Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №451/354/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/354/26

Провадження № 1-кп/451/85/26

ВИРОК

іменем України

30 червня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

Справа № 451/354/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження за № 42025142410000336 від 09 вересня 2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опліцько Львівської області, громадянина України, військовослужбовця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, під вартою у даному кримінальному провадженні не перебував,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор ОСОБА_4

захисту - захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого,

встановив:

Мотивувальна частина вироку:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинуваченого ОСОБА_3 - ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 05.03.2025, яка набрала законної сили 13.03.2025, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та кримінальне провадження № 62024140110000049 від 30.01.2024 - закрито. Тією ж ухвалою суду ОСОБА_3 зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 Національна гвардія України для продовження проходження військової служби. Однак, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної ухвали суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання ухвали суду щодо проходження військової служби, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, у встановлений судом строк до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не прибув, до виконання судового рішення не приступив, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим умисно не виконав судове рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав ухвалу суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КПК України.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 05.03.2025, яка набрала законної сили 13.03.2025, його звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 Національна гвардія України для продовження проходження військової служби. Він, умисно, без поважних на те причин, з метою невиконання ухвали суду щодо проходження військової служби, маючи реальну можливість її виконати, у встановлений судом строк до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не прибув, до виконання судового рішення не приступив; також зазначив, що чітко усвідомлював, що порушує закон і умисно не виконує ухвалу суду, що набрала законної сили, однак про це просила його дівчина і він її послухав. У вчиненому кається, просить суворо не карати, призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі, оскільки хоче повернутись до в\ч.

Захисник в судових дебатах просив при призначенні покарання врахувати особу обвинуваченого, його молодий вік, який готовий повернутись до в\ч і продовжувати службу, обставини, які пом`якшують покарання і застосувати штраф.

Мотиви суду

Заслухавши показання обвинуваченого, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники розгляду справи правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України .

У судовому засіданні були досліджені документи, а саме: ухвала слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 19.02.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту; постанова про визнання речовим доказом та прилучення речового доказу до кримінального провадження від 13.11.2025; ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 05.03.2025 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 407 ч.5 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

Крім цього, у судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про судимість обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий; довідка, видана 14.10.2025 КНП «Радехівської ЦРЛ», згідно якої ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не знаходиться; копія військової квитка, згідно якого ОСОБА_3 військовослужбовець, який у 08.12.2012 прийняв присягу у в\ч НОМЕР_2 ; витяг з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації ОСОБА_3 ; копія аналітичного профілю на ОСОБА_3 ..

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю, а саме доведено, що обвинувачений був обізнаний про ухвалу суду, не мав поважних причин (хвороба, госпіталізація), які б фізично унеможливлювали повернення до військової частини і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили.

Призначення покарання

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України – судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, військовослужбовець, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.03.2025 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби; згідно інформації, викладеної в досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації вказав, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України.

Однак враховуючи вищенаведене, а також те, що суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умовах воєнного стану невиконання ухвали суду про повернення до військової частини прирівнюється до підриву обороноздатності та боєздатності підрозділу, вказане діяння підриває встановлений порядок комплектування Збройних Сил України в умовах війни, перешкоджає та знижує ефективність відбиття агресії рф проти України, ігнорування обвинуваченим попередніх вимог командування, небажання виправлятися та з метою забезпечення невідворотності відповідальності та виховання поваги до суду, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої йому статті КК України.

Вищевказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як нею, так і іншими особами.

Достатніх підстав для застосування щодо обвинуваченого ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, а також ст. 75 КК України та призначення покарання з випробуванням, судом не встановлено.

Крім того, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраний ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з дня приведення даного вироку до виконання.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначається рішення про залік досудового тримання під вартою.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шептицького міського суду Львівської області від 19.02.2026 до обвинуваченого застосовано з 19.02.2026 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який неодноразово судом продовжувався ухвалами Радехівського районного суду Львівської області від 15.04.2026, від 03.06.2026., останній раз продовжено до 03.08.2026 включно.

Згідно ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Вказане є підставою для зарахування в строк покарання ОСОБА_3 строку цілодобового домашнього арешту за період з 19.02.2026 по день набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання.

Резолютивна частина:

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд-

ухвалив :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 382 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч.7 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із розрахунку 1 день позбавлення волі прирівнюється до 3 днів цілодобового домашнього арешту, за період з 19.02.2026 по день набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання.

Речовий доказ – копії матеріалів справи № 462/1107/24 провадження № 1-кп/462/485/25, які визнані речовим доказом згідно постанови про визнання речовим доказом та прилучення речового доказу до кримінального провадження від 13.11.2025 і знаходяться при матеріалах кримінального провадження № 42025142410000336 від 09 вересня 2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження № № 42025142410000336 від 09 вересня 2025.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України .

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддяОСОБА_6