Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №300/7542/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. справа № 300/7542/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до вимог п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2018 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до вимог п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено складові грошового забезпечення, до яких входить винагорода. Тому додаткова винагорода має бути врахована при обчисленні суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, яку отримував під час проходження військової служби, передбачених статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2014-2018 роки, оскільки ці виплати мають постійний характер і виплачувалися йому щомісячно до дати звільнення. Подібну правову позицію сформовано Верховним Судом, зокрема, у справі №620/2878/20 за подібних обставин але щодо винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, тому, посилаючись на усталену судову практику у подібній категорії справ, ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно не врахував ці виплати під час обчислення розміру спірної винагороди. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, 23.10.2025 виконав вимоги ухвали суду від 22.10.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.10.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву. Так, Військова частина НОМЕР_1 скерувала до суду відзив від 10.11.2025 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на таке.

Відповідачем проведено нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки розмірах згідно вимог пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (чинної станом на 2014-2018 роки). Таким чином, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 виплачені в належному розмірі та повністю. Згідно із пунктами 3, 4 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі – Інструкція № 595) до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників). Відповідно до пункту 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) – на підставі наказів вищих командирів (начальників). Пунктами 8, 9 Інструкції №595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2025 за №105 (по стройовій частині) засвідчується, що майора юстиції ОСОБА_1 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної групи, наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.03.2025 №282 призначено старшим офіцером юридичного відділу управління військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .

Як визнається і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проведено нарахування і виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки розмірах згідно вимог пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 78 КАС України).

Згідно Витягу з розрахункової відомості від 31.03.2025 за №816/484/1/1283/пс ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до вимог п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", заявник звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на виплату належного розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року за №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, тут і далі по тексту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Приписами частини 4 цієї ж статті визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 10-1 Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.

За змістом частини 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

За змістом частини 3 статті 8 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання осіб, звільнених із строкової військової служби, орган праці та соціального захисту населення за поданням територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 за №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно Витягу з розрахункової відомості від 31.03.2025 за №816/484/1/1283/пс ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як розрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця та мала систематичний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду наведені у постановах від 24.10.2018 у справі №820/3211/17, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 08.08.2019 у справі №802/955/17а, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі №810/2734/17, від 28.04.2021 у справі №810/488/18.

Таким чином, суд вважає, що є протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбаченої частиною 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року за №2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення.

Оскільки ОСОБА_1 , при виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, відповідачем не було включено до її розміру грошову щомісячну винагороду та індексацію грошового забезпечення, які виплачувалась позивачу, то необхідно зобов`язати відповідача провести перерахунок виплачених матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки із урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації грошового забезпечення і провести таку виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв не на підставі закону, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбаченої статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ, без урахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбаченої статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ, з урахуванням при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), АДРЕСА_3 .

Суддя Скільський І.І.