Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №240/20953/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/20953/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Богдана Матвієнка від 27.05.2026 ВП № 81117815 про стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору в сумі 34588,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 240/14540/24 задоволено позов ОСОБА_1 . Територіальним управлінням проведено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 31.07.2024, що становить 203503,92 грн. 26.05.2025 Територіальне управління звернулося до Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткових коштів. Додаткові бюджетні асигнування не були виділені. 27.05.2026 головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 81117815. Того ж дня винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн. Територіальне управління вважає, що виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки виконання рішення здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми. По аналогічним справам постанови про стягнення виконавчого збору визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 88.06.2026, відповідач зазначив, що рішення суду не виконано у повному обсязі, оскільки проведено лише нарахування, але не виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 27.05.2026 відкрито виконавче провадження № 81117815 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Державний виконавець не може на стадії відкриття провадження перевіряти виконання рішення. Рішення має немайновий характер, тому п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону не застосовується. Дії виконавця є законними.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 240/14540/24 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 31.07.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн., та зобов`язано Територіальне управління нарахувати та виплатити зазначену винагороду, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум та проведенням відрахувань.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області добровільно виконано рішення суду в частині нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за відповідний період, що становить 203503,92 грн.

26.05.2025 Територіальне управління звернулося до Державної судової адміністрації України з листом щодо виділення додаткових бюджетних коштів для здійснення виплати, однак додаткові бюджетні асигнування Територіальному управлінню не були виділені.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Матвієнка Б.О. від 27.05.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 81117815 за виконавчим листом, виданим 13.01.2026 Житомирським окружним адміністративним судом.

Того ж дня, 27.05.2026, головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Територіального управління виконавчого збору в сумі 34588,00 грн.

Вважаючи постанову головного державного виконавця від 27.05.2026 про стягнення виконавчого збору протиправною, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області звернулося до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);

- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта);

- виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята);

- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (частина дев`ята).

З огляду на викладене разом з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Водночас, як зазначалось, виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закон України № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області є державним органом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч. 1 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після набрання рішенням у справі № 240/14540/24 законної сили ТУ ДСА вжило активних заходів, спрямованих на його виконання. Зокрема, позивачем проведено повний перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за спірний період виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 грн із урахуванням виплачених сум та відрахуванням обов`язкових платежів, що, за результатами нарахування, склало 203503,92 грн. Отже, перша складова судового зобов`язання - "нарахувати" - виконана позивачем добровільно у повному обсязі.

Водночас виплата цієї суми (друга складова зобов`язання) не відбулася. Причиною невиплати є не недобросовісність боржника і не ухилення від виконання судового рішення, а об`єктивна відсутність достатніх бюджетних асигнувань.

Ще 26.05.2025 ТУ ДСА звернулося до ДСА України листом № 1106/25-Вих із запитом про виділення коштів за бюджетною програмою з КПКВК 0501150 у сумі 203 503,92 грн.

ДСА України, у свою чергу, направляла звернення до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією про збільшення відповідних бюджетних призначень через внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", проте ці пропозиції підтримки не отримали, що підтверджується листом ДСА України від 23.06.2025 № 11-12413/25.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження (27.05.2026) рішення у справі № 240/14540/24 залишалося невиконаним у частині виплати суддівської винагороди.

Ця обставина підтверджує правомірність самого відкриття виконавчого провадження № 81117815 - дії, яку позивач у цій справі під сумнів не ставить і проти якої не заперечує.

Водночас правомірність відкриття виконавчого провадження та правомірність стягнення виконавчого збору є двома юридично самостійними питаннями, що вирішуються за різними нормами Закону № 1404-VIII.

Перше регулюється статтями 26-27 у частині підстав відкриття, тоді як друге - виключно статтею 27 у частині підстав стягнення збору.

Суд не залишає поза увагою й те, що ТУ ДСА діяло добросовісно і послідовно: нарахування було проведено ще до відкриття виконавчого провадження, запити про виділення коштів за відповідною бюджетною програмою направлялися ще у травні 2025 року - тобто більше ніж за рік до відкриття виконавчого провадження. Ця обставина свідчить про те, що ТУ ДСА не відмовлялося від виконання судового рішення і не зволікало з ним, натомість вичерпало всі доступні йому в межах бюджетних повноважень засоби для його виконання.

