Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №944/5934/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5934/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.

Провадження № 33/811/903/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Харчука Олександра Петровича на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 03 грудня 2024 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

- адвоката Харчука О.П.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Згідно постанови судді, 26 жовтня 2024 року о 23 год. 20 хв. у м. Львові по вул. Городоцькій, 357, ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» 6820, тест № 1896, результат - 1,08%, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Харчук О.П. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом першої інстанції поверхнево розглянуто дану справу, не здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Вважає, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, так як ОСОБА_1 військовослужбовець, відтак огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром військової частини, а не інспектором поліції. Зазначає, що з відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 , в ході спілкування з працівниками поліції, неодноразово повідомляв, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а також вказував на те, що в момент зупинки транспортного засобу він виконував обов`язки військової служби. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, у зв`язку з чим працівники поліції скерували його до медичного закладу, про що свідчить направлення, яке міститься в матеріалах справи, однак, в таких відсутній висновок лікаря, що вказує на відсутність складу правопорушення. Акцентує увагу на те, що ОСОБА_1 являється вмотивованим з високим рівнем воєнної та професійної підготовки військовослужбовцем, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, керує усіма видами транспортних засобів, що стало у нагоді під час бойових виходів, отже, право керування транспортними засобами потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби, у зв`язку з чим вважає можливим застосувати до правопорушника більш м`яке стягнення ніж передбачено законом, аналогію закону відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, або ж вирішити питання про можливість застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Харчука О.П. про розгляд справи у відсутності правопорушника та задоволення апеляційної скарги, при цьому зазначив, якщо суд дійде висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то, накласти на нього стягнення у виді штрафу без позбавлення керування транспортними засобами, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.

Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, якими водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 159763 від 27 жовтня 2024 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; відеозаписом події; роздруківкою приладку «Драгер» з результатом 1,08 %; рапортом інспектора УПП у Львівській області ДПП від 27 жовтня 2024 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА 3350174 від 26 жовтня 2024 року, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Що стосується покликань адвоката Харчука О.П. на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено неуповноваженою особою, так як останній є військовослужбовцем, а тому підлягав передачі військовій службі правопорядку, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки правопорушник з ознаками алкогольного сп`яніння не перебував на території військової частини, на вулиці, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, а як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.9 а ПДР.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 № 1103.

Поряд з цим, з відеозапису події вбачається, що після того як ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та йому було повідомлено про результати огляду, працівник патрульної поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, на що останній відмовився, а наявність в матеріалах справи направлення водія ОСОБА_1 на огляд до відповідного закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння ніяким чином не свідчить, що ОСОБА_1 висловив бажання проходити огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

Щодо доводів апелянта про застосування до правопорушника ОСОБА_1 аналогію закону та призначення останньому більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік і є безальтернативною.

Покликання адвоката Харчука О.П. про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Харчука О.П. – залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 03 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.