Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №607/11243/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 Справа №607/11243/26 Провадження №1-кп/607/1538/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211060000074 від 18.02.2026 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Забойки Тернопільського району Тернопільської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, офіційно не працевлаштованої, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , моб.тел. НОМЕР_1 , не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Встановлено, що 22.04.2025 в обідню пору доби та 23.05.2025 в ранкову пору доби, ОСОБА_3 , перебуваючи у житловій кімнаті за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнила банківську картку AT «Райффайзен Банк» IBAN: НОМЕР_2 , видану на ім`я ОСОБА_6 , яка лежала у тумбочці вище вказаного будинку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III від 7 грудня 2000 року, п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-IV від 22.05.2003 документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Електронний платіжний засіб має містити обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Банк-резидент - учасник платіжної системи має право емітувати електронні платіжні засоби, що поряд із платіжним додатком мають не фінансові додатки, які можуть містити ідентифікаційні дані, інформацію про пільги, страхування та іншу інформацію про держателя і дають змогу ідентифікувати їх держателів та обліковувати виконані ними операції із застосуванням цих електронних платіжних засобів у певних системах виплат, надання та обліку послуг, пільг, знижок тощо.

Тобто ОСОБА_3 , розуміючи те, що на банківській карті АТ «Райффайзен Банк» IBAN: НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_6 , можуть бути грошові кошти, а безконтактна технологія проведення платежів дасть можливість здійснювати розрахунок вказаною банківською карткою без введення PIN-коду, а також маючи номер PIN-коду зможе отримати готівку у банкоматі, ОСОБА_3 привласнила вказану банківську карту, яка є засобом доступу до банківського рахунку, тобто офіційного документу, з корисливих мотивів, спрямованих на подальше таємне викрадення грошових коштів.

Окрім того, Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05:30 24.02.2022, який триває по даний час.

Встановлено, що 22.04.2025 в обідню пору доби, у ОСОБА_3 , раніше не судимої за вчинення умисних злочинів проти власності, яка перебувала за адресою свого проживання в будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, 22.04.2025 в обідню пору доби, ОСОБА_3 перебуваючи у житловій кімнаті за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, переконавшись, що її дії є непомітними для сторонніх осіб, відкрила тумбочку, в якій знаходилися особисті речі, документи та банківська карта належні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тимчасово проживала за вказаною адресою, дістала з тумбочки банківську карту AT «Райффайзен Банк» IBAN: НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_6 , після чого на належному їй телефоні «Nokia С32» зайшла у додаток онлайн-маркетплейс «Temu», де о 12:31 зробила замовлення товарів для власного використання, ввівши номер карти AT «Райффайзен Банк» та CVV код, в результаті чого відбулося списання грошових коштів в сумі 2938.60 грн., після чого поклала банківську карту назад до тумби, таким чином розпорядившись грошовими коштами ОСОБА_6 на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 2938,60 гривень.

Далі продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) 23.05.2025 в ранкову пору доби, ОСОБА_3 перебуваючи у житловій кімнаті за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, переконавшись, що її дії є непомітними для сторонніх осіб, відкрила тумбочку, в якій знаходилися особисті речі, документи та банківська карта належні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тимчасово мешкала за вказаною адресою, дістала з тумбочки банківську карту AT «Райффайзен Банк» IBAN: НОМЕР_2 , відкриту на ім`я ОСОБА_6 та направилася у м. Тернопіль, де о 09:53 у банкомат, розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Торговиця (Живова), 31, вставила вказану банківську карту, ввела пін-код та зняла грошові кошти в сумі 6000 грн., після чого повернулася за місцем свого проживання, де поклала банківську карту назад до тумби, таким чином розпорядившись грошовими коштами ОСОБА_6 на власний розсуд.

Тобто у продовж 22.04.2025 та 23.05.2025 ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 , спричинивши останній матеріальну шкоду в розмірі 8938,60 грн.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даних кримінальних правопорушень доведеною.

Також просив призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 70 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк.

3. Позиція сторони захисту.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала.

Повідомила, що обставини, викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності. На підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від надання показань по суті провадження.

4. Позиція потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що обставини, що викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності, матеріальна шкода їй відшкодована.

Від надання інших пояснень відмовилась.

Щодо призначення покарання покладається на думку суду.

Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просили стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в заявленій ними сумі.

5. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилась зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилась від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

6. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винною у вчиненні яких визнається обвинувачена.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує її дії:

- за ч.1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів;

- за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

7. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, їх суспільну небезпечність, а тому приходить до переконання, що обвинуваченій ОСОБА_8 слід призначити покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, зокрема за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за вчинені кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, обставини, які пом`якшують покарання, до яких суд відносить визнання вини та щире каяття, відшкодування завданої матеріальної шкоди, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, тому суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої ОСОБА_3 у період його дії, на неї слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду, будуть необхідні і достатні для її виправлення.

8. Вирішення цивільного позову.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_6 , через представника ОСОБА_7 09.06.2026 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що внаслідок протиправних дій Відповідача Позивачці завдано моральну шкоду, яка виявляється у: постійному психоемоційному дискомфорті, тривозі та стресі, пов`язаних з усвідомленням факту крадіжки особистих коштів та документів людиною, якій вона довіряла; почутті зради та порушення особистого простору внаслідок незаконного доступу до її особистих речей та документів; погіршенні стану здоров`я: Позивачка є особою з інвалідністю 2 групи, а пережитий стрес негативно вплинув на її загальний стан здоров`я та самопочуття; стані невпевненості та безпорадності через те, що кошти, які є для неї необхідними для забезпечення щоденних потреб, були використані без її згоди; тривалій нервовій напрузі та нічних жахіттях, пов`язаних з переосмисленням подій.

З урахуванням зазначеного, а також того, що Позивачка є особою інвалідністю 2 групи та є соціально вразливою особою, розмір моральної шкоди оцінюється Позивачкою у 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

У судовому засіданні потерпіла (позивачка) ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_9 просили цивільний позов задовольнити повністю.

Обвинувачена (відповідачка) у судовому засіданні просила цивільний позов визнала частково - на суму 3000 гривень. Просила врахувати її матеріальний стан, а також те, що потерпіла протягом тривалого періоду часу проживала у неї вдома, харчувалась за її рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна, шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її заподіяла за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Крім того, у даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку з скоєнням кримінального правопорушення, потерпіла ОСОБА_6 зазнала душевних переживань та страждань. При цьому, вона зазнала моральних страждань та перебувала певний період часу у стресовому стані.

Отже, враховуючи принцип виваженості та розумності, фактичні обставини, при яких цивільному позивачу було завдано моральні страждання, перенесені потерпілою внаслідок вчиненого відносно неї кримінального правопорушення, переживання потерпілої ОСОБА_6 та емоційне навантаження, що негативно вплинули на психологічний та емоційний стан, при цьому, враховуючи розмір суми, яку необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме - у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень, завданої в результаті вчинення обвинуваченою стосовно потерпілої протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст. 11,16, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів, необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України та призначити їй покарання за даними кримінальними правопорушеннями:

- за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй 1 (один) рік іспитового строку.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 в період дії іспитового строку наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди - 3 000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази у справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

- мобільний телефон марки «Nokia С32» в корпусі чорного кольору, з номером телефону НОМЕР_3 , модель ТА 1534, ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 та мобільним додатком інтернет-магазину «Temu», де міститься інформація про придбані товари та сплату банківською картою AT «Райффайзен Банк» IBAN: НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_6 - залишити у користуванні ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_1