Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №463/2981/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/2981/26 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 33/811/980/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника – адвоката Рідченко М.В. ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рідченко Марії Володимирівни на постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 06 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, повторно протягом року 20.03.2026 о 00 год. 05 хв. у м.Львові на вул.Китайська, 1, керував транспортним засобом «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Рідченко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях складу та події адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання 06.05.2026, захисник перебувала у відпустці та не отримала повідомлення про судове засідання, до 24.05.2026 року постанова суду була відсутня у підсистемі «Електрони суд» та повідомлення про внесення постанови суду до підсистеми надійшло на електронну пошту о 19 год. 10 хв. 26.05.2026.

Крім того, копія постанови не надсилалась.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є необґрунтована, так як судом не було надано стороні захисту можливості ознайомитися із матеріалами справи та відеозаписами, у зв`язку з чим позбавлено права на належний захист від пред`явленого обвинувачення, неналежним чином було з`ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказав.

Заслухавши виступ захисника – адвоката Рідченко М.В., яка не заперечила щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619349 від 20.03.2026, відеозаписом, а також довідками інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Христини Попович від 20.03.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , який 04.09.2019 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , статус якого «анульов. Вид. вперше», 11.02.2026 притягався УПП у Львівській області до адміністративної відповідальності за вчинення 11.02.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КпАП України.

Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду першої інстанції доказами.

Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В діях ОСОБА_1 вбачається свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано стороні захисту можливості ознайомитися із матеріалами справи та відеозаписами, у зв`язку з чим позбавлено права на належний захист від пред`явленого обвинувачення, є безпідставними.

Так, 26 травня 2021 року набрав чинності Закон України № 1416-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Відповідно до цього Закону створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюється поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідні зміни було внесено до Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідними змінами забезпечено право учасників справи ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді через систему Електронний суд справ, які розглядаються у порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства.

Поряд з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що Законами №1416-ІХ, №3200-IX, відповідні зміни до КПК України та Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені не були.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисник не були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи у встановленому законом порядку безпосередньо в суді, брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Жодних даних про те, що особі було відмовлено у реалізації цих прав під час судового розгляду, не встановлено.

Більше того, посилання апелянта виключно на процесуальні порушення не спростовують установлених судом фактичних обставин та не ставлять під сумнів наявні у справі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, відповідно до ст. 294 КУпАП, апелянтом не наведено.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Рідченко Марії Володимирівні строк апеляційного оскарження постанови судді Личаківського районного суду м.Львова від 06 травня 2026 року.

Постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рідченко Марії Володимирівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк