтвердження, застосовані фінансові санкції теж не можуть уважатись правомірними.

Як наслідок судом не надається правова оцінка аргументам та запереченням сторін, щодо наявності вини, оскільки первинним є факт наявності порушення податкового законодавства у діях позивача.

З урахуванням викладеного, суд уважає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, допустив порушення пункту 85.6. статті 85 ПК України, необгрунтовано виснував про збільшення суми грошового зобов`язання, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 2 КАС України, та як наслідок є протиправним.

За таких обставин, суд уважає вимоги позивача обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу положень ст.139 КАС України, судовий збір належить присудити з позивича, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 25.02.2026 року за №8045/13-01-07-05.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (адреса: м.Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 41034550) 6533 (шість тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 82 коп. сплаченого при поданні позову судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 30 червня 2026 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович