Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №337/1031/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.06.2026 Справа № 337/1031/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/1031/25 Головуючий у І інстанції: Калугіна Г.Б.

Провадження № 22-ц/807/735/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка Володимира Володимировича на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25.02.2006 сторони уклали шлюб, зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції (актовий запис № 124).

Рішенням від 10.10.2018 року у справі № 337/2269/18 Хортицький районний суд м. Запоріжжя розірвав шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Від спільного життя сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вересні 2021 року син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив на денну форму навчання Відокремленого структурного підрозділу Запорізького гідроенергетичного фахового коледжу ЗНУ.

З початком війни у жовтні 2022 року ОСОБА_2 разом зі спільними дітьми виїхала за кордон і на теперішній час проживає у Фінляндії.

ОСОБА_2 зазначала, що знайти роботу з офіційним працевлаштуванням у Фінляндії не може, тому не отримує жодного доходу з вересня 2022 року.

Матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 добровільно не надає, у зв`язку з чим, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову (28.02.2025) і до закінчення навчання – 30.06.2025, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років.

Заочним рішенням від 18 квітня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно за період з 28.02.2025 (дата звернення до суду) і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025, але не більше, ніж до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років та за умови, що він продовжуватиме навчання.

Також суд стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн судового збору та допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою від 16 січня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. – про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка В.В. – подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 має ще одну дитину від іншого шлюбу – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є дитиною з інвалідністю (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 03.04.2020; посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_2 ; індивідуальна програма реабілітації дитини інваліда №680/9 від 21.12.2023; висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 17.09.2024; висновок ЛКК № 681/10 від 21.12.2023; медичний висновок № 3/3 про дитину-інваліда від 25.12.2025; індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда №4/4 від 25.12.2025).

На утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач також сплачує аліменти, що підтверджується довідками про доходи за період 2023 – 2025 роки, видані ПАТ «Запоріжсталь».

Тобто, загалом ОСОБА_1 має трьох дітей.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що одночасно з поданням позовної заяви у цій справі, 28.02.2025 ОСОБА_2 також звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збільшеного розміру аліментів на неповнолітню дитину (справа № 337/1035/25). Заочним рішенням від 05.06.2025 Хортицький районний суд м. Запоріжжя задовольнив цей позов і змінив розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2021 № 337/3583/21, шляхом збільшення щомісячного їх розміру з 1/6 частки, яка утворилась в результаті проведення перерахунку аліментів державним виконавцем у зв`язку з досягненням найстаршою дитиною, сином ОСОБА_3 , повноліття, та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач також зазначає, що на час подання цієї апеляційної скарги, за його заявою, заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2025 у справі № 337/1035/25 скасоване, а справа № 337/1035/25 призначена до розгляду. Проте, ОСОБА_2 не відмовилася від своїх вимог і наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що діти мають отримувати рівне утримання від батька. Загальний розмір аліментів на трьох дітей за всіма виконавчими документами має становити 50 відсотків заробітку (доходу) відповідача, що відповідає припису ч. 2 ст. 128 КЗпП України, яка імперативно визначає, що при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Стягнення аліментів за позовом ОСОБА_2 у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно призведе до порушення приписів ст.128 КЗпП України

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Нікітіної Т.Г. заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Зокрема зазначає, що обставини, які викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не мають суттєвого значення для вирішення справи і направлені тільки на те, щоб створити уяву неможливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина та уникнути тим самим від виконання встановлених законом обов`язків. Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчатися, пов`язане не лише з необхідністю оплати навчання, але покликане також забезпечити дитині достатній матеріальний стан (певні побутові речі, одяг, їжу, соціальний і культурний розвиток тощо), адже у зв`язку з навчанням, дитина практично не має змоги працювати і самостійно заробляти кошти. Безумовно навчання ОСОБА_3 на стаціонарній (денній) формі навчання виключає можливість власного працевлаштування, тому потреба сина сторін у матеріальній допомозі батьків є очевидною. Наявність у батька як платника аліментів можливості надавати таку допомогу повнолітньому сину у заявленому позивачкою розмірі сторона позивача вважає доведеним. Відповідач перераховував аліменти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у більшому розмірі, ніж було визначено судовим рішенням, у нього була відсутня заборгованість. Наявність у відповідача ще однієї дитини та надані ним довідки про доходи не підтверджують погіршення його матеріального стану, а тим паче не спростовують неможливості сплачувати аліменти на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання. Така обставина, як проживання ОСОБА_2 та сина сторін – ОСОБА_3 за межами України – у Фінляндії не може впливати на розмір стягнутих аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, та не доводить, що у зв`язку з проживанням за кордоном, позивач та син сторін отримують допомогу як біженці.

Крім того, до апеляційного суду надійшли пояснення ОСОБА_3 , в яких він, зокрема, зазначає, що продовжує навчання на денній формі, не працює; родина живе в ситуації відсутності надлишку коштів, у зв`язку з необхідністю сплачувати за житло, купувати їжу та одяг. ОСОБА_3 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення – без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у статті 13 ЦПК України, вимагає від суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з продовженням навчання повнолітній син сторін потребує матеріальної допомоги.

Колегія суддів у цілому погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання сина,який продовжує навчання, проте визначення їх розміру – 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, на думку апеляційного суду, не є такою, що забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 22.08.2006, виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції України (а.с. 9).

ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету», термін навчання з 01.09.2021 до 30.06.2025, навчання здійснюється в дистанційному форматі (а.с. 11).

Крім того, апеляційний суд встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.04.2020

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має інвалідність підгрупи «А», що підтверджено посвідченням дитини з інвалідністю серії НОМЕР_2 , індивідуальною програмою реабілітації дитини інваліда № 680/9 від 21.12.2023, висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 17.09.2024; висновком ЛКК № 681/10 від 21.12.2023.

Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Тому стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

За ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення.

Колегія суддів зауважує, що під час установлення потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність батьків її надавати.

Із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач надав копії довідок про доходи за 2023-2025 рр, видані ПАТ «Запоріжсталь», якими підтверджено, що ОСОБА_1 працевлаштований та має стабільний дохід.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги з боку батька, навчання на денній формі, що суттєво утруднює можливість особистого працевлаштування, потребує матеріальних витрат на їжу, одяг, придбання підручників та інших матеріалів для навчання, також, враховуючи відсутність доказів про неможливість сплачувати аліменти, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу синові, пов`язану з його навчанням.

Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя повнолітнього сина відповідача є беззаперечними, оскільки для життя та навчання будь-яка людина має повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни, миючі засоби, що потребує відповідних коштів, оскільки син відповідача, навчаючись на денній формі навчання, хоч і дистанційно, але він позбавлений можливості працювати та отримувати інший дохід, він потребує допомоги батьків.

Однак, на думку колегії суддів, стягнення аліментів у розмірі частки всіх доходів відповідача, з огляду на наявність у ОСОБА_1 ще двох синів, один з яких має інвалідність та потребує особливих витрат, є завищеною.

Враховуючи встановлені в цій справі обставини, колегія суддів доходить висновку про необхідність частково задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки від його заробітку (доходу).

Колегія суддів вважає, що саме такий розмір аліментів спрямований на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідає вимогам принципу розумності та справедливості, є остатнім та співмірним витратам, необхідним повнолітній дитині для реалізації її побутових та освітніх потреб, коштів на харчування, купівлю одягу, взуття, приладдя для навчання, тощо.

З огляду на обов`язок утримувати дитину обома батьками, стягнення аліментів у розмірі, про який просить позивач, тільки з батька призведе до порушення рівноваги обов`язків батьків, передбаченої сімейним законодавством.

Доводи апеляційної скарги про повну неможливість сплати аліментів на повнолітнього сина суд відхиляє, оскільки відповідач належними допустимими доказами вказані обставини не підтвердив.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визначення розміру стягнутих аліментів шляхом зменшення суми стягнення з 1/4 до 1/8 частин всіх доходів відповідача щомісячно на користь позивача, що є достатнім та обґрунтованим розміром аліментів, який, на думку апеляційного суду, відповідатиме засадам розумності та справедливості, відповідатиме фактичним потребам повнолітнього сина сторін для продовження навчання, адже сам по собі факт навчання дитини в навчальному закладі не може бути підставою для призначення аліментів у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, її слід частково задовольнити, на підставі ст. 367 ЦПК України заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сердюченка Володимира Володимировича – задовольнити частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року – скасувати.

Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з продовженням навчання, у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 28 лютого 2025 року і до закінчення навчання – 30 червня 2025 року, але не більше, ніж до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , двадцяти трьох років, та за умови продовження навчання.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді