Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №320/57048/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року місто Київ № 320/57048/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:

- визнати противоправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" ОСОБА_1 , відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У подальшому позивач був виключений з військового обліку 25.04.2000 р. на підставі пункту 5 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" як особа, яку засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Позивач вважає, що чинним законодавством України не передбачено порядку та відсутні правові підстави для "автоматичного" взяття на військовий облік громадян, яких раніше вже було виключено з військового обліку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив про невизнання позову, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог та вказано, що 11.04.2024 Законом України №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до Закону №2232-ХІІ, зокрема викладено в новій редакції статтю 37 Закону №2232-ХІІ, внаслідок чого виключено таку підставу для виключення з військового обліку громадян України, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Позивач є таким, що підпадає під дію Закону №2232-ХІІ (в редакції з 18.05.2024), як особа, що не досягла граничного строку перебування у запасі військовозобов`язаних (60 років), перебуває у запасі Збройних Сил України, перебуває на обліку у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Дії Відповідача 2 щодо обліку позивача як військовозобов`язаного є законними та правомірними, підстав для виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних не вбачається.

Представником позивача подано відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій наголошено, що оскільки позивач вже є виключеним з військового обліку та невійськовозобов`язаним, за відсутності правових норм, які би регулювали порядок постановки на військовий облік осіб раніше вже виключених з військового обліку, суд має винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив про невизнання позову, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог та вказано, що виключний перелік підстав для виключення з військового обліку викладений у статті 37 глави VI Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проте в зазначеній статті відсутня норма, яка дозволяє виключати з військового обліку громадян, які були раніше засуджені. Отже, станом на момент звернення позивача до відповідача та на момент звернення позивача із позовом до суду, статті 37 Закону №2232-ХІІ не містила такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Вказує, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас, такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Представником позивача подано відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено, що відзив є аналогічним відзиву ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатково наголошено на обгрунтованності позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

З наданого позивачем скріншота із застосунку "Резерв+" вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , позивач 16.12.1999 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнаний придатним до військової служби, виключений з військового обліку 25.04.2000 за ч. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (як засуджений).

У відповідь на звернення представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 10.09.2025 №12/1144 повідомив, що для того, щоб отримати дані, або внести інформацію до ІКС "Оберіг", ОСОБА_2 необхідно особисто з`явитись в ІНФОРМАЦІЯ_9 з оригіналами документів: паспорт громадянина України (до біометричного паспорту - витяг з біометричного реєстру); довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; військово-обліковий документ (за наявності).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення

Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок щодо внесення до Реєстру достовірних та актуальних відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту "г" частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент внесення запису до тимчасового посвідчення позивача щодо виключення позивача з військового обліку) було передбачено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" статтю 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній у момент спірних правовідносин) установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, судом встановлено, що стаття 37 зазначеного Закону зазнала змін, і чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Перелік підстав для виключення з військового обліку, визначений чинною редакцією статті 37 Закону, є вичерпним.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з набранням чинності змін до статті 37 Закону № 2232-XII, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, щодо якої чинна редакція закону не передбачає підстав для виключення з військового обліку.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року в справі № 280/6524/24 зазначив, що "Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі."

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

Отже, за чинними нормами статті 37 Закону № 2232-XII позивач не підпадає під категорію осіб, які можуть бути виключеними з військового обліку.

Обов`язок відповідача як органу ведення Реєстру полягає у внесенні до нього актуальних та достовірних відомостей, що відповідають чинному правовому регулюванню.

За таких обставин внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку з підстави, яка не передбачена чинною редакцією закону, є неможливим.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 );

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоус А.Ю.