Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №683/1767/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1767/26

1-кп/683/283/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 02 травня 2026 року близько 05 години, достовірно знаючи про те, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, а також те, що у ранкову пору доби власники домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , розташованого по сусідству із його місцем проживання, ще відпочивають, шляхом віджиму одного листа шиферу у паркані проник на територію вказаного домогосподарства задля підбору майна, яким він міг би в подальшому незаконно заволодіти, супроводжуючи це відеозйомкою на власний мобільний телефон марки «ZTE» моделі «А76» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , сірого кольору із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_3 , де в гаражному приміщенні та господарській споруді виявив цінні для нього речі, якими вирішив умисно, таємно заволодіти.

У подальшому, цього ж дня в обідню пору доби (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, а також протиправні дії, спрямовані на досягнення єдиної мети - особистого збагачення, заздалегідь розуміючи, що власники сусіднього домогосподарства відсутні за місцем проживання, аналогічним шляхом повторно проник на територію домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки із відчиненого гаражного приміщення умисно, таємно викрав 20 кг мідного дроту загальною вартістю 8000 грн., одножильний кабель завдовжки 70 м вартістю 4340 грн., бувший у використанні стартер до автомобіля марки «Москвич» вартістю 1450 грн., бувшу у використанні автомобільну акумуляторну батарею марки «Ista» 60 Ah вартістю 1580 грн., бувший у використанні понижувач напруги радянського виробника вартістю 2100 грн., а також із підсобного приміщення викрав бувший у використанні автомобільний радіатор до автомобіля марки «Москвич» вартістю 1650 грн., та чотирьохжильний кабель завдовжки 25 м вартістю 3000 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник та зберігав це майно за місцем свого проживання.

У подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме, відчужив третім особам, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 22120 грн.

У суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК Україні, визнав беззаперечно та у повному обсязі.

Дані фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються та підтверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні та підтвердив вищевикладені обставини вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 показав, що проживає із потерпілим ОСОБА_5 по сусідству. 02 травня 2026 року біля 05 години ранку, коли потерпілий із сім`єю відпочивали, він, шляхом віджиму одного листка шиферу у паркані, проник на територію домогосподарства ОСОБА_5 , з метою виявлення майна, яке б він міг у подальшому здати на металобрухт. Вказує, що він спочатку зайшов у гараж, який був незачинений, де виявив мідний дріт, кабель одножильний, стартер до автомобіля «Москвич», акумуляторну автомобільну батарею та понижувач напруги, після чого зайшов у підсобне приміщення, де побачив автомобільний радіатор та чотирьохжильний кабель. При цьому виявлені речі він знімав на власний телефон марки «ZTE» сірого кольору. У подальшому в обідню пору, коли ОСОБА_5 та члени його сім`ї були на роботі, він тим самим способом проник на територію їхнього домогосподарства, звідки викрав усі вказані речі. У подальшому викрадені речі він переніс до свого гаража, за допомогою телефону сфотографував їх та відправив на телефон знайомому ОСОБА_6 , якому пізніше здав це майно на металобрухт, за що отримав від останнього 7000 грн., які витратив на власні потреби. Про вчинене жалкує та щиро розкаюється.

За викладених обставин та за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, показаннями обвинуваченого.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст інкримінованих йому та визнаних ним обставин вчинення кримінального правопорушення та правову кваліфікацію такого кримінального правопорушення і така позиція обвинуваченого є добровільною, суд вважає поза розумним сумнівом доведеною винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні.

Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відтак, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, раніше не судимий, не одружений, не працює, будь-яких осіб на утриманні не має, є особою молодого віку, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який визнав свою вину, щиро розкаявся, активно спряв розкриттю злочину, завдану шкоду не відшкодував, однак просив у потерпілого пробачення та висловив намір та готовність відшкодувати таку шкоду, що, на думку суду, вказує на повне усвідомлення ОСОБА_4 вчиненого та обсягу завданої шкоди. Судом також враховується думка потерпілого ОСОБА_5 , який просив не позбавляти обвинуваченого волі.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч.4 ст.185 КК України.

Однак, дослідивши дані про особу обвинуваченого, з урахуванням думки потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, суд дійшов переконання, що ОСОБА_4 не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому підстав для призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі суд не вбачає, та вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням його від покарання з випробуванням та з покладанням на нього відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов`язків.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого закінчується 25 липня 2026 року. Однак, враховуючи, що ОСОБА_4 сумлінно виконував покладені на нього обов`язки, пов`язані із домашнім арештом, а також, враховуючи призначення йому покарання, не пов`язаного із реальним його відбуванням, суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту слід скасувати.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, зокрема, враховуючи, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 використовував належний йому мобільний телефон марки «ZTE» моделі «А76» як засіб вчинення кримінального правопорушення, на ньому збереглись слід вчинення кримінального правопорушення, тому цей телефон слід конфіскувати в дохід держави.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч..4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, пов`язані із звільненням від відбування покарання з випробуванням:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді домашнього арешту – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року на телефон марки «ZTE» моделі «А76» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , сірого кольору із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_3 , скасувати.

Речові докази:

- телефон марки «ZTE» моделі «А76» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , сірого кольору, який знаходиться у камері зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Авіаторів,2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області – конфіскувати у дохід держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: