Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/7916/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/7916/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01 березня 2026 року розміру підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного постановою Кабінету Міністрів України №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» у розмірі 2595 грн., без застосування обмеження максимальним розміром загального розміру призначеної пенсії та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що він є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Позивач звертає увагу суду на те, що у зв`язку із систематичним протиправним обмеженням його пенсії з боку пенсійного органу, він був змушений вже п`ять разів звертатися за судовим захистом, і щоразу суди ухвалювали рішення на його користь, відновлюючи його конституційне право на належне пенсійне забезпечення (зокрема, у справах №380/5150/25, №380/207/26, №380/706/26).

Позивач вказує, що з 01.03.2026 року Відповідач здійснив черговий перерахунок його пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236. Згідно з розрахунковими даними, загальний підсумок його пенсії з урахуванням усіх належних надбавок склав 34367,90 грн. Проте Відповідач вкотре вдався до неправомірних дій: по-перше, обмежив суму до виплати максимальним розміром (до 29178,95 грн); по-друге, застосував до цієї суми понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою КМУ від 30.12.2025 №1778, внаслідок чого фактичний розмір пенсії до виплати штучно занижений до 27501,08 грн. Крім того, саме підвищення пенсії (індексацію) обмежено твердою сумою у 2595 грн.

Позивач наголошує, що застосування понижуючих коефіцієнтів за постановою №1778 є грубим порушенням закону, оскільки пункт 2 цієї ж постанови містить пряму і безумовну заборону щодо застосування таких коефіцієнтів до пенсій осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях та мають статус ветеранів війни.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. У відзиві пенсійний орган детально виклав свою позицію, аргументуючи її тим, що діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідач наголошує, що в умовах введеного в Україні воєнного стану держава змушена дотримуватися принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та наявними фінансовими ресурсами. Обмеження, запроваджені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою КМУ №1778, є тимчасовими, зумовленими економічною необхідністю та спрямовані на збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, пенсійний орган посилається на статтю 43 Закону №2262, яка встановлює максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, та на пункт 3 постанови КМУ №236, який визначає, що розмір індексаційного підвищення не може перевищувати 2595 гривень. Вважаючи свої дії повністю правомірними, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років. Пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується матеріалами пенсійної справи № ХВ 57126.

Матеріалами справи також підтверджено, що Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи (копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.01.2012 безтермінової дії) та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Згідно з долученим до справи розрахунком (перерахунком) пенсії від 11.03.2026 року, Відповідач здійснив з 01.03.2026 року перерахунок пенсії Позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат...».

Відповідно до зазначеного розрахунку, основний розмір пенсії Позивача (83% від сум грошового забезпечення) з урахуванням попередніх індексацій склав 25 231,52 грн. Під час проведення індексації з 01.03.2026 року суму збільшення обмежено фіксованою величиною 2595,00 грн. Загальний підсумок пенсії разом із надбавками (зокрема, щомісячною доплатою 2000 грн за постановою КМУ № 713 та надбавкою особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 778,50 грн) досяг 34 367,90 грн.

Проте, при визначенні суми до виплати Відповідач застосував обмежувальні інструменти. Спочатку нараховану суму урізано до «максимального розміру пенсії» — 29 178,95 грн. Надалі до цієї суми застосовано поетапне пониження по діапазонах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, внаслідок чого кінцеву суму до виплати встановлено у розмірі 27 501,08 грн.

З метою реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення та враховуючи набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», Позивач 04 березня 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із відповідним письмовим інформаційним запитом (заявою).

У вказаному зверненні Позивач вимагав провести йому з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років із урахуванням підвищення, передбаченого пунктом 1 та підпунктом 1 пункту 2 цієї постанови, а також наполягав на здійсненні фінансових виплат у повному обсязі — без обмеження пенсії граничним (максимальним) розміром та без застосування будь-яких обмежувальних чи понижуючих коефіцієнтів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778.

За результатами розгляду вказаного звернення, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом-відповіддю від 11 березня 2026 року № 1300-0203-8/39728 відмовило Позивачу у проведенні виплати перерахованої пенсії в повному обсязі та без обмежень.

Свою правову позицію пенсійний орган мотивував тим, що загальний нарахований розмір пенсійної виплати Позивача перевищує встановлений статтею 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність), а тому виплата суми перевищення має здійснюватися виключно із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. З огляду на це, Відповідач зазначив про відсутність правових підстав для задоволення вимог, викладених у запиті військового пенсіонера.

Позивач, вважаючи таку відмову, а також фактичні дії Відповідача щодо обмеження максимального розміру його пенсії та застосування до неї обмежувальних коефіцієнтів пониження суми перевищення очевидно протиправними, такими, що грубо порушують його гарантоване Конституцією України право на належний соціальний захист та нівелюють його спеціальний правовий статус як особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначена норма закріплює спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності державних органів, за яким суб`єкту владних повноважень дозволено робити лише те, що прямо передбачено законом.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, а пенсії та інші види соціальних виплат мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ). Цей Закон має на меті реалізацію військовослужбовцями свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян, враховуючи їхній особливий статус та заслуги перед державою.

Надаючи оцінку діям пенсійного органу щодо обмеження загального розміру пенсії Позивача граничною сумою, суд зазначає наступне.

Дійсно, частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII) було передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 вказані положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, ці неконституційні положення втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Згодом, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 було ще раз підтверджено неконституційність будь-яких норм, які обмежують максимальний розмір пенсій військовослужбовців, оскільки такі обмеження нівелюють саму сутність соціальних гарантій для осіб, які захищали суверенітет та територіальну цілісність держави.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Норми, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року, правові підстави для обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців, яким вона призначена за Законом № 2262-XII, відсутні. Посилання Відповідача на втратившу чинність норму є юридично неспроможним та свідчить про свідоме ігнорування обов`язкових до виконання рішень органу конституційної юрисдикції. Відтак, дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо штучного урізання загального розміру пенсії Позивача максимальним розміром (до суми 29 178,95 грн) є очевидно протиправними.

Щодо безпідставного застосування понижуючих коефіцієнтів (Постанова КМУ № 1778)

Оцінюючи доводи Відповідача щодо правомірності застосування до пенсії Позивача понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», суд наголошує на наступному.

Так, пунктом 2 Постанови КМУ № 1778 визначено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, передбачені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

Матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що Позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи (копія відповідного посвідчення наявна в матеріалах справи). Більше того, сам Відповідач у своєму ж розрахунку пенсії від 11.03.2026 року офіційно враховує та виплачує Позивачу надбавку як «Інваліду війни 3 групи при виконанні обов`язків військової служби».

За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, достеменно знаючи про спеціальний статус Позивача як ветерана війни, абсолютно безпідставно та свавільно застосувало до нього обмежувальні положення пункту 1 Постанови № 1778, повністю проігнорувавши пункт 2 цієї ж постанови, який слугує прямою забороною для таких дій. Щодо протиправного обмеження суми індексації (Постанова КМУ № 236)

Вирішуючи питання щодо правомірності обмеження розміру підвищення (індексації) пенсії фіксованою сумою у 2595 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, суд формує такий висновок.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін. Статтею 2 цього Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Індексація є невід`ємною конституційною гарантією забезпечення достатнього життєвого рівня.

Постановою від 25.02.2026 № 236 Кабінет Міністрів України встановив коефіцієнт збільшення пенсій (1,121). Однак, водночас пунктом 3 цієї постанови Уряд обмежив абсолютний максимальний розмір такого підвищення сумою у 2595 гривень.

Суд наголошує, що в ієрархії нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу над підзаконними актами Уряду. Обмеження розміру індексації пенсії підзаконним актом (постановою КМУ) прямо суперечить базовим гарантіям Закону № 2262-ХІІ та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, у справах щодо індексації пенсій військовослужбовців), Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати механізм та порядок проведення індексації, однак Уряд не наділений законодавчими повноваженнями звужувати гарантовані законами соціальні права громадян або встановлювати "верхні межі" (ліміти) сум такої індексації, якщо це прямо не дозволено відповідним Законом. Звуження обсягу та змісту існуючих соціальних прав шляхом прийняття підзаконних актів є прямим порушенням статті 22 Конституції України. Відтак, дії Відповідача щодо «зрізання» належного розміру індексації пенсії Позивача до ліміту у 2595 грн є незаконними.

Суд наголошує, що діяльність органів державної влади, уособлених суб`єктами владних повноважень, повинна базуватися виключно на принципах законності, верховенства права та поваги до прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Оцінюючи поведінку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року, суд доходить до переконливого висновку, що Відповідач діяв з очевидним перевищенням наданих йому повноважень, ігноруючи базові засади чинного законодавства.

Пенсійний орган повністю проігнорував рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 щодо неможливості та протиправності обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.

Окрім цього, Відповідач порушив положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, які містять пряму заборону застосовувати будь-які понижуючі коефіцієнти до пенсійних виплат ветеранів війни, які брали безпосередню участь у захисті Батьківщини.

Також Відповідач протиправно застосував не передбачені законами України обмеження суми індексації, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236, внаслідок чого гарантований державою розмір щомісячної пенсійної виплати особи з інвалідністю внаслідок війни був суттєво, безпідставно та протиправно занижений.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних, правомірних та переконливих доказів, які б спростовували позицію Позивача або доводили законність дій фінансового органу щодо штучного урізання пенсії захисника України.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено та перевірено, що Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.

Оскільки Позивач не поніс витрат зі сплати судового збору, а відомостей про наявність інших судових витрат (зокрема, витрат на правничу допомогу чи проведення експертиз) сторонами до матеріалів справи не надано та судом не виявлено, судові витрати у даній адміністративній справі розподілу між сторонами не підлягають.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01 березня 2026 року розміру підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного постановою Кабінету Міністрів України №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) з урахуванням підвищення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» у розмірі 2595 грн., без застосування обмеження максимальним розміром загального розміру призначеної пенсії та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтею 295 КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 червня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.