Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №607/26869/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/26869/25Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я.

Провадження № 22-ц/817/823/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/26869/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року (ухвалене суддею Герчаківською О.Я., дати складення повного судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1547-1474 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А3033 для підписання кредитного договору №1547-1474 від 29 квітня 2025 року та підтвердження про ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 13 500,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту — 15,00 % від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 1,00 % в день; стандартна відсоткова ставка – 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 22 жовтня 2025 року утворилась загальна сума заборгованості в розмірі 46 035,00 грн.

Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору №1547-1474 від 29 квітня 2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

У зв`язку з наведеним, просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1547-1474 від 29 квітня 2025 року в розмірі 46 035,00 грн., з яких: 13 500,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 760,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України — 6 750, 00 грн.; заборгованість по комісії — 2 025, 00 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, вважають, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що відповідач попередньо ознайомився з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1547-1474 (графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

Крім того, на виконання та у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А3033 для підписання кредитного договору №1547-1474 від 29 квітня 2025 року.

Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, правила та інші супутні документи на e-mail вказаний клієнтом при реєстрації (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта). Зазначають, що на підтвердження укладання кредитного договору №1547-1474 від 29.04.2025 з відповідачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «A3033».

Крім цього, зазначають, що у розділі 13 «Реквізити Сторін» кредитного договору №1547-1474 від 29.04.2025 вказано, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», також зазначено час та дату підпису, а саме 11:44:15 29.04.2025.

Звертають увагу суду, що час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеною у договорі. Таким чином, відповідач підписав кредитний договір №1547-1474 від 29.04.2025 відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3033, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Щодо підтвердження факту перерахування грошових коштів ОСОБА_1 , то позивачем надавався лист (довідка) ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay та довідка про перерахування суми кредиту №1547-1474 від 29.04.2025.

Вказують, що позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг в системі EasyPay від 10.06.2020 видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 13 500,00 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.10.2025, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Також зазначають, що оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то платіжні реквізити відповідач зазначав самостійно в системі, у позивача відсутня інформація про належність цього рахунку відповідачу, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно банк-емітент картки.

Акцентують увагу на тому, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, до суду першої інстанції, на підтвердження перерахування відповідачу коштів, надано довідку про перерахування суми кредиту №1547-1474 від 29.04.2025, а також лист (довідку) ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29.10.2025, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 (містяться в матеріалах справи).

Вважають, що факт перерахування суми кредиту у розмірі 13 500 грн. позивачем підтверджено достовірними і належними доказами.

Щодо надання первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки з особового рахунку відповідача, то вказують, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до виданої їм ліцензії». Таким чином, позивач здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Так як ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ, в тому числі виписку по рахунку ОСОБА_1 не є можливим.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом встановлено наступні обставини.

29 квітня 2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1547-1474, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А3033.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

сума кредиту 13 500 грн;

строк кредитування - 365 днів;

базовий період - 30 днів;

комісія за видачу кредиту - 15,00 %;

знижена % ставка — 1,00 % в день;

стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

За умовами договору №1547-1474 від 29 квітня 2025 року, зокрема п.2.2, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 Договору загальний розмір кредиту становить 13 500,00 грн. Дата надання/видачі кредиту 29 квітня 2025 року (п.4.2 Договору).

Базовий період користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту (п.4.8 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 28 квітня 2026 року (п.4.14 Договору).

Відповідно до п.4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною ставкою: - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п.4.15 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 3181,68 00 %.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 58 714,66 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет (п.4.16 Договору).

Пунктом 4.17 Договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,918 %.

Відповідно до п.8.3 Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього договору.

Також зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача, якому було надано одноразовий ідентифікатор А3033, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано інформацію від ТОВ “ФК “Контрактовий дім” від 29.10.2025 року №7/17228 з переліком операцій про успішне перерахування коштів (а.с.28-30).

Відомості про перерахування коштів 29.04.2025 року на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 у розмірі 13 500,00 грн. за договором №1547-1474 відсутні.

Також позивачем надано довідку без номера та дати, видану ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою таємниця фінансової послуги), згідно якої позичальник здійснив видачу ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №1547-1474 від 29 квітня 2025 року шляхом перерахування коштів за допомогою платіжної системи EasyPay на картковий рахунок НОМЕР_1 у сумі 13 500,00 грн. (а.с.31).

Як слідує з розрахунку заборгованості без номера та дати, виданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою таємниця фінансової послуги) про стан заборгованості за кредитним договором 1547-1474 від 29 квітня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 46 035, 00 грн., з яких: 13 500,00 грн - основний борг, 23 760,00 грн — залишок відсотків; 6 750, 00 грн. - залишок відсотків за ст.625 ЦК України; 2 025, 00 грн. - залишок комісій (а.с.31а — 31в).

11 листопада 2025 року ТОВ “Укр Кредит Фінанс” надіслало ОСОБА_1 вимогу від 28.10.2025 р. вих.№1547-1474/в про усунення порушень умов договору №1547-1474 від 29.04.2025 р. (а.с.32).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання відповідачу коштів за кредитним договором і фактичного зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, а надана позивачем інформаційна довідка вих.№7/17228 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «ФК Контрактовий дім» щодо перерахування таких коштів через систему платежів «EASY PAY» не містять даних про надходження коштів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №1547-1474 від 29 квітня 2025 року та не відповідає встановленим вимогам до первинних банківських документів.

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Так, на підтвердження факту надання позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів згідно укладеного кредитного договору №1547-1474 від 29.04.2025 року ТОВ “Укр Кредит Фінанс” до позовної заяви було долучено інформаційну довідку за вих.№7/17228 від 29.10.2025 року, видану ТОВ “ФК “Контрактовий дім”.

Однак у ній відсутні відомості про перерахування коштів 29.04.2025 року на картку ОСОБА_1 у розмірі 13 500,00 грн. за кредитним договором №1547-1474.

Таким чином, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання кредиту відповідачу та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором.

Щодо розрахунку заборгованості, який надано на підтвердження суми боргу, то такого доказу недостатньо для висновку щодо отримання кредитних коштів та порушення останнім обов`язку щодо їх повернення. Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача та сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України та не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким користувався відповідач.

Такий висновок також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Суд першої інстанції слушно акцентував увагу на тому, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Крім того, у позовній заяві представник позивача просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, повинен був надати первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача чи видачу йому коштів за кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого у даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» слід залишити без задоволення, а заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року без змін.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 30 червня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.