Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №280/227/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2026 року Справа № 280/227/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.12.2021 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 10.12.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 18.06.2025 по 31.08.2025, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків особового складу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 84 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 10.12.2021 по 16.07.2022, у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 17.07.2022 по 31.08.2025, які перебували на фінансовому забезпечені в ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась відповідачем не в повному обсязі. Покликається на те, що з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Вказує, що розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також покликається на те, що оскільки надбавка за особливості проходження військової служби, премії, надбавка за вислугу років та суми одноразових грошових допомог на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань розраховувалися відповідно до посадового окладу розрахованого всупереч законодавства України, з урахуванням прожиткового мінімуму взятого станом на 1 січня 2018 року, дані виплати також нараховані та виплачені не в повному обсязі. Крім того зазначає, що при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток не врахована додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також позивач вважає, що має право на отримання передбаченої частиною другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як військовослужбовець який звільнився зі служби у через сімейні обставини, за весь період календарної служби (з урахуванням періоду попередньої служби), який становить 12 років 04 місяця 29 днів. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на достатнє грошове забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві (вх. від 22.01.2026 № 3743) посилається на те, що пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З 29.01.2020 – з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. З огляду на вищенаведене вбачається, що грошове забезпечення позивача здійснювалось у відповідності до нормативно-правових актів, які видані у встановленому порядку та відповідно до компетенції відповідних державних органів. Зазначені нормативно-правові акти є чинними, не визнані недійсними, тому відповідач вважає, що не можна його дії вважати протиправними. Таким чином, з огляду на вищевказане вбачається, що вимоги щодо визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_8 протиправними недоведені позивачем та безпідставні, а дії ІНФОРМАЦІЯ_8 були законними. Просить відмовити у позові.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 10.12.2021 по 16.07.2022 включно проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 17.07.2022 по 31.08.2025 включно проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , які перебували на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) від 31.08.2025 № 252, головного сержанта ОСОБА_1 , призваного за контрактом, звільнено у запас за підпунктом «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, вважати таким, що справи та посаду здав 31.08.2025.

На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 10.09.2025 № 586/ф повідомив, що грошове забезпечення за період служби з грудня 2021 року по серпень 2025 року нараховувалось позивачу в межах чинного законодавства.

Також, на адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 22.10.2025 № 710/ф повідомив, що позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та надана довідка про розміри грошового забезпечення за період служби з грудня 2021 року по серпень 2025 року.

Не погоджуючись з виплаченими розмірами грошового забезпечення у період проходження військової служби, вважаючи протиправними дії відповідача та з вимогою зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців прийнято постанову “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704.

Згідно пункту 10 Постанови № 704, згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018.

Згідно пункту 4 Постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, Урядом України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052 до пункту 10 Постанови № 704 внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова № 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 1294.

При цьому, пунктом 4 Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Пункт 4 Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 у межах справи № 826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас, з 29.01.2020 відновлена дія такої величини для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.

З вказаного слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Також, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21.

Таким чином, суд зазначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення та додаткових виплат, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривень;

Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривень;

Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривень;

Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривень.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у 2025 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 3028 гривень.

Таким чином грошове забезпечення позивача має бути перераховане з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік з 10.12.2021 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.08.2025 включно.

Крім того, у позовній заяві позивач просить здійснити перерахунок також додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. грошової допомоги для оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Пунктом 6 цього розділу також передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 1, абз. 1, 3 п. 7 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд зауважує, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням призвело до неправильного нарахування виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Тож, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за вказаний період підлягають перерахунку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача з військової служби) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:

у зв`язку із закінченням строку контракту;

за віком;

у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

у зв`язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку";

з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку";

у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;

у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану;

за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

3) 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час.

Військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав:

у зв`язку із закінченням установлених строків військової служби;

за станом здоров`я;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

у зв`язку із звільненням з полону;

у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

у зв`язку із закінченням строку військової служби за призовом осіб офіцерського складу під час дії воєнного стану.

З аналізу процитованих норм вбачається, що у випадку звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) з військової служби, у тому числі, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу), такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше. При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Суд зауважує, що Законом України від 01 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, який визначає підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, доповнено підпунктом "г", згідно з яким контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

В ході розгляду справи судом встановлено, що наказом від 31.08.2025 № 252 позивача звільнено з військової служби в запас за пп. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Вислуга років позивача станом на 31.08.2025 становила: календарна – 12 років 04 місяців 29 днів; пільгова – 00 років 01 місяць 19 днів; загальна – 12 років 06 місяців 18 днів.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач як військовослужбовець, який звільнений з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), за наявності календарної вислуги років 12 років 04 місяців 29 днів, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим, відповідач при звільненні позивача з військової служби 31.08.2025 та при проведенні з ним повного розрахунку грошового забезпечення, виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену Законом № 2011-ХІІ, у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що суперечить положенням Закону № 2011-ХІІ.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні з військової служби набув право на отримання передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше, у зв`язку з чим дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу відповідної допомоги у меншому розмірі є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 84 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3 частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Спірним у цій справі є питання чи входить додаткова винагорода, визначена Постановою № 168 до грошового забезпечення, з якого розраховується компенсація за невикористані дні відпусток.

Суд враховує, що вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер, Верховний Суд зазначав, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24.

Суд вказує, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 року у справі №240/2078/24, від 10.09.2025 року у справі №240/2400/24, від 30.10.2025 року у справі №240/3749/24.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, є протиправною. Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд визнає її такою. Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправними саме дій відповідача в даній частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд не здійснює обчислення загальної кількості днів оплачуваних відпусток, за які необхідно провести перерахунок та виплату грошової компенсації, оскільки спору щодо кількості днів оплачуваних відпусток на момент звернення позивача до суду не існує. Звідси, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошового забезпечення за період з 10.12.2021 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.08.2025 включно із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за періоди з 10.12.2021 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 31.08.2025 включно грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням виплачених сум.

6. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток.

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

8. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 30.06.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко