Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №398/2251/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

29 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/2251/25

провадження № 22-ц/4809/1210/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року у складі судді Шинкаренко І.П.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем перебували у шлюбі з 07.10.2005 до 27.11.2024. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які після розірвання шлюбу залишились проживати з нею. У червні 2024 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 398/3338/24 позов було задоволено, проте Кропивницький апеляційний суд постановою від 25.02.2025 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив з підстав недоведення факту, з ким із батьків проживають діти. У подальшому сторони узгодили між собою порядок утримання старшої доньки ОСОБА_4 , яка є студенткою та проживає у м. Одеса. В той же час дійти згоди щодо порядку утримання доньки ОСОБА_5 сторонам не вдалося. Стверджувала, що ОСОБА_3 проживає разом з нею у вихідні, святкові дні, дні канікул, навчається у КЗ «Центральноукраїнський ліцей-інтернат спортивного профілю Кіровоградської обласної ради», перебуває в навчальному закладі з понеділка до п`ятниці. Саме вона забезпечує дитину одягом, взуттям, засобами гігієни, косметикою, медикаментами, канцелярськими приладами для навчання, оплачує мобільний зв`язок та Інтернет, проїзд до навчального закладу. Витрати на утримання дитини ОСОБА_5 складають близько 7000,00-8000,00 грн на місяць. В свою чергу відповідач перераховує дитині близько 200,00-300,00 грн на тиждень, які дитина використовує на власний розсуд. Відповідач працює в АТ «Кременчуцький сталеливарний завод», має постійний заробіток. Сторони спільно утримують старшу доньку ОСОБА_6 , інших утриманців відповідач не має. На підставі зазначеного вона звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.03.2026 позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 17.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав обґрунтування свого висновку про правомірність задоволення позовних вимог. Зроблений судом висновок про задоволення позовних вимог жодним чином не мотивований та не випливає ані зі встановлених судом обставин справи, ані з тих важливих обставин справи, які залишилися не дослідженими та не врахованими судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Також вказував, що він проти стягнення аліментів на утримання дитини саме на користь позивача, оскільки вважає, що ОСОБА_1 буде використовувати їх не за цільовим призначенням, а свій обов`язок щодо утримання дитини він виконує належним чином, враховуючи його матеріальний стан та розмір доходу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гулян Я.В., подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.03.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Вказувала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, щосторони перебували у шлюбі згідно з актовим записом про шлюб з 07.10.2005 та на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 398/3338/24 від 27.11.2024 шлюб розірвано (а.с.6-7).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , видного 18 травня 2012 року Войнівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4).

Як свідчить акт обстеження місця проживання від 13.03.2025 №101 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані, але не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 2024 року (а.с.8).

Відповідно до акту обстеження місця проживання від 13.03.2025 №100 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зареєстровані, але проживають за адресою: АДРЕСА_2 , з 2024 року (а.с.98)

Як свідчить акт про пожежу від 21.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, власником якого є ОСОБА_2 , о 00 год 40 хв виявлено пожежу. Пожежа ліквідована о 03 год 59 хв. Факт вказаної пожежі також підтверджується довідкою виконавчого комітету Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 30.01.2026 №86, та фототаблицею до нього (а.с.10-12).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 з 24.02.2022 працює обрубувачем, зайнятим обрубуванням литва наждаком і ручним способом пневмоінструментом 4 розряду обрубного цеху ливарного виробництва у АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» та проживає у гуртожитку заводу за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.15).

Згідно з довідкою КЗ «Центральноукраїнський ліцей-інтернат спортивного профілю Кіровоградської обласної ради» (адреса місця розташування: Кіровоградська область, м. Олександрія, смт Пантаївка, вул. Шкільна, 1) від 13.03.2025 №47/04-12 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 7-му класі вказаного закладу з 20.08.2022. У вихідні, святкові дні, під час канікул знаходиться на утриманні батьків. Дитина не відноситься до категорії дітей, що знаходяться на повному державному забезпеченні (а.с.13).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не було підтверджено належними та допустимими доказами, щосвій обов`язок щодо утримання дитини він виконує належним чином, а тому, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважав, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягненням дитиною повноліття.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 по справі №303/369/20 дійшов висновку про те, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що, задовольняючи позов про стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.

Досліджені в ході судового розгляду докази свідчать про те, що і позивачем, і відповідачем вживаються заходи щодо утримання їх спільної дитини ОСОБА_5 . Проте сторони не дійшли згоди щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину, така домовленість між ними відсутня. При цьому на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи встановлено, що саме позивач бере більш активну участь у вихованні та утриманні дитини.

Посилання відповідача на те, що позивач буде використовувати аліменти не за цільовим призначенням, а свій обов`язок щодо утримання дитини він виконує належним чином, не звільняє його від обов`язку утримувати свою неповнолітню дочку.

Колегія суддів також вважає, що відповідно до судового рішення розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а тому оскаржуване судове рішення про задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дитини, містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам та обґрунтування щодо доводів позивача по суті позову, що є складовою вимогою ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розмір аліментів на утримання дитини у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно є цілком обґрунтованим та таким, що виправдовує дійсні потреби, враховує матеріальний стан відповідача, виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання дитини.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І.Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л.Карпенко