Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №334/1771/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.06.2026 Справа № 334/1771/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 334/1771/26 Головуючий у І інстанції: Бредіхін Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/807/1090/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Водоканал» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення,

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року КП «Водоканал» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

Ухвалою від 04 березня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя відмовив у видачі судового наказу.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, КП «Водоканал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати покласти на боржника.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги товариство зазначає, що подана ним до суду першої інстанції заява про видачу судового наказу відповідала вимогам статті 163 ЦПК України, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у видачі судового наказу, не врахувавши норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, оскільки заявник у її обґрунтування не надав інформації, що ідентифікує боржників, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також, заявник не надав документів на підтвердження права власності боржників на вказане житлове приміщення та, відповідно, не підтвердив факт користування послугами.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Суддя відмовляє у видачі наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України або якщо з поданої заяви не вбачається виникнення чи порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву (пп.1 та 8 ч.1 ст.165 ЦПК України).

Так, у п.п. 9, 13 роз`яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 за № 14, ідеться про обов`язок довести фактичне надання послуг. Так, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне їх надання та отримання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Статтею 13 Закону визначений порядок укладання договорів про укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з пп. 3 та 4 ч.3 ст.163 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про ненадання заявником документів, які підтверджують право власності боржників на житлове приміщення, не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки заявлені вимоги ґрунтуються на договірних відносинах між заявником та боржниками. На підтвердження виникнення зобов`язань, КП «Водоканал» долучило копію договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також розрахунок заборгованості.

За таких обставин, для вирішення питання про наявність підстав для видачі судового наказу визначальним є встановлення факту існування договірних відносин та заявленого розміру заборгованості, тоді як наявність чи відсутність у боржників права власності на житлове приміщення сама по собі не впливає на виникнення обов`язку щодо виконання зобов`язань, прийнятих за договором.

Щодо відсутності реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів звертає увагу, що Порядком про надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників і стягувачів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України та Державної податкової служби від 26 лютого 2013 року №30/44 передбачено надання Міндоходів судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків, зареєстрованих у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

Таким чином, у разі необхідності, суд першої інстанції не позбавлений можливості зробити відповідний запит та витребувати відповідні відомості, відтак це не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу.

Однак, суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, та безпідставно відмовив КП «Водоканал» у видачі судового наказу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому її належить скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» – задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2026 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 червня 2026 року.

Головуючий

Судді