Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №638/14459/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14459/26

Провадження № 3/638/3047/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 19.06.2026 серії ВБА №161883, 19.06.2026, близько 21-50 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме під час сварки з дружиною висловлювався в її бік нецензурною лайкою, ображав, та вдарив по обличчю, чим міг завдати шкоди її психічному та фізичному здоров`ю.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

19.12.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, яким ч.1 ст.173-2 КУпАП викладена в новій редакції, в якій зазначено, що вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, відповідальність за скоєння домашнього насильства наразі настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.

З урахуванням матеріального складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема коли є факт завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад), внаслідок словесних образ, погроз, приниження тощо, що спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе тощо. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).

Отже, у справах про домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров`ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону № 2229-VIII.

У зазначеному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161883 фактично не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому наявне зазначення про вчинення дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, проте не зазначено про наявність шкоди, яку було завдано умисними діями правопорушника, що є домашнім насильством у розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та прямо випливає з диспозиції вказаної статті. Не зазначено також про наслідки дій психологічного та фізичного характеру й у інших документах, долучених до справи у якості доказів.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що суд не наділений повноваженням збирати докази вини чи невинності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, недоведений.

Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено склад вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є.В. Невеніцин