Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №334/1480/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.06.2026 Справа № 334/1480/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/1480/26 Головуючий у 1-й інстанції: Телегуз С. М.

Провадження № 22-ц/807/1621/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Онищенка Е.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тимошенка Андрія Володимировича на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.03.2017 року між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено Договір № 93743987000 (26201005390223). Згідно Договору основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Щодо умов та порядку укладання Договору №93743987000 (26201005390223) від 09.03.2017 року: кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 2199 грн на строк до 09.09.2017 включно. Кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Відповідно договору процентна ставка за кредитним договором встановлюється розмірі 0.00 % річних. Умовами договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2199 грн. Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

31.03.2021 укладено договір № 202, відповідно якого АТ "Укрсиббанк" відступило на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223).

01.04.2021 укладено договір № 04/01/04/2021/1, відповідно якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223).

10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 93743987000 (26201005390223).

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №93743987000 (26201005390223) від 09.03.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості, становить 42360.78 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 35564.81 грн; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6795.97 грн.

З огдяду на зазначене ТОВ «Коллект Центр» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 93743987000 від 09.03.2017 року в сумі 42360,78 грн; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3028 грн, та витрати на правову допомогу в сумі 16000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93743987000 від 09.03.2017 року в розмірі 42360,78 грн, з яких: 35564,81 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6795,97 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тимошенка Андрія Володимировича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи підтверджено факт існування різних складових договірних правовідносин, які виникли в різний час та регулювали різні способи кредитування. Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №93743987000 від 09.036.2017, укладеним на придбання мобільного телефону Meizu M3 Note вартістю 2199 грн. Саме обставини надання кредиту на придбання телефону та невиконання зобов`язань за ним були покладені позивачем в основу позову. Водночас після подання стороною відповідача відзиву на надання виписки АТ «Укрсиббанк» про повне погашення зазначеного кредиту позивач фактично змінив обґрунтування заявлених вимог та почав посилатися на використання кредитного ліміту за картковим рахунком. Окрім наданої виписки, АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду повідомило, що кредит на придбання телефону був повністю погашений 11.09.2017, а кредитний ліміт за картковим рахунком почав діяти лише з 10.12.2017. У рішенні суду відсутній висновок про те, з яких саме правовідносин виникла заборгованість у сумі 42 360,78 грн. Суд одночасно послався як на документи щодо кредиту на придбання телефону, так і на документи щодо кредитного ліміту та руху коштів по карткових рахунках. Позивачем не доведено обставин формування спірної заборгованості. Відсутність витребуваного судом розрахунку заборгованості. З наданих позивачем виписки відображається лише рух коштів, з яких неможливо встановити суму заборгованості. З огляду на недоведеність позовних вимог позивачем, тому відсутні підстави щодо стягнення на їх користь витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 42 360,78 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов є обґрунтованим, а обставини на які посилався позивач, є встановленими та підтвердженими належними доказами. Судом встановлено, що між сторонами 09.03.2017 року було укладено договір про споживчий кредит № 93743987000 від 09.03.2017 року (з урахуванням Додаткової угоди), банк надав позичальнику кредит в сумі 2199 грн за період з 09.03.2017 по 11.09.2017 (дата погашення кредиту), за яким також встановлено ліміт кредитування на платіжну картку до рахунка № НОМЕР_1 з 10.12.2017 по 19.09.2018 (дата закриття рахунку), крім того, за договором №93743987000 від 09.03.2017 року ОСОБА_1 встановлено ліміт кредитування на платіжну картку до рахунка № НОМЕР_2 з 14.09.2018 (дата відкриття рахунку) по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач довів факт укладення кредитного договору та набуття права вимоги за договорами факторингу. Проте відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості станом на дату відступлення 01.04.2021 становить 42 360,78 грн, з яких: 35564,81 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6795,97 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідач на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахувавши складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без явки сторін та їх представників, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності та обґрунтованості адвокатських витрат, з урахуванням ціни позову, дійшов висновку про зменшення їх розміру до суми 6 000 грн, що буде справедливим.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 09 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93743987000 (а.с.5).

Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору (п.2.1. Договору).

Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з: умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків (п.1.1. Договору).

