Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №607/4521/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 Справа №607/4521/26 Провадження №1-кп/607/1275/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026216060000030 від 18.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у Республіці Молдова, громадянина Республіки Молдова, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

18.02.2026 близько 08:15 год. у ОСОБА_4 , який перебував у кабінеті директора Байковецького ліцею, що розташований на вул. Січових Стрільців, 12 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, в ході словесного конфлікту виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи протиправний умисел, ОСОБА_6 18.02.2026 близько 08:15 год., перебуваючи у кабінеті директора Байковецького ліцею, що розташований на вул. Січових Стрільців, 12 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар чолом своєї голови у ліву частину підборіддя ОСОБА_5 .

За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_7 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав за викладених в обвинувальному акті обставин та суду показав, що наніс удар потерпілому у зв`язку із конфліктом, який виник між ним та потерпілим. Зазначив, що шкодує про вчинене, а сам удар потерпілому наніс на нервовому підґрунті. На запитання потерпілого також вказав, що після події інкримінованого йому кримінального правопорушення, станом здоров`я потерпілого не цікавився, вибачення у потерпілого за вчинене не просив.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

3.1. Показання допитаного у судовому засіданні потерпілого у кримінальному провадженні.

Окрім власного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на переконання суду, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а саме:

- показаннями допитаного безпосередньо в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який під час свого допиту показав, що 18 лютого, між 09-00год і 09-30 год., точно не пригадує, у кабінеті директора сільської Байковецької гімназії, перебувала директорка прізвище, по-батькові якої достовірно назвати не може, перебувала завуч, перебували його дружина і він сам, ОСОБА_8 і його дружина. Зібралися у кабінеті директора з приводу конфлікту між дітьми, оскільки син ОСОБА_4 порвав їхній дитині іграшку і викинув її в мусор. Все почалося після того, як він зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб перестав тикати пальцем його дружині. ОСОБА_8 дуже себе почав агресивно поводити, почав руками махати, тикати пальцями. Це не були спровоковані дії, він просто зробив зауваження. Зауваження було «не тикай пальцем в мою дружину». Вони стояли, після чого ОСОБА_8 із руками у кишенях почав наближатися до нього і вдарив його головою в щелепу, після чого дістав руки і почав його шарпати і вдарив в плече. Зупинилось все після того, як директорка і дружина його почали розбороняти і відпихати ОСОБА_10 . Все би не закінчилось, якби його не відпихнули. Це все було в приміщені школи. Удар був нанесений в ліву частину його щелепи головою (лобовою частиною) і удар рукою в праве плече. В нього був присутній головний біль, біль щелепи і було вибите плече, яке стало на місце. Конфліктів до цього не було, побачив дану особу перший раз в кабінеті директора та жодної фізичної сили до ОСОБА_4 не застосовував. Щодо призначення покарання обвинуваченому вказав, що таке має бути справедливим та пропорційним вчиненому.

3.2. Показання допитаного у судовому засіданні свідка сторони обвинувачення у кримінальному провадженні.

Окрім власного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на переконання суду, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а саме:

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка заступника директора з навчально-виховної роботи Байковецької гімназії ОСОБА_11 , яка під час свого допиту показала, що близько 08:15год. зайшла до кабінету директора, де побачила сім`ю ОСОБА_12 , а саме ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_13 та сім`ю ОСОБА_14 , а саме ОСОБА_4 та дружину ОСОБА_15 . Директорка сказала, що є конфлікт між батьками. Зайшовши в кабінет не одразу зрозуміла суть питання, але було зрозуміло, що причина була через непорозуміння між дітьми. В кабінеті також була директорка. Вони з директоркою думали, що це не є проблема, діти посварилися, помирилися. ОСОБА_5 щось доводив, щодо виховання дитини, ОСОБА_8 намагався свою сторону довести. ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_5 , якось головою, це був один удар. Не знає куди саме ударом влучив, оскільки не було ні з носа крові, ні губа не була розбита але від удару відкинуло ОСОБА_5 на шафу назад, тобто останній втратив рівновагу. При цьому, ОСОБА_5 не здійснював ніяких дій, але ОСОБА_8 раптово просто підійшов і вдарив, а слова ОСОБА_5 спровокували такі дії ОСОБА_10 . Дружина ОСОБА_5 і директорка стала між ними. Після цього удару ОСОБА_8 не намагався завдати ще якогось удару. Конкретну фразу, яка спровокувала ОСОБА_4 не може повторити, оскільки не пам`ятає цього, але пам`ятає що для себе відмітили, що так неетично та некоректно говорити до людини: «Що ти говориш», «я не розумію твоєї мови, мовлення», «ти хто», отакі уривки фраз. Зазначила також, що під час конфлікту жодного фізичного насильства з боку ОСОБА_5 не було;

- показаннями допитаної у судовому засіданні свідка директора Байковецької гімназії ОСОБА_16 , яка під час свого допиту показала, що взимку 2026 року, місяць та дату не пам`ятає, зранку, близько 08-10год. перебувала у своєму робочому кабінеті у Байковецькій гімназії, де між ОСОБА_5 , його дружиною, та ОСОБА_7 і його дружиною відбувалось обговорення з приводу подій та поведінки дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що відбулися напередодні. У подальшому, до робочого кабінету свідка також зайшла завуч Байковецької гімназії. Під час вказаного обговорення розпочався конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Під час вказаного конфлікту припускає, що був нанесений удар ОСОБА_5 з боку ОСОБА_4 , які стояли праворуч від неї, проте самого удару не бачила, а почула ОСОБА_5 та побачила як останній похитнувся, після чого стала між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з метою припинення можливого продовження конфлікту. Зазначила також, що під час конфлікту жодного фізичного насильства з боку ОСОБА_5 не було.

3.3. Досліджені та проаналізовані безпосередньо у судовому засіданні письмові докази у кримінальному провадженні.

Крім власного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на переконання суду, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.02.2026 року (разом із додатком – таблицею ілюстрацій), за участю потерпілого ОСОБА_5 , згідно з яким перед початком слідчої дії потерпілому ОСОБА_5 запропоновано розповісти про обставини, які мали місце 18.02.2026 року близько 08.00 год., в Байківці Тернопільського району Тернопільської області. На вказану пропозицію потерпілий погодився та під час слідчої дії потерпілий ОСОБА_5 повідомляє про те що: « 18 лютого 2026 року зранку, його із дружиною викликано до директора Байковецької гімназії, в зв`язку з з`ясуванням обставин поведінки між дітьми, оскільки дочка ОСОБА_17 навчається в 2 класі цієї ж гімназії. Він з дружиною прибули 08.15 год. в кабінет директора, де вже перебували директор, ОСОБА_6 та ОСОБА_18 . Надалі, підійшла заступник директора та вони розпочали обговорювати ситуації по поведінці їх дітей, в ході спілкування ОСОБА_6 почав всім щось вказувати та направляв палець в сторону дружини потерпілого. Потерпілий зробив ОСОБА_9 словесне зауваження «перестань тикати пальцем на мою дружину». ОСОБА_6 сказав потерпілому «ти хто такий» та почав наближатись до нього, потерпілий відповів «а ти хто такий» та відразу ж раптово ОСОБА_6 наніс удар чолом своєї голови у нижню, ліву частину підборіддя потерпілого, від чого потерпілий відчув фізичний біль та поступився назад. Надалі, потерпілий відчув удар в праве плече та теж відчув там сильну фізичну біль, удар був нанесений напевне кулаком правої руки ОСОБА_10 . Відразу ж їх почали розбороняти присутні там директор, заступник директора та дружина потерпілого. Після чого дружина потерпілого викликала працівників поліції та потерпілий гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 житель АДРЕСА_2 написав заяву по факту того що 18.02.2026 близько 08.20 год. коли він перебував в приміщенні Байковецької гімназії, що в с. Байківці вул. С.Стрільців 12, Тернопільського району, потерпілому умисно наніс удар головою в підборіддя та удар рукою в праве плече гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження та фізичний біль». Після чого, потерпілий за участі чоловіка статиста, відтворив механізм нанесення йому ударів, а саме: раптово ОСОБА_6 наніс удар чолом своєї голови у нижню, ліву частину підборіддя потерпілого та удар в праве плече кулаком правої руки ОСОБА_4 ;

- висновком експерта за результатами проведеної судово-медичної експертизи від 26.02.2026 року №97 (зокрема, експерту надано первинні медичні документи, які долучено стороною обвинувачення до кримінального провадження: консультативний висновок спеціаліста №700 від 18.02.2026 року, консультативний висновок спеціаліста №1777 від 18.02.2026 року, протокол обстеження від 18.02.2026 року), згідно з яким: 1. 2. 5. У гр-на ОСОБА_5 при судово-медичній експертизі 19.02.2026 виявлений синець на підборідді зліва із забиттям м?яких тканин у виді набряку, який утворився від одноразової дії тупого предмета. Цей синець, зважаючи на морфологічні властивості (забарвлення, стан м?яких тканин), утворився близько за 1-2 доби до експертного обстеження ОСОБА_5 , не виключено у вказаний в постанові термін події. 3. Виявлене у ОСОБА_5 тілесне ушкодження за ступенем тяжкості належить до легкого - п. 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995). Відмічений у консультативному висновку спеціаліста № 1777, при зверненні ОСОБА_5 18.02.2026 по медичну допомогу в КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", сумнівний (тобто під "?") діагноз - "струс головного мозку", через відсутність описання будь-якої об`єктивної неврологічної симптоматики, властивої для такого виду закритої черепно-мозкової травми, не може бути підданий експертній оцінці з приводу тілесних ушкоджень. Сумнівний діагноз - "Забій з пошкодженням зв?язково-капсульного апарату? правого плечового суглобу" також не підлягає експертній оцінці, оскільки, не підтверджений клініко-інструментальними даними. Це цілком узгоджується із п. 4.13.1. цих "Правил". 4. Утворення виявленого у ОСОБА_5 синця на підборідді зліва за наведених у постанові обставин події, не виключається.

4. Оцінка наданих державним обвинувачем суду доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

5. Оцінка наданих державним обвинувачем суду доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

6. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та кваліфікація судом дій обвинуваченого.

На переконання суду, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України підтверджується показаннями допитаних безпосередньо в судовому засіданні потерпілого та свідків, дослідженими судом протоколом слідчої дії, а також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою у їх сукупності та підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

7. Мотиви призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_9 особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився у Республіка Молдова, громадянин Республіці Молдова, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не депутат, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке є кримінальним проступком, особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення визнаються обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Водночас, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, що характеризує ставлення винної особи до вчиненого нею злочину означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

У даному випадку судом не було встановлено щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , яке слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений хоча під час свого безпосереднього допиту у судовому засіданні і зазначив про визнання ним своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та про те, що він шкодує про вчинене, втім не намагався примиритись з потерпілим, не цікавився станом здоров`я потерпілого, що стверджується потерпілим та обвинуваченим у судовому засіданні не заперечується.

Наведене не свідчить про належну критичну оцінку обвинуваченим своєї поведінки та самоосуд свого вчинку.

За наведеного, суд не знаходить підстав для визнання щирого каяття обставиною, яка у відповідності до положень ч.1 ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого

ОСОБА_4 огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.125 КК України – у виді громадських робіт.

Підстав для застосування положень ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею можуть бути застосовані.

Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також не суперечитиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.100, 124, 369, 370, 374, 377 КПК України, ст.ст. 50, 56, 65, 66, 67, 125 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1