Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №726/2095/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2095/26

Провадження №2/726/687/26

Категорія 7

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

за участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 726/2095/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об`єкт нерухомого майна,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представниця, адвокат Морар В.М., до ОСОБА_2 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об`єкт нерухомого майна.

У позові позивачка просить суд виділити їй у власність 59/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 164,70 кв.м, житловою площею 66,90 кв.м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; гаража літ. «К»; огорожі №1–2; криниці №3; очисної споруди №4.

Також просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 59/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення в натурі в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна із розміром частки 1/1. Визнати за позивачкою право власності на самостійний окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, утворений внаслідок виділення у натурі 59/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 164,70 кв.м, житловою площею 66,90 кв.м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; гаража літ. «К»; огорожі №1–2; криниці №3; очисної споруди №4.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є власником 59/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а інших 41/100 частин вказаного будинку належали на праві власності ОСОБА_3 . Також позивачка є законним та повноправним власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що нерозривно пов`язана з часткою житлового будинку (59/100). Наразі у кожного є свій окремий будинок та земля під ним, фактично існує два окремі об`єкти нерухомості та встановлений порядок користування ними.

Вказує про те, що інша частина домоволодіння відокремлена та їй присвоєно окрему адресу, а власником майна, на час подачі позову, є ОСОБА_2 (на підставі договору дарування). Протягом усього часу позивачка та відповідач проживають кожен зі своєю сім`єю у належній їм частині домоволодіння і у кожного є свої господарські споруди, якими вони користуються, а також наявна територія подвір`я, яка відмежована огорожею одна від одної.

Спільна часткова власність не дає позивачці можливості у повній мірі реалізувати її права власника майна, а саме, в частині розпорядження на власний розсуд належним об`єктом нерухомості, а тому з посиланням на відповідні правові норми просить задовольнити позов.

Від відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи.

Вказана справа за вищезазначеною позовною заявою, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, передана на розгляд судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садігрського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 15.06.2026, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суддя визначив провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначив на 30.06.2026, про що були повідомлені сторони у справі.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивачка ОСОБА_1 скерувала до суду заяву у якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Розгляд справи провести за її відсутності та відсутності представниці на підставі наявних у справі доказів. У разі визнання позову відповідачем прийняти таке визнання та ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 також скерував до суду заяву у якій визнав позовні вимоги, вказавши про те, що наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, йому відомі та зрозумілі. Просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, а розгляд справи провести за його відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч.1. ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянув письмові матеріали справи, отримані заяви, встановив фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідив та оцінив надані докази в сукупності, ухвалює рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України та доходить висновку, що позов є обґрунтований і підлягає до задоволення, в тому числі у зв`язку із його визнанням відповідачем.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 59/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на частку в житловому будинку остання набула на підставі Договору дарування, посвідченого 14.04.2009 державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори Суружіу Н.Д., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій № 1894.

Даний договір, в силу ст. 210 Цивільного кодексу України,зареєстрований Чернівецьким комунальним обласним БТІ та записаний в реєстрову книгу: 3, с. 188 номер запису 415.

Відповідно до даних долученої копії договору дарування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати Позивачки) подарувала, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла, у дар 59/100 частки домоволодіння з відповідною до них частиною господарських та побутових будівель та споруд, розташовані в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ. А, цегла, саман, загальною площею 231,30 кв. м., житловою площею 87,30 кв. м., житловий будинок літ. Ж, цегла, загальною площею 64,20 кв. м., житловою площею 38,90 кв.м., літня кухня літ. Б, цегла, сарай літ. В, цегла, гараж літ. Г, цегла, сарай літ. Д, цегла, сарай літ. З, цегла, гараж літ. К, цегла, вбиральня літера И, цегла, вбиральня літ. Е, цегла, огорожа, 1-2, метал, цегла, криниця літ. З, бет. кільця.

Також позивач долучила Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно індексний номер витягу 22579195 від 27.04.2009, що підтверджує реєстрацію за нею права приватної спільної часткової власності на 59/100 домоволодіння в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 415, в книзі 3, с.188, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26675886.

На підставі рішення Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1164 погоджено поділ земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136900:56:002:0144, площею 0,0497 га, на дві окремі земельні ділянки: № НОМЕР_1 площею 0,0249 га, кадастровий номер 7310136900:56:002:1012, за адресою АДРЕСА_3 ; № НОМЕР_2 площею 0,0248 га, кадастровий номер 7310136900:56:002:1013, за адресою АДРЕСА_2 .

Вказаним рішенням також встановлено, що поділ здійснювався для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджує існування фактично відокремлених об`єктів нерухомості.

Додатково, рішенням Чернівецької міської ради від 13.05.2014 №214/7 частині домоволодіння присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , як окремому будинковолодінню.

Відповідно до даних Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 642180 у 2012 році ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,0503 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер: 7310136900:56:002:0129.

19.10.2013, на підставі зазначеного Державного акта, органом державної реєстрації було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 11201639), що підтвердило право приватної власності позивачки на земельну ділянку та її цільове призначення – будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Тобто матеріали справи підтверджують, що позивачка є законним та повноправним власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що нерозривно пов`язана з часткою житлового будинку (59/100).

Позивачка вказує, що інших 41/100 частин вказаного будинку належали на праві власності ОСОБА_3 . В ході постійного проживання у вказаному будинку, кожен із співвласників отримав в користування відокремлені частини будинку з окремими входами та користувався виділеними приміщеннями.

Між власниками майна склався певний порядок користування спільними майном, що підтверджує копія договору користування житловим будинком від 28.11.1985 укладеного між ОСОБА_4 (попередньою власницею) та ОСОБА_3 .

Тобто фактичний поділ домоволодіння між співвласниками існує тривалий час.

Відповідно до даних договору дарування житлового будинку від 21 травня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макєєвою Наталією Володимирівною та зареєстрованим у реєстрі за № 5512, ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0248 га, кадастровий номер 7310136900:56:002:1013.

На підставі вказаного договору 21 травня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначений житловий будинок, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 257775401 від 21.05.2021 року. Номер запису про право власності — 42080433, розмір частки — 1/1.

Зазначене свідчить про фактичне завершення поділу спірного домоволодіння та існування двох окремих самостійних об`єктів нерухомого майна, оскільки інша частина домоволодіння вже виділена та зареєстрована як окремий об`єкт нерухомості, тоді як за позивачкою продовжує формально існувати право спільної часткової власності на 59/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Позивачка у позові вказує про те, що вже давно фактично розділений між співвласниками на окремі домоволодіння з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них всіма окремими комунікаціями: система газопостачання, електропостачання, каналізації, водопровід та водовідведення - окремі лічильники та відкриті особисті особові рахунки на їх власників.

На підтвердження таких доводів надає довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради №2254 від 24.11.2025, згідно із даними якої ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0503 га, кадастровий номер 7310136900:56:002:0143, по АДРЕСА_1 на якій розташовані: житловий будинок літ.А загальною площею 164,70 кв.м, в тому числі три житлові кімнати площею 66,90 кв.м., крім того літня кухня літ.Б, сарай літ.В, гараж літ.К, огорожа №?1-2, криниця № 3, очисна споруда ;?4, які складали 59/100 частин ізольованого будинковолодіння, згідно із договору дарування від 14.04.2009. Вказаний об`єкт є ізольованим, не має місць загального користування та може бути окремим об`єктом цивільно-правових угод.

Позивачка долучила копію технічного паспорту КП «БТІ» Чернівецької міської ради від 20.11.2025 року на майно, який підтверджує існування окремого житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Схематичний план земельної ділянки, плани будинку та експлікації приміщень підтверджують фактичне відокремлення об`єкта.

Згідно із даними Довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» № 700 від 01.05.2026 інвентаризаційна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , з врахуванням коефіцієнтів індексації становить 2 246 423 грн.

Норми права, які застосував суд.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право володіти, користуватися, і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із приписів ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч. 1 ст. 367 ЦК України, за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Зазначене правило стосується також поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 183, 356, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності; якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності.

Саме такий висновок викладений у правовій позиції, висловлені Верховним Судом України у справах № 6-12цс13 від 3 квітня 2013 року та № 6-4цс14 від 19 лютого 2014 року.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року роз`яснено, що об`єкт нерухомого майна, який є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотиви та оцінка суду.

Суд встановив, що наразі за позивачкою зареєстроване право спільної часткової власності на 59/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . Відповідач реалізував своє право та фактично виокремив своє майно у самостійний об`єкт нерухомого майна та йому присвоєно іншу адресу.

Фактично у позивачки та відповідача є свій окремий будинок (відокремлений об`єкт нерухомого майна) розташований на відокремленій земельній ділянці, яка належить кожній із сторін на праві приватної власності.

За відсутності іншого власника частки у майні, остання позбавлена можливості реалізувати право на поділ та виділ частки у позасудовому порядку, а тому її право може бути захищене у судовому порядку.

Спільна часткова власність не дає позивачці можливості у повній мірі реалізувати її права власника майна, а саме, в частині розпорядження на власний розсуд належним об`єктом нерухомості.

Виділення частки позивачки у натурі не змінює фактичного порядку користування домоволодінням, який існує тривалий час, а лише приводить правовий статус нерухомого майна у відповідність до фактично сформованих правовідносин сторін.

Фактична відокремленість об`єкта підтверджується технічним паспортом КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради від 20.11.2025 року, довідкою КП «БТІ» №2254 від 24.11.2025 року, відповідно до якої об`єкт є ізольованим, не має місць загального користування та може бути окремим об`єктом цивільно-правових угод, а також рішеннями Чернівецької міської ради №1164 від 27.03.2014 року та виконавчого комітету №214/7 від 13.05.2014 року.

Також суд враховує і думку відповідача, який визнав позовні вимоги та погодився із наведеними у позові обставинами.

Суд зауважує, що у результаті виділення у натурі 59/100 частин домоволодіння (за відсутності зареєстрованої іншої частки майна) утворюється самостійний об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності позивачки на виділену частку підлягає припиненню.

Оскільки суд дійшов висновку про виділ позивачці її частки майна, що є правовою підставою для припинення права спільної часткової власності на це майно, враховуючи, що у цьому випадку позивачка набуває право власності на виділене майно, керуючись приписами ст. 13 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень», п. 54 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, з метою недопущення порушення положень ст. 317 ЦК України, суд вважає, що вимоги про визнання за позивачем права власності на окремий об`єкт нерухомого майна також підлягають задоволенню.

Суд враховує положення статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що поняття «мирне володіння майном» охоплює не лише фактичне володіння, а й можливість ефективно користуватися та розпоряджатися майном. Зокрема, у рішенні у справі «Sporrong and Lonnroth v. Sweden» (1982 рік) Суд наголосив, що втручання у право власності може полягати не тільки у прямому позбавленні майна, а й у створенні надмірних обмежень щодо його використання.

У рішенні у справі «Broniowski v. Poland» (2004 рік) ЄСПЛ підкреслив, що держава повинна забезпечити особі реальну та ефективну можливість реалізації її майнових прав, а не лише формальне їх існування.

Також у справі «Kechko v. Ukraine» (2006 рік) Суд зазначив, що право власності повинно бути практичним та ефективним, а не теоретичним або ілюзорним.

З огляду на викладене, збереження формального режиму спільної часткової власності за відсутності такої, що унеможливлює повноцінне розпорядження належним позивачам майном, є непропорційним обмеженням права позивачки мирного володіння майном.

Отже, задоволення позовних вимог про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об`єкт нерухомого майна відповідає як нормам національного цивільного законодавства, так і стандартам захисту права власності, сформованим у практиці Європейського суду з прав людини.

Висновки суду.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов`язальні правовідносини, дослідивши матеріали справи суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об`єкт нерухомого майна підлягає до задоволення.

Вирішення питання щодо судових витрат у справі.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак позивачка у позові просила залишити за нею понесені судові витрати у справі.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 183, 316, 317, 319, 355-358, 364, 367 Цивільного кодексу України, на підставі ст.ст. 4, 13, 76, 77, 81, 141, 206, 211, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об`єкт нерухомого майна – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , у власність 59/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 164,70 кв.м, житловою площею 66,90 кв.м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; гаража літ. «К»; огорожі №1–2; криниці №3; очисної споруди №4.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 59/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділення в натурі в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна із розміром частки 1/1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на самостійний окремий об`єкт нерухомого майна – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, утворений внаслідок виділення у натурі 59/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 164,70 кв.м, житловою площею 66,90 кв.м; літньої кухні літ. «Б»; сараю літ. «В»; гаража літ. «К»; огорожі №1–2; криниці №3; очисної споруди №4.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя С. А. Асташев