Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №509/2696/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/567/26

Справа № 509/2696/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_6 , погоджене з процесуальним керівником – прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026162160000027, від 17.04.2026, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, грузина за національністю, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням ВнП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026162160000027 від 17.04.2026, відомості про яке 17.04.2026 внесені до ЄРДР за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Чорноморською окружною прокуратурою Одеської області.

В відповідності до наданого клопотання, досудовим розслідування встановлено, що 06.04.2026, приблизно о 09 годин 30 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою групою із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншими невстановленими особами, маючи спільний корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок майна ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прибули на автомобілі марки «Mercedes Sprinter» синього кольору (державний номерний знак на даний час не встановлений) до паркувального майданчика, розташованого на перехресті вулиць Спаська та Соборна у м.Миколаєві.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне викрадення та позбавлення волі ОСОБА_10 ОСОБА_7 , діючи узгоджено із ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшли до останнього та, імітуючи проведення офіційного затримання правоохоронними органами (вигукуючи «СБУ»), застосували до нього фізичну силу. Зокрема, повалили ОСОБА_10 на землю, нанесли серію ударів у тулуб та силоміць заштовхали до салону вищевказаного автомобіля.

У подальшому, ОСОБА_7 , діючи узгоджено із ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами застебнули на руках потерпілого кайданки, на голову одягли маску-балаклаву, позбавивши його можливості бачити напрямок руху і чинити опір, та перевезли його до невстановленого приміщення у м. Миколаєві, де, продовжуючи реалізацію корисливого мотиву, незаконно утримували його протягом першої доби (з 06.04.2026 по 07.04.2026), обмежуючи його волю та чинячи психологічний тиск.

Наступного дня, 07.04.2026, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 діючи з іншими невстановленими особами, примусово перемістили ОСОБА_10 з м. Миколаєва до приватного домоволодіння на території Одеського району Одеської області, де продовжували незаконно утримувати його проти волі до 08.04.2026. Під час транспортування потерпілого до місця його майбутнього незаконного утримання, продовжували чинити на нього фізичний та психологічний тиск, зокрема здійснювали удушення канатом, що призвело до короткочасної втрати свідомості ОСОБА_10 . Під час утримання потерпілого, його було позбавлено засобів зв`язку, можливості вільного пересування та контакту з близькими.

Вказані умисні, корисливі дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб спричинили тяжкі наслідки, що виразилися у заподіянні ОСОБА_10 тривалих фізичних страждань, тілесних ушкоджень у вигляді переломів кісток обох рук, а також у суттєвому порушенні конституційних прав потерпілого на свободу та особисту недоторканність.

Крім того, у період з 06.04.2026 по 08.04.2026, більш точний час у ході розслідування не встановлений, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, перебуваючи в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, висунули ОСОБА_10 , якого вони незаконно утримували у невстановленому приміщенні на території Одеського району, Одеської області, незаконну вимогу про передачу їм грошових коштів в особливо великих розмірах, а саме 360 000 (трьохсот шістдесяти тисяч) доларів США.

Усвідомлюючи, що потерпілий не має наміру добровільно виконувати незаконні вимоги, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, з метою подолання волі ОСОБА_10 та примушування його до виконання вимог майнового характеру, застосували до нього катування та фізичне насильство, що характеризується особливою жорстокістю.

Зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, нанесли потерпілому численні удари гумовими дубинками по ступнях ніг, застосовували до нього дію електричного струму шляхом під`єднання дротів до пахвових ділянок тіла, а також використовував металевий предмет, схожий на лещата, для стискання голови потерпілого. Продовжуючи злочинні дії, вказані особи, нанесли ОСОБА_10 удари в область грудної клітини та стрибали по верхніх кінцівках потерпілого, який перебував у безпорадному стані (був зв`язаний скотчем).

Внаслідок вказаних протиправних дій, що супроводжувалися фізичним болем та катуванням, потерпілому ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток правої та лівої рук, що підтверджується первинними медичними даними.

Під постійним фізичним та психологічним тиском, сприймаючи погрози вбивством як реальні, потерпілий був змушений погодитися на вимоги підозрюваних. На виконання цих вимог, 07.04.2026 дружина потерпілого ОСОБА_11 , діючи під впливом залякувань щодо розправи над її чоловіком, передала ОСОБА_7 та іншим учасникам групи частину грошових коштів у сумі 152 000 доларів США.

Відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 07.04.2026 (1 долар США = 43,5831 гривень), сума отриманих коштів становить 6 624 631,20 (шість мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі шістсот тридцять одна гривня 20 копійок, що згідно з приміткою до ст. 185 КК України (в редакції, що діє на момент вчинення злочину) більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить особливо великий розмір.

За викладених вище обставин, дії ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 146 КК України – незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів і за ч. 4 ст. 189 КК України – вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 4 ст. 189 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України є підставою для повідомлення про підозру.

27 квітня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

29 квітня 2026 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 28.06.2026

Підозра відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, на теперішній час, підтверджується зібраними доказами, а саме: заявою ОСОБА_10 , про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , який повідомив. про відому йому обставини вчинених відносно нього кримінальних правопорушень; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які повідомили, про відомі їм обставини вчинення відносно ОСОБА_10 , кримінальних правопорушень; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком за участю потерпілого ОСОБА_10 ; протоколами огляду відеозаписів з камер відеоспостереження; протоколами обшуків; протоколами затримання; висновками судових цитологічних експертиз; іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами, які в сукупності виривають противоправну діяльність вказаних осіб.

Так, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України, при цьому, відповідно ч. 6 ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 4 ст. 189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № № 42026162160000027 від 17.04.2026, постановою керівника Чорноморської окружної прокуратури, строк досудового розслідування по кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 27.07.2026, натомість строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обрано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , спливає 28.06.2026, що може негативно вплинути на досудове розслідування.

Закінчити досудове розслідування у двох місячний термін не є можливим внаслідок складності провадження, та необхідністю у додатковому часі для проведення необхідних слідчих дій та процесуальних заходів, спрямованих збирання доказів.

Так, необхідним є проведення та завершення процесуальних дій які потребують додаткового часу, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме: 1) закінчення проведення та отримання висновку судово-медичної цитологічної експертизи, проведення якої доручити експертам ДСУ «Одеське обласне бюро СМЕ»; 2) закінчення проведення та отримання висновку судово-медичної цитологічної експертизи, проведення якої доручити експертам ДСУ «Одеське обласне бюро СМЕ»; 3) закінчення проведення та отримання висновку судово-медичної цитологічної експертизи, проведення якої доручити експертам ДСУ «Одеське обласне бюро СМЕ»; 4) закінчення проведення та отримання висновку судово-медичної експертизи потерпілого; 5) після проведення судово-медичних експертиз у разі наявності клітин з ядрами, призначити біологічної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «молекулярно-генетичні дослідження»; 6) встановити осіб, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення; 7) долучити до матеріалів кримінального провадження, відповіді на надані слідчим доручення оперативним підрозділам; 8) встановити місце знаходження автомобіля автомобілем марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN ТЗ НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та який використовувався для викрадення та переміщення потерпілого ОСОБА_10 ; 9) встановити місце знаходження автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN ТЗ НОМЕР_4 , який належить який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який використовувався для викрадення та переміщення потерпілого ОСОБА_10 ; 10) виконання вимог ст. 290 КПК України, складання та вручення підозрюваному обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. 11) провести ряд інших слідчих (розшукових) дій, необхідність в яких може виникнути за результатами досудового розслідування.

В відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу під час досудового розслідування, при цьому дані ризики і теперішній час є актуальними, а саме: згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні сукупності злочинів, кожен з яких передбачає суворе покарання (від 5 до 10 та від 7 до 12 років позбавлення волі відповідно). Усвідомлення загального строку ув`язнення за двома статтями є потужним стимулом для втечі. Корисливий мотив обох злочинів та факт отримання групою 152 000 доларів США свідчать про наявність у підозрюваного значних фінансових ресурсів, що дозволяють йому тривалий час переховуватися та забезпечити собі незаконний виїзд за кордон (зокрема до пмр та рф); згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі, останній має пряму зацікавленість у тому, щоб приховати або знищити речові докази, так як на даний час органами досудового розслідування не вилучено специфічні предмети, якими заподіювались тілесні ушкодження: металевий предмет, схожий на лещата, гумові дубинки. Підозрюваний, знаючи місце їх знаходження, може вжити заходів до їх повного знищення, що унеможливить проведення відповідних трасологічних та судово-медичних експертиз; згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілого, свідків, задля схиляння їх до зміни показань або відмови давати покази шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо. ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, який супроводжувався викраденням із застосуванням спецзасобів (кайданки) та імітацією діяльності правоохоронних органів. Це вказує на здатність підозрюваного до залякування та маніпуляцій. Щодо вимагання, то воно супроводжувалося фізичним катуванням та погрозами вбивства близьких родичів потерпілого. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , матиме можливість реалізувати ці погрози стосовно ОСОБА_10 та його дружини ОСОБА_11 з метою примушування їх до відмови від свідчень за обома епізодами; згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки злочини вчинені у складі групи із чітким розподілом ролей (забезпечення транспорту, місць утримання в двох областях, знарядь катування). Оскільки спільники ОСОБА_4 , та транспортний засіб «Mercedes Sprinter» ще не затримані, підозрюваний може координувати з ними знищення речових доказів та перешкоджати встановленню істини в обох епізодах; згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення. Поєднання викрадення людини та вимагання в особливо великих розмірах свідчить про сталу злочинну спрямованість поведінки підозрюваного. Використання методів катування електричним струмом та лещатами вказує на те, що насильство є звичним інструментом діяльності підозрюваного, що створює високу ймовірність вчинення ним нових насильницьких злочинів у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно положень ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Слідчий зазначив, що ризики, які існували на момент обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі не зменшилися та залишаються актуальними, а обрання більш м?якого запобіжного заходу може нашкодити інтересам досудового розслідування і не забезпечить виконання обов`язків підозрюваного, передбачених ст. 42 КПК України, що обумовлено наявністю вищезазначених ризиків.

З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_4 , кримінального правопорушення та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню підозрюваного від органів досудового слідства, суду, незаконному впливу на свідків чи вчиненню інших кримінальних правопорушень. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути застосований до підозрюваного у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення із застосуванням насильства, що відповідає вимогам до ч. 4 ст. 183 КПК України. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як ухилення підозрюваного від правоохоронних органів, суду, незаконного впливу на свідків чи вчиненню нових кримінальних правопорушень. Запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов`язання не зможуть унеможливити настанню таких ризиків, як ухилення підозрюваного від правоохоронних органів, суду, незаконного впливу на свідків чи вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, слідчий вважає, що підстави продовження строку дії виключного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 є цілком обґрунтованими.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просили його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання слідчого заперечували та просили в його задоволені відмовити, обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, з наступних підстав.

Зі змісту клопотання слідчого вбачається, що сторона обвинувачення фактично повторює ті самі доводи, які були наведені під час первинного обрання запобіжного заходу. При цьому прокурором не наведено жодної нової обставини, яка б свідчила про існування актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Єдиною новою обставиною, на яку посилається сторона обвинувачення, є повідомлення про підозру ще двом особам. Разом із тим сама по собі ця обставина не може свідчити про необхідність подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки жодним чином не підтверджує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. З моменту обрання запобіжного заходу органом досудового розслідування фактично не проведено нових слідчих (розшукових) дій, які б об`єктивно вимагали подальшого тримання підозрюваного під вартою. Клопотання не містить конкретного переліку слідчих дій, проведення яких є неможливим без подальшого тримання особи під вартою, не наведено також жодних обставин, які б свідчили про активність органу досудового розслідування. Фактично сторона обвинувачення просить суд продовжити строк тримання під вартою виключно з формальних підстав, посилаючись на ті самі ризики, які були наведені раніше.

Особливу увагу сторона захисту звертає на те, що клопотання прокурора не містить жодного належного обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою саме з огляду на потреби досудового розслідування. Із додатків до клопотання вбачається, що останньою процесуальною дією у кримінальному провадженні фактично було застосування до підозрюваного запобіжного заходу. При цьому з моменту обрання запобіжного заходу минуло майже два місяці. За цей час органом досудового розслідування не проведено жодної слідчої (розшукової) дії за участю підозрюваного, не проведено одночасних допитів, пред`явлення для впізнання, слідчих експериментів, не наведено жодних відомостей про призначення чи отримання результатів експертиз, не здійснено інших процесуальних дій, які б свідчили про активне та ефективне розслідування. Єдиною новою обставиною, на яку посилається сторона обвинувачення, є встановлення ще двох осіб, яким повідомлено про підозру. При цьому сторона обвинувачення не пояснює, які саме слідчі (розшукові) дії проводилися щодо цих осіб, яким чином їх встановлення впливає на обсяг доказів щодо ОСОБА_4 та чому зазначені обставини об`єктивно потребують подальшого тримання останнього під вартою. Отже, сам факт повідомлення про підозру іншим особам не може автоматично виправдовувати продовження найсуворішого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини кожне рішення про тримання особи під вартою повинно ґрунтуватися на індивідуальних та належним чином обґрунтованих підставах. Проте сама по собі ця обставина не свідчить про складність кримінального провадження, не підтверджує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та жодним чином не пояснює, чому орган досудового розслідування протягом майже двох місяців не здійснював активних слідчих дій.

Фактично прокурор просить суд продовжити строк тримання під вартою лише тому, що орган досудового розслідування не встиг або не бажав належним чином здійснювати свої повноваження. Однак неефективність або бездіяльність органів досудового розслідування не може бути підставою для подальшого обмеження фундаментального права особи на свободу. Натомість у даному випадку сторона обвинувачення не лише не довела існування нових ризиків, а й не пояснила суду причин фактичної відсутності активного досудового розслідування протягом тривалого часу.

За таких обставин продовження строку тримання під вартою суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 29 Конституції України, а також положенням ст.ст.177, 183 та 199 КПК України.

Посилання сторони обвинувачення на ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду є необґрунтованим та не підтверджується жодним належним і допустимим доказом. Фактично прокурор обґрунтовує зазначений ризик виключно тяжкістю покарання, яке передбачене санкціями інкримінованих статей, а також припущенням про наявність у підозрюваного значних фінансових ресурсів. Проте сама лише тяжкість можливого покарання не може автоматично свідчити про намір особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Сторона захисту звертає увагу суду на міцність соціальних зв`язків підозрюваного, що повністю спростовує твердження сторони обвинувачення про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційне місце роботи, позитивно характеризується, веде законослухняний спосіб життя, активно займається спортом та представляє Україну на міжнародних спортивних змаганнях. Крім того він самостійно прийшов до суду 29.04.2026 для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що вказує на те, що ОСОБА_4 не маю наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду. На підтвердження зазначених обставин стороною захисту надано відомості про місце проживання, професіональну діяльність та характеристику Федерації самбо Одеської області, яка свідчить про високі моральні якості підозрюваного, його дисциплінованість, відповідальність та авторитет у спортивному середовищі, що у своїй сукупності вказує на міцність соціальних зв`язків підозрюваного. Будь-яких даних про те, що підозрюваний раніше намагався переховуватися, ухилявся від слідства чи суду, прокурором не наведено. Також є виключно припущенням твердження про наявність у підозрюваного значних фінансових ресурсів та можливості незаконного виїзду за кордон. У матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_4 коштів у розмірі 152 000 доларів США або будь-яких інших активів, достатніх для організації переховування. Отже, повторне наведення стороною обвинувачення однакових ризиків за відсутності нових обставин та відсутності активних слідчих дій не відповідає вимогам ст. 5 Конвенції та ст. 199 КПК України. Таким чином, ризик переховування у даному кримінальному провадженні ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення та не підтверджується жодними фактичними даними.

Посилання сторони обвинувачення на ризик знищення або приховування речових доказів також є суто припущенням. Прокурор стверджує, що органом досудового розслідування не вилучено певні предмети, якими нібито заподіювалися тілесні ушкодження потерпілому, а саме металевий предмет, схожий на лещата, та гумові дубинки. Разом з тим сторона обвинувачення не навела жодного доказу того, що зазначені предмети взагалі існують, перебувають у володінні ОСОБА_4 або що останньому відоме місце їх знаходження. Більше того, матеріали клопотання не містять жодного доказу того, що саме ОСОБА_4 застосовував до потерпілого будь-які предмети для спричинення тілесних ушкоджень. Навпаки, з матеріалів, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що потерпілий не може описати осіб, які застосовували до нього насильство, не може впевнено їх впізнати. За таких обставин твердження прокурора про те, що підозрюваний знає місце знаходження відповідних предметів та може їх знищити, є виключно припущенням, яке не підтверджується жодним доказом.

Посилання прокурора на можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків також не ґрунтується на доказах. Так, прокурор стверджує, що підозрюваний може впливати на потерпілого шляхом вмовлянь, підкупу чи погроз. Разом з тим сторона обвинувачення не навела жодного факту, який би свідчив про намір або спробу ОСОБА_4 впливати на потерпілого чи свідків. Більше того, у клопотанні зазначено, що під час вчинення кримінального правопорушення потерпілому нібито погрожували вбивством його близьких родичів. Проте зазначені твердження не узгоджуються з показаннями самого потерпілого, який під час допиту не повідомляв про погрози вбивством близьких родичів. Таким чином, прокурор фактично посилається на обставини, які не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Окремо слід звернути увагу суду на те, що сторона обвинувачення стверджує про застосування до потерпілого катувань, електричного струму, гумових кийків та інших предметів. Однак матеріали клопотання не містять жодного доказу того, що саме ОСОБА_4 вчиняв будь-які із зазначених дій. Потерпілий не описує зовнішність осіб, які застосовували до нього насильство, не може їх впевнено впізнати та не вказує на ОСОБА_4 як на особу, яка застосовувала до нього фізичне насильство. Більше того, як убачається із матеріалів кримінального провадження, потерпілий впізнав ОСОБА_4 лише після того, як оперативними працівниками йому було продемонстровано відеозапис, на якому, за версією сторони обвинувачення, зафіксовано перебування останнього на автозаправній станції. Тобто впізнання підозрюваного відбулося не внаслідок самостійного сприйняття потерпілим його зовнішності під час подій, а після ознайомлення із матеріалами, які були йому продемонстровані працівниками правоохоронних органів. Крім того, сторона захисту звертає увагу суду на те, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів, якими обґрунтовується підозра щодо ОСОБА_4 , не вбачається наявності жодного свідка, який би прямо вказував на нього як на особу, причетну до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Оскільки прокурором таких фактів не наведено, зазначений ризик є суто гіпотетичним.

Відтак твердження сторони обвинувачення про існування відповідного ризику не ґрунтується на конкретних фактичних обставинах та доказах, а фактично зводиться до механічного відтворення положень статті 177 КПК України без належного обґрунтування їх застосування саме у даному кримінальному провадженні.

Посилання прокурора на те, що злочини нібито вчинено у складі групи осіб із чітким розподілом ролей, є передчасним висновком та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Так, сторона обвинувачення стверджує про наявність чіткого розподілу ролей між учасниками, забезпечення транспорту, місць утримання, використання знарядь катування тощо. Разом із тим у фабулі повідомлення про підозру та матеріалах, доданих до клопотання, відсутній опис конкретного розподілу ролей між учасниками події. Не наведено, які саме дії виконував ОСОБА_4 , які функції були на нього покладені, яким чином він координував дії інших осіб або сприяв вчиненню кримінальних правопорушень. Таким чином, твердження про чіткий розподіл ролей є виключно припущенням слідчого, яке не підтверджується жодними фактичними даними. За відсутності доказів існування організованої взаємодії між особами та конкретної ролі ОСОБА_4 у ній, посилання прокурора на можливість координації дій із невстановленими особами є суто гіпотетичним та не може вважатися належним обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання прокурора на можливість вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення також не підтверджується жодними доказами. Фактично зазначений ризик обґрунтовується виключно характером інкримінованих кримінальних правопорушень та суб`єктивними припущеннями сторони обвинувачення щодо особистості підозрюваного. Однак сам факт повідомлення особі про підозру не може свідчити про її схильність до злочинної поведінки або існування ризику вчинення нового кримінального правопорушення. ОСОБА_4 не судимий, має місце реєстрації та проживання, офіційне місце роботи, позитивно характеризується, активно займається спортом та представляє Україну на міжнародних спортивних змаганнях. Характеристика Федерації самбо Одеської області свідчить про його високі моральні якості, дисциплінованість та авторитет у спортивному середовищі. Жодних даних про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у минулому або про його схильність до протиправної поведінки стороною обвинувачення не наведено. Отже, зазначений ризик також ґрунтується виключно на припущеннях та не відповідає вимогам статей 177, 178 та 199 КПК України. Отже, клопотання прокурора не містить нових обставин, не підтверджує існування актуальних ризиків та фактично спрямоване на продовження тримання особи під вартою лише через бездіяльність органу досудового розслідування, що є неприпустимим у демократичному суспільстві та суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, бездоганну репутацію, активну громадянську позицію та користується повагою як у професійному, так і у суспільному середовищі. Підозрюваний має постійне місце проживання, офіційне місце роботи, тривалий час проживає однією сім`єю зі своєю цивільною дружиною, з якою пройшов обряд церковного вінчання. На підтвердження зазначених обставин стороною захисту подано свідоцтво про церковне вінчання, довідку про вагітність цивільної дружини, витяг про зареєстроване місце проживання, а також договір оренди житла, що підтверджує фактичне спільне проживання. Цивільна дружина підозрюваного перебуває у стані вагітності та потребує його підтримки, допомоги й турботи, що також свідчить про наявність у ОСОБА_4 міцних сімейних та соціальних зв`язків. Батько ОСОБА_4 — ОСОБА_13 — страждає на тяжке захворювання та потребує постійної допомоги й підтримки з боку сина як у повсякденному житті, так і при вирішенні окремих побутових та робочих питань. Підозрюваний тривалий час фактично здійснює догляд за батьком, надає йому необхідну допомогу та бере активну участь у забезпеченні його життєдіяльності. Крім того, ОСОБА_4 офіційно працевлаштований та обіймає посаду начальника служби охорони ТОВ «Вінтрест», позитивно характеризується за місцем роботи, сумлінно виконує свої посадові обов`язки та користується авторитетом серед колег. Особливої уваги заслуговує спортивна діяльність підозрюваного. ОСОБА_4 активно займається спортом, є членом спортивної спільноти, представляє Україну на міжнародних спортивних змаганнях та має бездоганну репутацію у спортивному середовищі, що підтверджується характеристикою Федерації самбо Одеської області. Зазначена обставина свідчить про його дисциплінованість, відповідальність, високі моральні якості, патріотизм та відданість інтересам держави, оскільки участь у міжнародних спортивних заходах передбачає гідне представництво України на міжнародній арені та безумовне дотримання правил чесної спортивної боротьби. Більше того, підозрюваний неодноразово відзначався подяками військових підрозділів Збройних Сил України за вагомий внесок у розбудову Збройних Сил України, підтримку військовослужбовців та надання допомоги під час відсічі збройної агресії Російської Федерації. Стороною захисту надано п`ять подяк окремих бригад Збройних Сил України, які свідчать про активну громадянську позицію ОСОБА_4 , його патріотизм та систематичну допомогу українським військовослужбовцям. Також ОСОБА_4 нагороджений подякою батальйону «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» за ефективну підтримку публічної безпеки, правопорядку та протидії злочинності під час збройної агресії Російської Федерації в умовах воєнного стану. Крім того, начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , як заступника директора громадської організації «1 більше 10», відзначено подякою за ефективну співпрацю з поліцією Одещини під час збройної агресії Російської Федерації, а також за утвердження позитивного іміджу Національної поліції України. Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки свідчать про високі моральні якості підозрюваного, його законослухняну поведінку, повагу до державних інституцій та активну громадянську позицію. Особа, яка протягом тривалого часу допомагає Збройним Силам України, співпрацює з правоохоронними органами, здійснює громадську діяльність, представляє Україну на міжнародній спортивній арені, очікує народження дитини та надає постійну допомогу тяжкохворому батькові, об`єктивно не може характеризуватися як така, що схильна до переховування від правосуддя, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, перешкоджання встановленню істини чи вчинення інших кримінальних правопорушень. Твердження сторони обвинувачення про існування ризиків фактично нівелюються сукупністю відомостей про особу підозрюваного, його спосіб життя, професійну діяльність, спортивні досягнення, громадянську позицію, допомогу Збройним Силам України, співпрацю з правоохоронними органами та сталі сімейні зв`язки, які свідчать про його глибоку інтегрованість у суспільство та відсутність будь-яких підстав для висновку про намір ухилятися від правосуддя або вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Проте у клопотанні прокурора відсутні належні доводи щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, під час попереднього обрання запобіжного заходу судом не було визначено розмір застави, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою сторона обвинувачення повинна надати особливо переконливі та належним чином обґрунтовані доводи щодо необхідності подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу. Однак таких доводів клопотання не містить.

За таких обставин сторона обвинувачення не довела: наявність актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; те, що зазначені ризики не зменшилися; існування нових ризиків; неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу; наявність релевантних та достатніх підстав для подальшого тримання особи під вартою.

Таким чином, відповідно до вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.29 Конституції України, ст.ст.177, 178, 183, 194, 199 КПК України, захист вважає, що подальше тримання під вартою за відсутності належного обґрунтування є невиправданим та непропорційним втручанням у право особи на свободу.

Заслухавши пояснення прокурора, адвоката та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, вважаю, що клопотання слідчого та клопотання захисника підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.6 ст.12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.

Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п.175 справи),що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця Стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».

Крім того, обрання виключного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою підозрюваного не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (пункт «с» частини 1 статті 5 Конвенції).

Вирішуючи питання доцільності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що органи державної влади зобов`язані здійснювати кримінальне провадження з особливою ретельністю (special diligence), якщо особа перебуває під вартою.

Так, у рішенні у справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національні органи влади повинні забезпечити особливу оперативність під час здійснення кримінального провадження щодо особи, яка перебуває під вартою, а повторення однакових підстав для продовження запобіжного заходу без належного аналізу конкретних обставин є порушенням статті 5 Конвенції.

У справі «Єлоєв проти України» ЄСПЛ встановив, що продовження тримання під вартою не може ґрунтуватися на абстрактних твердженнях про необхідність завершення досудового розслідування без наведення конкретних причин, чому це розслідування не було проведено раніше.

У справі «Ігнатов проти України» Суд дійшов висновку, що неефективність органів досудового розслідування та відсутність належної активності з їх боку не можуть виправдовувати тривале тримання особи під вартою.

Велика Палата ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» зазначила, що зі спливом часу саме держава повинна довести існування конкретних, актуальних та достатніх підстав для подальшого тримання особи під вартою.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також те що підозрюваний може переховуватись від слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників процесу, у цьому ж провадженні, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає за доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такий захід, відповідає суспільним інтересам.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Щодо можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зазначаю наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024, зазначає що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Крім того, як вбачається із аналізу положень ч.4 ст.183 КПК України, можливість суду не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24). ?

Вважаю, що для уникнення безальтернативності виняткового запобіжного заходу та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, доцільно встановити розмір застави, відповідно до вимог ст.182 КПК України.

З урахуванням зазначених? обставин та того, що наданими суду доказами обґрунтовано не підтверджується застосування особисто ОСОБА_4 насильства при вчинені злочинів в яких він підозрюється, отримання та привласнення особисто ОСОБА_4 грошових коштів, що є предметом злочину, те, що ОСОБА_4 частково визнає свою вину у інкримінованих правопорушеннях, бажає активно співпрацювати зі слідством та надати покази по відомим йому обставинам справи, про що він заявив в судовому засіданні, а також, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, бездоганну репутацію, активну громадянську позицію та користується повагою як у професійному, так і у суспільному середовищі, має постійне місце проживання, офіційне місце роботи, тривалий час проживає однією сім`єю зі своєю цивільною дружиною, довідку про вагітність цивільної дружини, витяг про зареєстроване місце проживання, а також договір оренди житла, що підтверджує фактичне спільне проживання, що також свідчить про наявність у ОСОБА_4 міцних сімейних та соціальних зв`язків, те, що батько ОСОБА_4 — ОСОБА_13 страждає на тяжке захворювання та потребує постійної допомоги й підтримки з боку сина як у повсякденному житті, так і при вирішенні окремих побутових та робочих питань, те, що ОСОБА_4 офіційно працевлаштований та обіймає посаду начальника служби охорони ТОВ «Вінтрест», позитивно характеризується за місцем роботи, сумлінно виконує свої посадові обов`язки та користується авторитетом серед колег, активно займається спортом, є членом спортивної спільноти, представляє Україну на міжнародних спортивних змаганнях та має бездоганну репутацію у спортивному середовищі, що підтверджується характеристикою Федерації самбо Одеської області, також підозрюваний неодноразово відзначався подяками військових підрозділів Збройних Сил України за вагомий внесок у розбудову Збройних Сил України, підтримку військовослужбовців та надання допомоги під час відсічі збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується подяками окремих бригад Збройних Сил України, які свідчать про активну громадянську позицію ОСОБА_4 , його патріотизм та систематичну допомогу українським військовослужбовцям, подяками батальйону «Підрозділ сприяння правоохоронним органам» за ефективну підтримку публічної безпеки, правопорядку та протидії злочинності під час збройної агресії Російської Федерації в умовах воєнного стану, подякою начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , як заступника директора громадської організації «1 більше 10»за ефективну співпрацю з поліцією Одещини під час збройної агресії Російської Федерації, а також за утвердження позитивного іміджу Національної поліції України, вважаю, що потрібно визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 100 (Сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332.800 (Триста тридцять дві тисяч вісімсот) гривень, яка буде пропорційним та достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки, створить умови існування достатнього балансу між обмеженнями, які застосовує держава до особи, з її правом на свободу.

Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_6 , погоджене з процесуальним керівником – прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026162160000027, від 17.04.2026, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 та ч.4 ст.189 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Продовжити, у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор до 27.07.2026 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 100 (Сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332.800 (Триста тридцять дві тисяч вісімсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 27.07.2026 року, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області чи її структурних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 27.07.2026 року.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 30.06.2026 р. о 13.20.

Слідчий суддя ОСОБА_1