Згідно Розділу 3 Договору сума кредиту за договором становить 2199 грн, надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору. Кредит надається позичальнику для особистих потреб на придбання товару – мобільний телефон Meizu M3 Note, ціна продукції становить 3699 грн. Розмір платежу за продукцію, що сплачується позичальником за рахунок власних коштів, складає 1500 грн. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно Графіку платежів, але в будь якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 09.09.2017 року. Розмір ануїтетного платежу становить 367 грн з моменту укладення договору до 09.08.2017 року включно, з 10.08.2017 року розмір ануїтетного платежу становить 418,98 грн. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7% річних.

Згідно Розділу 4 Договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна кредитна картка «Шоппінг картка», окремий картковий рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті України. Сума ліміту кредитування 8000 грн. Максимальний ліміт кредитування до 50000 грн. Строк ліміту кредитування 24 місяці з дати встановлення ліміту (з можливістю подальшої пролонгації). Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки 39% річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями 35% річних.

Аналогічні умови зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем (а.с..7)

22 вересня 2020 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено письмову Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 93743987000 від 3 вересня 2017 року, згідно умов якої банк надає позичальнику транш у межах та за рахунок доступного ліміту використання кредитної картки у розмірі суми, необхідної для погашення заборгованості за розрахованою у білінгову дату календарного місяця, що передує поточному 2020 року та не внесеною до дати платежу, що наступає у поточному календарному місяці 2020 року (а.с.7-зворот-8).

31 березня 2021 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір факторингу №202, відповідно якого АТ "Укрсиббанк" відступило на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223), що підтверджується копією Реєстру боржників від 31 березня 2021 року (а.с.11-17).

01 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04/01/04/2021/1, відповідно якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223), що підтверджується копією Реєстру боржників від 01 квітня 2021 року (а.с.18-23).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 93743987000 (26201005390223), що підтверджується Реєстром боржників до Додаткової угоди №7/10 від 04 лютого 2025 року (а.с.24-38).

Відповідно копії розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором №93743987000 від 09 березня 2017 року сума боргу станом на 04 лютого 2026 року складає: 42360,78 грн, з яких: 35564,81 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6795,97 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.10).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В силу вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договору залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 надано споживчий кредит по договору №93743987000 від 09.03.2017 року в сумі 2199 грн, в підтвердження операцій видачі та погашення кредиту є виписка за кредитним договором №93743987000 від 09.03.2017 року за період з 09.03.2017 по 11.09.2017 (дата погашення кредиту).

Згідно вказаного договору Банк відкриває Позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна. Кредитна картка «Шопінг картка", - розміщеного на, сайті www.my.ukrsibbaiik.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), окремий картковий рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті України (далі - Картковий рахунок), до якого випускається платіжна картка, який використовується та обслуговується згідно цього Договору та Правил. Картковий рахунок відкривається Банком в Дату встановлення ліміту кредитування, визначену цим Договором.

Сторони домовились, що цей Договір містить заяву Позичальника на відкриття Карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається, (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору Сторони погодили, що Банк може надати Позичальнику додатковий кредит (Кредитну картку) шляхом встановлення ліміту овердрафту (далі - ліміт кредитування) на Картковому рахунку Позичальника на наступних умовах.

Умовами Договору передбачено можливість встановлення кредитного ліміту, строком кредитування 24 місяці з дати встановлення ліміту кредитування (з можливістю подальшої пролонгації). Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки -39,00 % річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями - 35,00 % річних (п.4.2. Договору). Дата розрахунку мінімальної суми поповнення Рахунку (білінгова дата) - 5 числа кожного,місяця. Дата платежу, Б яку Клієнт зобов`язаний поповнити Рахунок на мінімальну суму поповнення Рахунку, розраховану в білінгову дату, - 10 число кожного місяця (п.4.2 Договору). Крім того, пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що Строк отримання кредитного ліміту не повинен перевищувати 24 місяці з дня підписання цього Договору.

Таким чином, сторонами погоджено, що з дати підписання договору - 09.03.2017 та впродовж 24 місяців. Банк має право встановити кредитний ліміт на умовах погоджених сторонами розділом 4 Договору, при ньому строк користування лімітом починається з дати встановлення такого ліміту.

Також, за договором №93743987000 від 09.03.2017 року ОСОБА_1 встановлено ліміт кредитування на платіжну картку до рахунка № НОМЕР_1 з 10.12.2017 по 19.09.2018 (дата закриття рахунку), крім того, за договором №93743987000 від 09.03.2017 року ОСОБА_1 встановлено ліміт кредитування на платіжну картку до рахунка № НОМЕР_2 з 14.09.2018 (дата відкриття рахунку) по 30.03.2021 (дата закриття рахунку), в підтвердження видачі кредитних коштів є виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 з 10.12.2017 по 19.09.2018 та виписка по картковому рахунку № НОМЕР_2 з 14.09.2018 по 30.03.2021.

