Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №160/37091/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/37091/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 01.06.2020 по 19.05.2023, перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого на 01.01.2020 Законом України № 294-IX, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 Законом України № 1082-IX, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 Законом України № 1928-IX, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 Законом України № 2710-IX;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 01.06.2020 по 19.05.2023, перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого на 01.01.2020 Законом України № 294-IX, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 Законом України № 1082-IX, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 Законом України № 1928-IX, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 Законом України № 2710-IX, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 01 червня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідач розраховував грошове забезпечення та похідні від нього виплати із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, чим порушив майнові права позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що всі виплати здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, з 01 червня 2020 року по 20 травня 2025 року - у Військовій частині НОМЕР_1 .

Розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 01 червня 2020 року по 19 травня 2023 року розраховувалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, - 1762 гривні.

15 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення; листом від 26 грудня 2025 року № 2931 відповідач підтвердив, що грошове забезпечення позивача обчислювалося виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірним питанням у цій справі є застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та похідних від нього виплат.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців унормовано Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). За змістом частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення; до щомісячних основних видів належать посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років.

З 01 січня 2008 року розміри грошового забезпечення військовослужбовців були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанови № 704, виклавши її пункт 4 у редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, станом на дату набрання чинності постановою № 704 (01 березня 2018 року) її пункт 4 діяв у редакції змін згідно з пунктом 6 постанови № 103.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови № 704; постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року зазначене судове рішення залишено без змін. Отже, з 29 січня 2020 року у зв`язку з втратою чинності пунктом 6 постанови № 103 відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції, якою передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Правову позицію щодо застосування пункту 4 постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій Суд касаційної інстанції зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що закони України про Державний бюджет України на 2020 та наступні роки не містять застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відміну від пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них виплат) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, а також із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18.

Крім того, згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення відповідних змін застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Отже, відсутні правові підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлено в розмірі 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлено в розмірі 2481 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 2684 гривні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, виклавши його абзац перший у редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року, і саме з цієї дати діє нова редакція пункту 4 постанови № 704. Зворотної дії в часі постанові №481 не надано, а тому до спірного періоду застосуванню підлягає пункт 4 постанови № 704 у первинній редакції.

Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 01 червня 2020 року по 19 травня 2023 року такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року, що є нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж установлений законодавством, чим порушено право позивача на належне грошове забезпечення.

Суд звертає увагу, що перерахунок розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює необхідність перерахунку (донарахування) усіх похідних від них видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на викладене нарахування позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів) за період з 01 червня 2020 року по 19 травня 2023 року має здійснюватися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 01.06.2020 по 19.05.2023, перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 01.06.2020 по 19.05.2023, перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова