Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №466/5788/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5788/26

Провадження № 2-о/466/292/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свита А.І.

за участю заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладення на нього наступних обов`язків: заборони ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; заборони ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців; заборони ОСОБА_3 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 строком на 6 місяців.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що вона ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою також проживає її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вона перебуває на стадії розлучення з ОСОБА_3 . Зазначає, що вони припинили проживати разом з ОСОБА_3 з 14.02.2026 року. Зазначає, що ОСОБА_3 почав поводити себе дуже агресивно по відношенню до неї, що змушує хвилюватись за її здоров`я. ОСОБА_3 вчиняє скандали, ображає її нецензурною лайкою, погрожує застосуванням фізичного насильства. Все це відбувається на очах у їх спільної доньки, що негативно впливає на її психологічний стан. Протиправні дії зі сторони ОСОБА_3 носять систематичний та довготривалий характер. В неї є реальні побоювання за своє здоров`я. Від постійних суперечок і скандалів погіршилося її самопочуття, вона перебуває в стані постійного стресу, хвилювання та страху. Всі ці протиправні дії зі сторони ОСОБА_3 є наслідком такого погіршення її самопочуття.

Зазначає, що 16.05.2026 перший раз вона викликала поліцію, тому що ОСОБА_3 , не хотів покидати її житло, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Інспектори, які прибули на виклик, провели з ним бесіду, але він відмовився покинути квартиру. Все що вони зробили, це змусили встановити двері в спальню. Вона з дитиною закрилася в кімнаті на ніч, а зранку він пішов. На той момент вона була налякана і розгублена. Під час одного з конфліктів, він зловив її, тримав за руки приблизно 40 хв і силою домагався сексуального контакту, вона змогла вирватися і закрилася у ванній. Також були спроби з його сторони вдарити її неодноразово, проте вона відхилялася від ударів і закривалася подушкою.

02.06.2026 вона і ОСОБА_3 гуляли разом з дитиною, коли прийшов час йти додому він настоював, що піде разом з ними у квартиру за адресою АДРЕСА_2 , проте вона категорично відмовлялася. Тоді забрав їх дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повіз в квартиру за адресою АДРЕСА_3 . Дитина плакала і кликала маму, вона не хотіла лякати її і тому силою не відривала від батька, він тримав її на руках. Потім вона викликала працівників поліції.

Пізніше, 15.06.2026 ОСОБА_3 попросив її про зустріч з дитиною, пояснюючи що все зрозумів і більше такого не повториться. Вона погодилася, проте, після того як він погуляв з дитиною вона хотіла забрати її і піти додому, він знову почав чинити спротив, хотів знову потрапити в квартиру для «відновлення сімейних стосунків», вона була категорично проти. Отримавши відмову, він вихватив її ключі від квартири і не віддав, вона зателефонувала в поліцію, тому що вони з дитиною знову залишилися на вулиці не змогли потрапити в квартиру. Поки поліція приїхала він зайшов у квартиру, вона з дитиною теж намагалися потрапити в під`їзд, але він відштовхнув їх дверима при вході у під`їзд. Коли приїхала поліція, вона попросила сусідку, щоб нам відкрили двері. ОСОБА_3 в цей час перебував квартирі, поки її з дитиною не було, він заховав мій мобільний телефон. Поліція переконувала його покинути квартиру, він не погоджувався, чинив психологічний тиск на неї, ображав, змушував до спільного проживання проти її волі і виконання подружніх обов`язків. Коли зрозумів, що покинути квартиру доведеться знову, почав поводити себе агресивно, збирати і виносити речі, в тому числі, які були придбані за час спільного проживання. Тільки після оформлення протоколу про адміністративне порушення і термінових заборонних приписів, покинув квартиру. Даний факт підтверджується копіями термінових заборонних приписів №110832, 110835. Протокол про адміністративне правопорушення на даний час ще перебуває на розгляді в суді, справа № 466/5371/26, 466/5 190/26 та 466/5191/26. ОСОБА_3 не хоче розлучатися із нею і тому всіма можливими методами намагається примирення, останніх 1,5 місяці застосовує тиск, залякування, погрози, шантаж, силу та використовує дитину як інструмент маніпуляцій. Все це змушує її звернутися до суду для отримання обмежувального припису. Звертає увагу суду на те, що всі попередні заходи, що застосовувались до ОСОБА_3 не дали результатів і він продовжує загрожувати її життю та здоров`ю. Більше того, його поведінка стає більш агресивнішою, що створює реальну загрозу її життю та здоров`ю.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі, просили таку задовольнити з підстав наведених у ній.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даної заяви, просив у такій відмовити.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією витягу з реєстру територіальної громади №2024/007022903 від 16.06.2024.

У червні 2026 року працівниками поліції було видано термінові заборонні приписи серії АА №612346, АА №612331, №110832 від 15.06.2026 та 110835 від 15.06.2026 стосовно кривдника ОСОБА_1 , у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства із зобов`язанням залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактування з постраждалою особою.

Крім того, працівниками поліції було неодноразово складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, які на даний час перебувають на розгляді у суді (справа №466/5371/26, №466/5190/26 та №466/5191/26.

ОСОБА_3 є чоловіком заявниці, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно з ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Згідно ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено п.3, 6, 7, 8 та 14 ч.1ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Враховуючи викладені вище обставини справи, а також зазначені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.

Приписами частин 2, 3, 4ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно з ч. 1, 2ст. 350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

З наданих суду матеріалів вбачається, що між заявницею та її чоловіком наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки, а саме: між сторонами існують неприязні, конфліктні відносини.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄСПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄСПЛ.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Підсумовуючи викладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв`язку між собою, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, проте суд вважає достатнім видати обмежувальний припис на 1 місяць, інший спосіб, який просить заявниця корекції не підлягає, а, отже, є необхідність в ухваленні судового рішення про видачу обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до приписів п.10 ч.1ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.

В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 268, 350-1-350-5 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладення на нього наступних обов`язків:

- заборони ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 1 місяць;

- заборони ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 1 місяць;

- заборони ОСОБА_3 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 строком на 1 місяць.

Про видачу обмежувального припису повідомити працівників ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП України у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. Б. Єзерський