Невиконання зобов`язання у частині виплати на момент відкриття провадження зумовлене виключно системними бюджетними обмеженнями, а не волею боржника ухилитися від виконання. Ця обставина в контексті принципу пропорційності, закріпленого у частині другій статті 2 КАС України, є додатковим аргументом проти правомірності покладення на ТУ ДСА виконавчого збору, адже стягнення збору у розмірі 34588,00 грн із суб`єкта, який добросовісно і активно намагався виконати рішення та звернувся за необхідним фінансуванням у встановленому законом порядку, виходить за межі того, що є необхідним і відповідним меті примусового виконання.

Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2026 рік, затвердженого наказом ДСА України від 09.02.2026 № 60, бюджетна програма з кодом КПКВК 0501150 має назву "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".

Виконавчий лист у справі № 240/14540/24 зобов`язує ТУ ДСА виплатити суддю ОСОБА_1 суддівську винагороду - тобто предмет виконання буквально відповідає предмету бюджетної програми 0501150.

Той факт, що поточного фінансування за цією програмою виявилося недостатньо і позивач звертався по виділення додаткових асигнувань, не спростовує висновку про те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів цієї програми.

Законодавець у пункті 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII веде мову про те, що виконання "здійснюється" за рахунок бюджетної програми, вказуючи на механізм виконання, а не на факт того, що кошти вже перераховано.

Відповідач у поданому відзиві на позовну зазначив, що рішення у справі № 240/14540/24 є рішенням немайнового характеру, виконання якого регулюється не статтею 3, а статтею 7 Закону № 4901-VI, - а отже, пункт 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII нібито до нього незастосовний.

Суд оцінює цей аргумент і відхиляє його з таких підстав. Пункт 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII не містить жодної вказівки на те, що він поширюється виключно на майнові рішення або виключно на рішення, виконання яких регулюється статтею 3 Закону № 4901-VI. Норма сформульована через ознаку механізму виконання ("якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми"), а не через формальну ознаку виду рішення.

Щодо постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 336/4615/17, суд зазначає, що вона ухвалена за суттєво відмінних фактичних обставин, де предметом зобов`язання було вчинення дій, реалізація яких не пов`язана з механізмом бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

Другий аргумент відповідача полягає у тому що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець позбавлений можливості з`ясовувати питання щодо підстав нестягнення виконавчого збору, оскільки частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII зобов`язує виносити постанову про збір одночасно з відкриттям провадження - і виконавець на цьому етапі нібито "автоматично" зобов`язаний її виносити. Суд із цим аргументом не погоджується.

Обов`язок, передбачений частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII, є загальним правилом, тоді як частина п`ята тієї ж статті містить обов`язкові законодавчі виключення, які державний виконавець зобов`язаний враховувати при вирішенні питання про збір. Ці дві частини однієї статті утворюють єдиний правовий механізм і не можуть застосовуватися окремо одна від одної. Твердження про те, що виконавець "не може перевірити" наявність підстав для нестягнення збору на стадії відкриття провадження, суперечить самому змісту частини четвертої, яка прямо пов`язує виникнення обов`язку виносити постанову про збір зі стадією відкриття провадження. Якщо виконавець у цей самий момент вирішує питання про розмір збору (майнове чи немайнове рішення, відповідний розмір), він тим самим уже досліджує правову природу виконавчого документа - і логічним продовженням цього дослідження є перевірка виключень, передбачених частиною п`ятою. Тим більше, що наявність бюджетної програми 0501150 є загальновідомою і публічною інформацією для органів виконання: паспорт бюджетної програми затверджено наказом ДСА України від 09.02.2026 № 60, що є офіційним документом у відкритому доступі. Стверджувати про неможливість встановити наявність такої програми на стадії відкриття провадження означає ігнорувати той факт, що органи примусового виконання рішень є частиною правової системи держави і зобов`язані знати базові правові механізми у сфері виконання рішень проти державних органів.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Матвієнка Богдана Олеговича від 27.05.2026 у виконавчому провадженні № 81117815 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн прийнята не на підставі та не у спосіб, визначені законом, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звернення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Тобто у цьому спорі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області діє не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо оскарження постанов старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Щодо строку вирішення даного спору суд зазначає, що частиною шостою статті 120 КАС України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 26278626) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 45798761) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Матвієнка Богдана Олеговича від 27.05.2026 у виконавчому провадженні № 81117815 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн

Стягнути на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 29 червня 2026 р.

29.06.26