Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №314/3886/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 314/3886/25

Провадження №2/523/2172/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 - Романенко М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить:

- поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200094082 від 25.08.2014 року;

- стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200094082 від 25.08.2014 року у загальному розмірі 39543,66 грн., яка складається з: суми заборгованості – 30218,70 грн., суми інфляційних втрат – 6607,76 грн., суми 3% річних - 2717,20 грн.;

- стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_1 , укладено угоду № 200094082 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 9650,00 грн., з встановленим строком користування з 25.08.2014 р. по 25.08.2019 р., а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Станом на 19.08.2025р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 30218,70 грн., з яких: 9637,71 грн. – заборгованість за кредитом; 20580,99 грн. – заборгованість за відсотками. Сума збитків з урахуванням 3% річних – 2717,20 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 6607,76 грн. Разом заборгованість становить – 39543,66 грн. Щодо строку позовної давності, позивач зазначив, що наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора

14.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Обґрунтував заяву тим, що за захистом свого порушеного права позивач ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду 31 серпня 2025 року. З доданих Позивачем документів вбачається, що строк позовної давності почав свій відлік з 25 серпня 2015 року (завершення строк у кредиту згідно довідки) та закінчився 25 серпня 2018 року (25 серпня 2015 року + 3 роки). Оскільки Позивач звернувся з позовними вимогами до Відповідача у серпні 2025 року, задоволення позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності - не підлягають до стягнення, та, відповідно і проведені нарахування річних та інфляційних втрат не підлягають до задоволення. Безпідставними є твердження Позивача про пропуск позовної давності внаслідок тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, і самостійно прийнявши рішення придбати заборгованість Позивач мав врахувати наявні ризики та звернути увагу на наявність правочинів 2014 року, за якими закінчився строк позовної давності.

20.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтував відзив на позов тим, що умови надання та обслуговування платіжних карток Банку, Умови витрат та тарифів по картках відповідач не погоджував, ніколи не підписував, тому їх не можна вважати частиною зазначеної заяви від 25 серпня 2014 року. Відповідач 25 серпня 2014 року не отримував кредитні кошти в розмірі 9 650,0 грн. з строком кредитування з 25.08.2014 року по 25.08.2019 року. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19). Позивачем ТОВ «Діджи фінанс» додано до позовної заяви виписку по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020 року на 616 аркушах без підпису, проте вона не може підтверджувати наявність заборгованості, оскільки з неї не вбачається отримання 25 серпня 2014 року кредиту в розмірі 9 650,00 грн. (про що стверджує Позивач) та її зміст містить нарахування «процентні доходи продукту «Беззаставні», нарахування процентів за кредит. договором № 200094082_KI вiд 25.08.2014 року, про які взагалі відсутні відомості та відсутні документальне підтвердження про зазначені документи та їх зміст, і Позивач у позовній заяві не посилається та не обґрунтовує ним свої вимоги. Відповідач ніколи не погоджував та не укладав кредитний договір № 200094082_KI вiд 25.08.2014 року. Відповідач ніколи не погоджував відсотки та не отримував від банку продукту «Беззаставні». Відсутні жодні розрахунки заборгованості, які передбачають математичний розрахунок сум заборгованості, відсоткової ставки, кількості днів, суми на яку нараховуються відсотки та інших констант які передбачені саме для розрахунку заборгованості. Виписка по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020 року надана Позивачем не містить фінансово-математичних розрахунків, з яких би вбачалося в які періоди виникла заборгованість вказана позивачем і коли виникло зобов`язання сплачувати кошти. Інші будь-які підтверджуючі документи в матеріалах справи відсутні, в тому числі первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, касові документи, меморіальні ордери тощо, визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік» та Постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України».

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , прийнявши участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Зазначив, що сплив строк давності для звернення до суду, оскільки він розпочався 25.08.2015 року, та складав 12 місяців. Сторони не досягли домовленості щодо ліміту кредитування. Виписка по рахунку не відповідає положенням бухгалтерського обліку, складена лише за частковий період. Відсутній розрахунок заборгованості. Також, просив врахувати судову практику Одеського апеляційного суду, по аналогічній справі №523/3289/23.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200094082 щодо кредитування (а.с. 73).

На підтвердження досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування в матеріалах справи містяться: заява (оферта) № 200094082 від 25.08.2014; анкета № 615498 від 25.08.2014; довідка про умови кредитування та орієнтовану сукупність вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту; договір добровільного страхування житла від 25.08.2014; розписка про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 25.08.2014.

Вказані документи були підписані відповідачем, що не було спростовано в процесі розгляду справи належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до заяви (оферти) розмір ліміту буде встановлений банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених Банку. Строк дії Ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (п.п. 1.5.3, 1.5.4). Розмір наданих кредитних коштів не може перевищувати зазначений в ОП Заяви «Бажаний кредитний ліміт» та ліміт по картці, визначений Банком самостійно (п. 3.3) (а.с. 73). Розмір максимального кредитного ліміту у заяві (оферті) не зазначений.

25.08.2014 ОСОБА_1 отримав платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 81).

Відповідно до Довідки про умови кредитування та орієнтовану сукупність вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)» строк кредиту 12 місяців, розмір кредиту до 50000 грн. При цьому, строк дії картки 5 років (а.с. 78).

20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набули право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведений 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнаний єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором № 200107590 від 17.09.2014 (а.с. 36).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.ч.2-3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов`язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи тощо. При цьому суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов`язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, як роз`яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 «… з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту».

Тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.

Як роз`яснив КЦС ВС в постанові від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16: «За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Як роз`яснив Верховний Суд в своїй постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17 суд при оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищим, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. Тому, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Крім того, тягар доказування обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було вище зазначено, відповідно до підписаних відповідачем документів, строк кредитування складає 12 місяців, при цьому строк дії картки 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були передані права за кредитним договором № 200094082 від 25.08.2014, який був укладений з відповідачем, загальний розмір заборгованості за яким складає 30218,70 грн, що складається з: 9637,71 грн. розмір заборгованості за основним зобов`язанням; 20 580,99 грн. розмір заборгованості по нарахованих доходах.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження тому, що відповідач взяв в кредит грошові кошти в сумі 9650,00 грн., заявлені до стягнення. В свою чергу, відповідач обставини отримання кредитних коштів заперечує.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

За обставин даної справи, заява (оферта) № 200094082 не містить суми кредиту, як і кредитного ліміту.

Так само не містить суми кредиту Анкета №615498. В анкеті не заповнені графи – бажана сума кредиту, строк. В свою чергу, внизу Анкети міститься графа – сума продукту – 4000 грн., при цьому відсутні підписи як Банку, так і відповідача.

Також, в Довідці про умови кредитування зазначена сума кредиту – до 50000 грн., тобто не встановлено точну суму.

В свою чергу, з наданих позивачем виписок по картковому рахунку, які датуються з 2018 по 2020 роки, ані суми кредиту, який взяв відповідач, враховуючи що заява - оферта датована 25.08.2014, ані суми погашень заборгованості, ані суми відсотків, пені, штрафів, прострочених платежів, ані порядок нарахування відсотків, тощо, належним чином встановити неможливо.

Детального та належного розрахунку заборгованості позивач до суду також не надав, фактично базуючись та відштовхуючись від суми заборгованості 30218,70 грн., разом із тим матеріали справи не містять доказів розрахунку та формування цієї суми.

У будь-якому випадку, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не підтвердив належними, достатніми та достовірними доказами наявність заборгованості за вказаним кредитним договором, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 22.06.2026 року.

Суддя: К.О. Далеко