Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №300/2815/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. справа № 300/2815/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся в суд із позовною заявою до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком понад шість місяців, та має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Проте відповідач при виключенні зі списків особового складу частини таку виплату не здійснив, чим, на переконання позивача, допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що позивач не підпадає під умови, які визначені постановою Кабінетом Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки він не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану і не брав безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності такої постанови. У своїй позовній заяві позивач сам зазначає про те, що він 24.06.2020 був прийнятий на військову службу за контрактом осіб рядового складу. Таким чином, позивач був прийнятий на військову службу до введення в дію воєнного стану. Участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора позивач не приймав, а брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області у н.п. Бахмут. Зазначає, підстави для задоволення позову відсутні (а.с.104-108).

Ухвалою суду від 15.05.2026 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено.

Ухвалою суду від 15.05.2025 витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію з документальним підтвердженням (довідки) про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що постанова КМУ №153 не містить застережень щодо виплати спірної винагороди військовослужбовцям, які проходили військову службу до введення в Україні воєнного стану та під час дії воєнного стану уклали новий контракт. Вказав, що виплата військовослужбовцям винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168 у розмірі збільшеному до 100 000 гривень на місяць станом на жовтень 2022 року–січень 2023 року засвідчує факт безпосередньої участі таких військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і борони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що полягало у виконанні бойових завдань на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавалися начальником НОМЕР_3 прикордонного загону, а саме від 25.11.2022 № 813-ОС за період 13.10.2022 – 31.10.2022, від 08.12.2022 № 858-ОС за період 01.11.2022- 30.11.2022, від 10.01.2022 № 22-ОС за період 01.12.2022 – 31.12.2022, від 13.02.2023 № 149-ОС за період 01.01.2023 – 22.01.2023. При, цьому, як слідує із додатків до вказаних наказів підставою їх видання були відповідні бойові накази та бойові розпорядження, записи журналів бойових дій, рапорти, листи НОМЕР_4 прикордонного загону. Отже, станом на 13.02.2025, щонайменше тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить 03 місяці 1 тиждень 2 дні, що дає право на отримання позивачем виплати винагороди, встановленої Постановою КМУ №153 як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (а.с.163-168).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що позивач прийнятий на військову службу до введення в дію воєнного стану. До того ж, матеріали позову не містять жодної інформації про залучення позивача до будь-яких заходів, які передбачають участь у бойових діях, таких як наприклад витяги з журналів бойових дій, рапортів відповідних начальників, будь-яких довідок. Відсутні також докази перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні абзацу 28 статті 1 Закону України "Про оборону України" та Постанови КМУ № 153 (а.с.191-192).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.06.2020 № 221-ОС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу з 24.06.2020 (а.с.27-30).

Надалі, 08.02.2023 між позивачем та начальником Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» полковником ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу строком на 3 роки.

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 30.01.2026 № 50-ОС старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії групи паспортного контролю четвертого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А), звільненого за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у запас, з 30.01.2026 виключено із списків особового складу(а.с.143).

Вказане підтверджується також записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 (а.с.20-22)

Статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 19.07.2023 (а.с.19).

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_7 Державної прикордонної служби України від 19.11.2022 №12/6148, солдат ОСОБА_1 з 12.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в межах Донецької області, в складі зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (а.с.98).

За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 у період з 13.10.2022-22.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області в н.п.Бахмут (а.с.115).

Згідно з довідки військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 18.05.2026 №08/1252, солдат ОСОБА_1 з 09.11.2022 по 22.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території н.п. Бахмут Донецької області (а.с.159). Вказане також підтверджується витягом з журналу службово-бойових дій зведеного загону Львів-2 (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону (а.с.160).

Загальна тривалість безпосередньої участі у бойових діях у наведені періоди становить 102 дні, тобто не перевищує шість місяців.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Правовідносини у цій справі стосуються не відмови у виплаті винагороди (такого рішення відповідачем не приймалося), а саме наявності або відсутності протиправної бездіяльності військової частини у нарахуванні та виплаті винагороди.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 цієї Постанови встановлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 встановлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.3 п.4 Постанови КМУ №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Державної прикордонної служби, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як уже встановлено судом, наразі позивач належить до осіб сержантського складу Державної прикордонної служби України (старший сержант), що підтверджується та військовим квитком (а.с.20-22).

Позивач прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2020 у віці 19 років.

З 30.01.2023 набрав чинності контракт про проходження військової служби на посаді молодшого сержанта.

Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.

За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою КМУ №153 такі умови для отримання одноразової грошової винагороди оскільки ОСОБА_1 : 1) прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153; 3) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

При цьому, хибними є доводи позивача, що він повністю відповідає вимогам п. 3, 4 Постанови № 153 та має право на виплату відповідної винагороди у розмірі 1 млн. грн., пославшись на виплати протягом 2022-2025 років додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірах 30 000 грн. та 70 000 щомісячно, за участь у бойових діях.

Суд зазначає, що долученими до матеріалів позову наказами про виплату та відомостями підтверджується те, що позивачу з 2022 по 2025 рік виплачувалася винагорода в розмірах 30 000 грн., в тому числі за листопад-грудень 2022 року - 70 000 грн., січень 2023 року – 49677,42 грн.(а.с.35-97, 178-182). Разом з тим, виплата в розмірі 30000 грн. не свідчать про безпосередньою участь позивача у бойових діях, адже така (в первинній редакції постанови КМУ №168) була передбачена ряду військовослужбовців, в тому числі Державної прикордонної служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Обґрунтувань тотожності цих правових категорій, що мають різний буквальний зміст, позивачем не наведено.

Суд зауважує, що якщо строк безпосередньої участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постанови КМУ №153, це є підставою для відмови у одноразовій грошовій винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Разом із тим, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови КМУ №153, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 (102 дні). Позивач не має захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, та не перебував у полоні, що виключає застосування абз.4 п.4 Постанови КМУ №153, який передбачає виплату винагороди у повному обсязі за наявності строку безпосередньої участі у бойових діях менше шести місяців у зв`язку з пораненнями (травмами, контузіями, каліцтвами) чи перебуванням у полоні.

З урахуванням установленої тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 та відсутності підстав для застосування абз.4 п.4 Постанови КМУ №153, спірні правовідносини регулюються абз.3 п.4 Постанови КМУ №153, який передбачає пропорційну виплату винагороди із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

На підставі вищевикладеного, суд вважає протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), за 102 дні, передбаченої абзацом третім п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Суд наголошує на положеннях ст. 65 Конституції України про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок Держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану вага виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності нашої Батьківщини.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не підпадає під дію Постанови КМУ №153 на тій лише підставі, що контракт про проходження військової служби укладений ним 24.06.2020, тобто до запровадження в Україні воєнного стану. Положення п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю встановлених цією нормою юридичних фактів, серед яких визначальними є вік військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу (до 25 років), факт проходження ним військової служби станом на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 та тривалість безпосередньої участі у бойових діях.

Інше тлумачення п.4 Постанови КМУ №153 ставило б у нерівне правове становище військовослужбовців, які на момент прийняття на військову службу не досягли 25-річного віку, продовжують проходити військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях, виключно за критерієм дати первинного підписання контракту, що не відповідає меті прийняття Постанови КМУ №153, спрямованої на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абз.3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених 102 дні) станом на 13.02.2025.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , Київська область)) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абз.3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених 102 дні) станом на 13.02.2025.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.