Згідно паспорту споживчого кредиту, власноручно підписного позичальником. Сторони встановили можливість збільшення кредитного ліміту в межах кредитної лінії до віл 1000 до 50 000 грн.

З підписанням Паспорту споживного кредиту, позичальник ознайомлений з інформацією, викладеною у цьому Паспорті споживчого кредиту - Інформаційному листі, а саме щодо, типу кредиту, основних умов кредитування відповідно, до типу кредиту, зокрема «Кредитна картка «Шопінг картка», розмір ліміту кредитування, в рамках обраного типу, кредиту, можливості пролонгації строку кредитування, порядок повернення кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки, комісії, нарахування пені, важливі правові аспекти, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, АТ «Укрсиббанк» виконало в повному обсязі умови Договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 42360,78 грн., з яких: 35564,81 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6795,97 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Виписки по картковим рахункам відповідача за кредитним договором №93743987000 від 09.03.2017 року є доказом у справі, оскільки мають статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2026 року, АТ «Укрсиббанк» листом вих. № 31-4-01/5082-БТ від 15.04.2026 року надав суду відповідні документи, якими підтверджено надання та користування Відповідачем кредитним лімітом за договором №93743987000 від 09.03,2017, зокрема Випискою по поточному рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 10.12.2017 по 30,03.2021 (Додаток 2-3) та Випискою - довідкою з обліку кредитної заборгованості за договором №93743987000 від 09.03.2017 за період з 10,12.2017-31.03,2021 (Додаток 4), які містять детальну інформацію про рух коштів, у тому числі операції з використання кредитного ресурсу, сформованого, в межах умов договору (а.с.122-146).

Додаток №2-3 містить виписку по поточному рахунку, безпосередньо відображає рух коштів у межах кредитного ліміту, встановленого відповідно до п. 4.1-4.2 договору, тобто саме тієї частини правовідносин, яка стосується додаткового кредиту у формі кредитної картки та овердрафтного фінансування та охоплює період з дати фактичного встановлення кредитного ліміту в межах строку погоджено сторонами п.4.2 Договору до дати, що охоплює період відступлення права вимоги за договором №93743987000 від 09.03.2017, згідно Договору факторингу №202 з урахуванням всіх відповідних банківських операцій, щодо обліку рахунку Позичальника.

Додаток №4, що є Випискою - довідкою з обліку кредитної заборгованості за договором №93743987000 від 09.03.2017 за період з 10.12.2017 (дата встановлення ліміту)- 31.03.2021 (дата відступлення) та відображає банківський облік руху коштів по рахунку позичальника, фактичне користування кредитним лімітом, погашення та нарахування відсотків.

Саме з цієї дати розпочався облік кредитної заборгованості за договором №93743987000 від 09.03.2017, що пов`язаний із встановленням кредитного ліміту.

З досліджених судом доказів, зокрема виписок по картковим рахункам відповідача, видно, що останній користувався кредитними коштами, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу, що свідчить про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.

Зокрема, факт користування Відповідачем кредитним Лімітом, встановленим йому АТ «Укрсиббанк» на підставі Договору №93743987000 від 09.03.2017, свідчить про його пряме волевиявлення на укладення Договору та отримання і користування кредитним лімітом.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 кредитного договору від 09 березня 2017 року (з урахуванням Додаткової угоди).

Додаток №4, що є випискою-довідкою з обліку кредитної заборгованості за договором №93743987000 від 09.03.2017 за період з 10.12.2017 (дата встановлення ліміту) по 31.03,2021 (дата відступлення). за своїм змістом та суттю є розрахунком заборгованості, оскільки: містить повний хронологічний облік руху коштів за рахунком позичальника, включаючи операції з використання кредитного ліміту;, відображає усі здійснені. погашення, що дозволяє визначити реальний обсяг виконання зобов`язань боржником; фіксує періоди та підстави нарахування відсотків, що є ключовим елементом формування заборгованості; містить залишки несплачених сум на кожну дату, що дає. можливість встановити динаміку формування боргу; базується на даних банківського бухгалтерського обліку, який ведеться відповідно до нормативних вимог та є первинним джерелом інформації щодо зобов`язань клієнта.

Усі ці документи становлять єдину взаємопов`язану систему доказів. При цьому, виписка формується,в електронній системі банку, це офіційний електронний документ який фіксує кожну операцію по рахунку, достовірність якого забезпечується самим механізмом банківського, обліку

Тобто, матеріали надані Позивачем повністю доводять, що кредитний договір укладено, рахунок відкрито, кредитні кошти надані, нарахування відбувалися, заборгованість, існує. Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №93743987000 (26201005390223) від 03 березня 2017 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За таких умов, шляхом активного користування кредитного карткою розмір кредитного ліміту було збільшено, у зв`язку із чим станом на 31 березня 2021 року утворилася заборгованість у загальній сумі 42,360,78 грн, з них: 35 564,81 грн -заборгованість, з основної суми боргу та 6 795.97 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується реєстром боржників до договору (а.с.16-17).

Факт видачі кредитних коштів підтверджено, матеріалами справи, кредитні кошти. Позичальник прийняв в повному обсязі, скориставшись ними у споживчих цілях. При цьому як виписка по рахунку, так і розрахунок заборгованості містять чітко визначені суми боргу, періоди їх нарахування, а також складові такої заборгованості.

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо невизначеності суми боргу є безпідставними. оскільки як наданий Банком розрахунок, містять чітко визначені суми заборгованості із зазначенням періодів її виникнення, періодів нарахування та розміру відповідних нарахувань, так і розрахунок ТОВ «Вердикт Капітал» та позивача визначає суми відступленого боргу. Крім того, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 12 7/23910/14-й (постанова від 23 грудня 2020 року). Факт здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком первісного кредитора, свідчить про належне усвідомлення Відповідачем умов зазначеного договору, його прийняття та фактичне визнання існування заборгованості.

Відповідно до розділу 3 Договору, Позичальнику надавався кредит у сумі 2 199,00 грн (на придбання телефону).

Кредитний ліміт, визначений в розділі 4 та кредит на придбання телефону, погоджений сторонами розділом 3 Договору, є загальними умова єдиного Договору, з умова якого погодився Відповідач. Зазначена інформація також дублюється в Паспорті споживчого кредиту підписаного Відповідачем.

Крім того, її. 5.3. Договору, Відповідач серед іншого, засвідчив перед Банком, що він отримав від Банку інформацію про умови кредитування згідно' вимог законодавства України, зокрема. Закону України «Про споживче кредитування»: він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до Договору; що ним отримано примірник цього договору (п.5.3 Договору).

Також, 22.09.2020 року між Відповідачем з Банком було укладено додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93743987000 від 09.03.2017.

Шляхом активного користування кредитною карткою розмір кредитного ліміту було збільшено з 11.12. 2017 року до 4 500 грн, з 4.06.2018 року до 50000 грн, з 31.03.2021 року зменшено до 39023, 05 грн, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості до кредитного договору від 09.03.2017 року. У зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальній сумі 42360, 78 грн.

Зміст зазначеної Додаткової угоди, який передбачає надання траншу з метою погашення простроченої та строкової заборгованості, свідчить про існування заборгованості за Договором на момент її укладення, підтверджує чинність Кредитного договору на відповідну дату, продовження строку користування кредитом, визнання Відповідачем існування заборгованості, а також збільшення кредитного ліміту шляхом надання додаткового траншу.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним, при укладенні договору та вчинити відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування. Кредитні кошти Позичальник прийняв в повному обсязі, скориставшись ними у споживчих цілях. Будь-яких заперечень або претензій від Відповідача щодо суми отриманого кредиту) не відповідність умовам договору чи особистим цілям та волевиявленню Позичальника, на адресу Кредитора (усно чи письмово) не надходило. Верховна палата у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, зокрема доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості, відповідно до умов Договору.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору. Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема. Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом власноручного підпису Договору та супутніх документів, у яких відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Окрім цього, у разі незгоди з умовами Кредитного договору Відповідач мав можливість скористатися своїм правом, визначеним чистиною 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частиною 1 статті 5 Закону України «Про споживче кредитування», на відкликання протягом 14 календарних днів своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Відповідач так не вчинив, натомість підписав договір та отримав кредитні кошти, які підлягають поверненню в повному обсязі.

В подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

31.03.2021 року між АТ«УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір факторингу №202, відповідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» набуло статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93743987000, що укладений між AT «УкрСиббанк» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 .

На підтвердження факту набуття ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» перед AT «УкрСиббанк» прав вимоги за договором факторингу №202 від 31.03.2021 року до позовної заяви додано: підписаний сторонами акт приймання-передачі Права Вимоги до Договору факторингу №202 від 31.03.2021, відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище договору факторингу первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Права вимоги визначеному вказаним договором факторингу №202 та реєстром боржників від 31.03.2021; реєстр боржників до зазначеного договору, де під номером №309 зазначено заборгованість відповідача (crop.6 з 8 стор. з реєстру боржників).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №202 від 31.03,202.1 до ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №9374398700 від 09.03.2017 на загальну суму заборгованості у розмірі 42 360.78 грн: 35 564,81 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 6 795.97 грн - заборгованість за відсотками.

У свою чергу, та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Вердикт Капітал» (Позивач) відповідно до Договору факторингу № 04/01/04/2021/1 від 01.04.2021 року, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №9374398700 від 09.03.2017, що укладений між AT «УкрСиббанк» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 .

На підтвердження факту набуття позивачем прав вимоги за договором факторингу № 04/01 /04/2021/1 від 01.04/2021 року, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» до позовної заяви додано: підписаний сторонами акт прийому-передачі права вимоги до Договору факторингу № 04/01/04/2021/1 від 01.04.2021, відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище договору факторингу первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Права вимоги визначеному вказаним договором факторингу №202 та реєстром боржників від 31.03.2021; реєстр боржників до зазначеного договору, де під номером №309 зазначено заборгованість відповідача (з стор.6 з 8 стор. з реєстру боржників).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/01 /04/2021 /1 від 01.04.2021 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №9374398700 від 09-03.2017 на загальну суму заборгованості у розмірі 42 360.78 грн; 35 564,81 грн - заборгованість за основною сумую боргу та 6 795,97 грн. - заборгованість за відсотками.

10.01.2023 року між ТОВ «Вертикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) та Додаткову угоду №10/7 від 04,02.2025 за умовами яких ТОВ «Коллект центр» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за договорами позики, укладеними між АТ «УкрСиббанк» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №9374398700 від 09.03.2017.

На підтвердження факту набуття ТОВ «Коллект центр» перед ТОВ «Вертикт Капітал» прав вимоги за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) та Додаткову, угоду № 10/7 рід 04,02.2025 до матеріалів справи додано: акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж), відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю. 207 307; реєстр боржників до зазначеного договору, додаток 1 до Додаткової угоди №10/7 від 04.02.2025, де під номером №5820 зазначено заборгованість відповідача на суму 42 360,78 грн: 35 564,81 грн - заборгованість за основною сумою боргу-та 6 795,97 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно умов, зазначених договорів Факторингу та договору відступлення (купівлю-продаж). права власності на Права Вимоги переходить до наступного кредитора, після підписання сторонами Актів - приймання передачі Прав вимоги.

До позовної заяви додані належні докази укладення між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста», між ТОВ «фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста», та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Вердикт Капітал» та Позивачем договорів факторингу та відступлення (купівлю-продаж).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №9374398700 від 09.03.2017

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, жодним з кредиторів, в тому числі позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, не здійснювалося нарахування додатково відсотків та жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Отже, вважаємо, що жодних порушень вимог законодавства щодо змісту Кредитного договору здійснено не було, а іншого Відповідачем не доведено.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 42360,78 грн, з яких: 35564,81 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6795,97 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Доказів, які б спростовували чи ставили під сумнів право позивача на звернення до суду із даним позовом, відповідачем не надано.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, а також враховуючи, що відповідачкою розрахунок заборгованості та її розмір не спростований, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, що відповідають закону. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставин справи, від яких залежить вирішення спору, перевірив доводи та надані сторонами докази та дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимоги щодо стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі N 756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі N 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір про надання правової допомоги N 01-07/2024 та заяву на надання юридичної допомоги №353 від 01.01.2026 до цього договору. Також надано прас юридичних послуг, витяг з акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 (а.с.44-51).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договір про надання правової допомоги N 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр»; заяву на надання юридичної допомоги №353 від 01.01.2026 до цього договору; прас юридичних послуг; витяг з акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

Так, згідно копії витягу з Акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року визначено склад, обсяг та види наданої правової допомоги: 1) надання усної консультації з вивченням документів - 2 години на суму 4000 грн; 2) складення позовної заяви - 4 години на суму 12000 грн, всього в сумі 16000 грн.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 6000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тимошенка Андрія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення , проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 29 червня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кухар С.В. Онищенко Е.А.