Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №727/8301/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8301/26

Провадження № 2-а/727/199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі: головуючого - судді Танасійчук Н.М,

за участю: секретаря судового засідання КремзелюкО.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позов мотивує тим, що 16 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за результатами розгляду протоколу від 06 квітня 2026 року було винесено постанову №1097 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_3 порушив правила військового обліку, а саме будучи військовозобов?язаним змінив місце проживання та не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів під час дії воєнного стану з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 1 частини 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N?3633-IХ від 11.04.2024 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки прийнята з порушенням чинного законодавства, законних прав та його законних інтересів прийнята з грубим порушенням КУпАП і тому не може залишатись в законній силі й підлягає скасуванню. Вказує, що позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є не військовозобов`язаним, що підтверджується копією паспорту із відповідною відміткою, також , як доводиться довідкою від 08.06.2023 року № 7726-5002808418, ОСОБА_1 був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб. Після отримання статусу ВПО з 08.06.2023 року проживає за місцем реєстрації і з того часу місце мешкання не змінював, та станом на 08.06.2023 року стаття 210 КУпАП не містила частини 3 (третьої) та передбачала відповідальність за ч.1 ст.210 КУпАП за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а тому ОСОБА_1 не можна вважати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки станом на 08.06.2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало, тобто не було передбачено відповідальності за порушення військовозобов`язаними правил військового обліку вчиненими в особливий період (відсутня визначена частиною третьою об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення). Крім цього, під час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 особисто не був присутній та ніяких повідомлень про його виклик він не отримував.

Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову №1097 від 16.04.2026р. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.06.2026р. відкрито провадження у справі.

16.06.2026 на адресу Шевченківського районного суду м.Чернівці від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний під час особливого періоду не виконав обов`язку передбаченого п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік, що і стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. З підстав вищевикладеного представник відповідача наголошує, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв в межах наданих повноважень, не порушуючи права та законні інтереси позивача та у спосіб визначений законодавством. Відтак заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, в раніше поданій до суду заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Дослідивши матеріали справи, суд, прийшов до такого висновку:

Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.6) судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лутугине, Луганської області, на восьмій сторінці паспорта поставлено відмітку про те, що ОСОБА_1 є невійськовозобов"язаним із 29 грудня 2011 року.

Із довідки від 08.06.2023 року № 7726-5002808418 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб встановлено, що ОСОБА_1 був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб з 08.06.2023 року, проживає в АДРЕСА_1 (а.с.9).

Із копії постанови №1097 по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2026 р. винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210 ч.3 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Згідно даної постанови вказується про те, що 06.04.2026р. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме порушив правила військового обліку, зокрема будучи військовозобов?язаним змінив місце проживання та не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів під час дії воєнного стану з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 1 частини 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N?3633-IХ від 11.04.2024 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.(а.с. 7)

Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У частині 3 ст.210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. (ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» )

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст.235 КУпАП)

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами (ст.251 КУпАП).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без обов"язкової участі особи в якому, особі надається можливість надати пояснення з приводу правопорушення, що ставиться їй в провину.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 256 КУпАП саме протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому зазначаються суть адміністративного правопорушення, місце, час його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-5002808418 від 08.06.2023 року, ОСОБА_1 був узятий на облік як внутрішньо переміщена особа саме 08.06.2023 року. Як зазначає позивач та, що не спростовано відповідачем, з моменту отримання статусу внутрішньо переміщеної особи він проживає за однією адресою та після 08.06.2023 року місце свого проживання не змінював.

Водночас із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 3/154 від 06.04.2026 року та постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначено саме те, що він змінив місце проживання та не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом семи днів, чим, на думку відповідача, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.

Таким чином, обставиною, яку відповідач вважає моментом вчинення адміністративного правопорушення, є зміна місця проживання позивача. Проте з наявних у справі доказів убачається, що така зміна місця проживання мала місце 08.06.2023 року, тобто майже за рік до набрання чинності Законом України № 3696-IX від 09.05.2024, яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною третьою.

Станом на 08.06.2023 року стаття 210 КУпАП не містила частини третьої та передбачала адміністративну відповідальність лише за частиною першою зазначеної статті за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку. Відповідальність за порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, передбачена частиною третьою статті 210 КУпАП, на той час законодавством не існувала.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа підлягає адміністративній відповідальності лише на підставі закону, який діє під час і за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Закон, який встановлює або посилює адміністративну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

Отже, навіть за умови доведення факту зміни місця проживання у червні 2023 року, що саме по собі є спірним предметом оцінки, така обставина не могла бути кваліфікована за частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки на момент її виникнення зазначена норма не існувала.

Крім того, як убачається із протоколу та постанови, відповідач поклав в основу висновку про вчинення правопорушення також невиконання обов`язку стати на військовий облік у ТЦК та СП протягом семи днів після зміни місця проживання. Однак на момент складення протоколу від 06.04.2026 року та винесення постанови відповідний обов`язок уже не був чинною нормою законодавства, оскільки положення пункту 1 частини другої розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11.04.2024, на які послався відповідач, мали тимчасовий характер і не діяли на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, відповідач одночасно застосував до позивача норму матеріального права, яка не діяла на момент складення протоколу та винесення постанови, і кваліфікував обставини, що, за його твердженням, мали місце ще у червні 2023 року, за частиною третьою статті 210 КУпАП, яка на той час взагалі не існувала. Такий підхід суперечить принципам законності та незворотності дії закону в часі, закріпленим статтями 7, 8 КУпАП та статтею 58 Конституції України, а тому висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, є юридично необґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.2, 8-10, 210, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст.2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову №1097 від 16.04.2026р. винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук