Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №438/481/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/481/26

Провадження № 3/438/219/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 червня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , займає посаду начальника Служби у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області, працює за сумісництвом вчителем основ здоров`я ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради Львівської області,

за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Наминанік О.С., прокурора Гуйван Л.В., викривача ОСОБА_2 , представника викривача адвоката Півуш Р.Б.,

в с т а н о в и в :

постановою судді від 05 травня 2026 року матеріали адміністративної справи № 438/481/26, провадження № 3/438/219/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та матеріали адміністративної справи за № 438/482/26, провадження № 3/438/220/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № № 438/481/26, провадження № 3/438/219/2026.

Далі, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №306 від 20.03.2026 року, інкримінується те, що ОСОБА_1 , будучи начальником Служби у справах дітей виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, ОСОБА_1 , будучи учителем ЗЗСО І-ІІІ ст.№8 Бориславської міської ради, перебуваючи у прямому підпорядкуванні директора ЗЗСО І-ІІІ ст.№8 ОСОБА_3 , 18.04.2025, 14.07.2025, 29.01.2026 підписала акти обстеження умов проживання ОСОБА_4 , який являвся зятем ОСОБА_3 та не повідомила про конфлікт інтересів, який виник у неї під час підписання даних актів.

Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №307 від 20.03.2026 року, ОСОБА_1 , будучи начальником Служби у справах дітей виконавчого комітету Бориславської міської ради, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, ОСОБА_1 , будучи учителем ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради, перебуваючи у прямому підпорядкуванні директора ЗЗСО І-ІІІ ст.№8 ОСОБА_3 , 18.04.2025, 14.07.2025 року, 29.01.2026 року підписала акти обстежень умов проживання ОСОБА_4 , який являвся зятем ОСОБА_3 , та не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією заперечила повністю, просила провадження у справі відносно неї закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Пояснила суду, що відсутні будь-які докази реального конфлікту інтересів з умовою його впливу на об`єктивність або неупередженість при прийнятті нею рішень, або на вчинення чи не вчинення нею дій під час виконання нею дій щодо підписання актів умов проживання від 18.04.2025 року, 14.07.2025 року, 29.01.2026 року. Пояснила, що до служби у справах дітей Бориславської міської ради 18.04.2025 року звернувся громадянин ОСОБА_4 з приводу проведення обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Обстеження умов проживання за зверненням ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювалося комісією, за її участі, як члена комісії – начальника служби у справах дітей Бориславської міської ради, та за участі головного спеціаліста Служби у справах дітей Бориславської міської ради ОСОБА_5 , спеціаліста Служби у справах дітей Бориславської міської ради ОСОБА_6 . За результатами комісійного обстеження умов проживання було складено акт обстеження умов проживання від 18.04.2025 року, який підписаний усіма членами комісії, без прийняття будь-яких одноособових рішень. На момент проведення обстеження та підписання акта – 18.04.2025 року, вона, як начальник служби у справах дітей Бориславської міської ради, не володіла інформацією щодо наявності родинних зв`язків між громадянином ОСОБА_4 та директором закладу освіти, у якому вона працює. Факт того, що особа, чиї умови проживання обстежувалися, є зятем директора школи, не був їй відомий, як посадовій особі, що виключає умисел щодо конфлікту інтересів. Враховуючи те, що суб`єкт обстеження та директор закладу освіти мають відмінні прізвища, а саме обстеження проводилося за адресою, що не збігається з місцем проживання керівника, у неї не виникло і не могло виникнути припущень щодо наявності між ними родинного зв`язку. Акт обстеження умов проживання є документом допоміжного (інформаційного) характеру, який лише фіксує фактичні обставини. Він не є актом індивідуальної дії, не встановлює прав чи обов`язків і не містить остаточного рішення по суті справи. Більше того, акт складається та підписується колегіально всіма членами комісії, що забезпечує об`єктивність інформації та виключає можливість одноосібного впливу начальника служби на його зміст. Сам по собі акт не дає ніяких привілеїв чи благ, він лише описує умови побуту. Тому в її діях не було і не могло бути жодної корупційної складової чи вигоди для будь-кого. При підписанні Акта обстеження умов проживання у неї, начальника служби у справах дітей, відсутні дискреційні повноваження. Дана процедура є суворо регламентованою: комісія лише фіксує наявні факти. Вона не має права на власний розсуд оцінювати ці факти інакше, ніж вони є насправді. Отже, її дії як начальника Служби у справах дітей щодо складання акта обстеження не є дискреційними. Окремо наголосила на тому, що на момент складання актів від 14.07.2025 року та 29.01.2026 року громадянин ОСОБА_4 вже не перебував у родинних зв`язках із директором школи ОСОБА_3 , оскільки шлюб із її донькою було розірвано, рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22.05.2025 року, яке набрало законної сили 23.06.2025 року. Відповідно до антикорупційного законодавства, колишній зять не входить до кола близьких осіб. Таким чином, конфлікту інтересів не могло виникнути в силу закону, оскільки юридичний зв`язок між ними припинився.

Додатково звернула увагу суду, що «спільна робота» з керівником сама по собі не утворює приватного інтересу. Жодного доказу особистих, родинних, дружніх стосунків у неї із ОСОБА_3 , у протоколах немає, є лише ствердження факту прямого підпорядкування без будь- якого вказування (із посиланням на певні докази) на наявність у них дружніх стосунків, обіцянки їй винагороди зі сторони керівника, ознаки її особистої вигоди тощо.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Наминанік О.С. вину своєї підзахисної заперечувала та пояснила, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому справа підлягає закриттю за відсутності складу правопорушення. Зазначила, що конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації , коли у неї наявні службові повноваження дискреційного характеру, під час реалізації яких вона може вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес. За відсутності принаймні однієї із складових - службових повноважень дискреційного характеру або приватного інтересу конфлікт інтересів не виникає. Тобто, наявність повноважень, під час яких особа може вчиняти дії, приймати рішення з питань, у яких, у яких у неї є приватний інтерес, є обов`язковою складовою конфлікту інтересів. На момент проведення обстеження та підписання відповідного акту – 18.04.2025 року, ОСОБА_1 , як начальник служби у справах дітей Бориславської міської ради, не володіла інформацією щодо наявності родинних зв`язків між громадянином ОСОБА_4 та директором закладу освіти, у якому вона працює. Факт того, що особа, чиї умови проживання обстежувалися, є зятем директора школи, не був їй відомий як посадовій особі, що виключає умисел щодо конфлікту інтересів. Звернула увагу, що на момент складання актів від 14.07.2025 року та 29.01.2026 року громадянин ОСОБА_4 вже не перебував у родинних зв`язках із директором школи ОСОБА_3 , оскільки шлюб із її донькою було розірвано, що підтверджується рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22.05.2025 року яке набрало законної сили 23.06.2025 року. Відповідно до антикорупційного законодавства, колишній зять не входить до кола близьких осіб. Таким чином, конфлікту інтересів не могло виникнути в силу закону, оскільки юридичний зв`язок між ними припинився. Отже, при підписанні актів 14.07.2025 та 29.01.2026 вона не взаємодіяла з "близькою особою" свого керівника, що виключає саму можливість вчинення правопорушення за ст. 172-7 КУпАП. Наголосила на тому, що процедура складання актів від 18.04.2025 року та від 14.07.2025року, 29.01.2026 року була абсолютно аналогічною за своїм змістом та формою. В усіх випадках акти мали суто інформативний характер, складалися за встановленим шаблоном та фіксували ідентичний перелік побутових умов. Це підтверджує, що ОСОБА_1 дотримувалася єдиного стандарту роботи, передбаченого посадовою інструкцією, незалежно від того, щодо кого проводилося обстеження. Жодних виключень чи особливих умов при складанні акта щодо громадянина ОСОБА_4 , зроблено не було. Це ще раз доводить відсутність у неї будь-якого приватного інтересу чи особливого ставлення до суб`єкта обстеження, оскільки вона діяла у звичний для себе спосіб, виконуючи робочу функцію.

Крім цього, в протоколах про адміністративне правопорушення №306 та №307 від 20.03.2026 року обґрунтування в чому полягає приватний інтерес та суперечність між приватним інтересом правопорушника і його службовими чи представницькими повноваженнями, немає. З матеріалів справи не вбачається в чому конкретно полягають дії ОСОБА_1 в умовах реального конфлікту інтересів, в розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Один лише факт її перебування в безпосередньому підпорядкуванні директора школи ОСОБА_3 є недостатнім для визначення наявності конфлікту інтересів.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини, на думку захисника, особою, якою складено протоколи, не надано суду належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, що їй інкримінуються, відповідно захисник у судовому засіданні просила провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2ст. 172-7КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП - за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні прокурор Гуйван Л.В. просила визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст.172-7та ч. 2 ст.172-7КУпАП , та на підставі статті 36 КУпАП, піддати її стягненню в межах санкції за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у виді штрафу, оскільки вважає її вину доведеною під час розгляду в суді.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила суду, що дійсно займає посаду директора ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради. Свідок ствердила, що перебуває із керівником школи виключно у ділових стосунках. Про складання чи підписання будь-яких актів обстеження умов проживання за адресою ОСОБА_4 , їй нічого відомо не було. ОСОБА_1 їй не повідомляла, що проводила обстеження умови проживання у ОСОБА_4 . Жодних премій ОСОБА_1 , як вчитель основ здоров`я, не отримувала.

Викривач ОСОБА_2 допитана в якості свідка, пояснила суду що перебуває з ОСОБА_1 у нейтральних стосунках. Повідомила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 навчалися у школі №8, де працювала ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Також, повідомила, що ОСОБА_1 навчала і внучок директора школи ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також, пояснила, що директор школи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у дружніх стосунках. Додатковим підтвердженням дружніх стосунків між ОСОБА_1 директором школи ОСОБА_3 є їхня взаємодія у соціальній мережі «Facebook», зокрема, ОСОБА_1 регулярно ставить «лайки» під фотографіями директора школи. Проте, що ОСОБА_4 доводиться зятем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що у жодних стосунках із ОСОБА_10 не перебуває, особисто з нею не знайомий. Звернувся у Службу у справах дітей із заявою про проведення обстеження умов проживання. Приходила комісія зі служби у справах дітей у складі трьох осіб, хто саме приходив йому не відомо. Комісією було винесено акти обстеження умов проживання. Про проведення обстеження умов проживання ОСОБА_3 не розказував.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За частиною 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю .

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ч. 3ст.62 Конституції України фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

За частиною 2ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом абзаців 9, 10, 11 частини 1ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1ст. 28 Закону України «Про запобіганні корупції», особи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 41 Закону передбачено, що особи, зазначені у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1ст. 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Диспозиція ч. 1ст.172-7КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Диспозиція ч. 2ст. 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За пунктом 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Пунктом 2 примітки до ст.172-7КУпАП встановлено, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Отже, суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага для себе чи близьких осіб. Тобто, навіть при наявності суперечності між приватними інтересами особами та її службовими повноваженнями, обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень. При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Таким чином, хоча ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.172-7, ч. 2 ст.172-7КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Обов`язковим елементом складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2статті 172-7 КУпАП, є наявність умов реального конфлікту інтересів, що прямо передбачено диспозицією цієї статті.

Поняття реального конфлікту інтересів наведене у частині 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої «реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень».

Отже, реальний конфлікт інтересів передбачає не тільки наявність приватного інтересу, але ж і його суперечність із дискреційними повноваженнями конкретної особи - суб`єкта вчинення корупційного правопорушення.

Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 11 Закону серед повноважень НАЗК передбачено також надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Таким чином, роз`яснення та методичні рекомендації НАЗК мають офіційний характер і підлягають врахуванню при застосуванні норм антикорупційного законодавства.

21 жовтня 2022 НАЗК видано Методичні рекомендації № 13 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» (знаходяться у вільному доступі, розміщенні на офіційному сайті НАЗК).

У зазначених Рекомендаціях уповноважений законом орган (НАЗК) надав офіційні роз`яснення та сформулював правову позицію Держави щодо визначення понять і термінів, які стосуються питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також зорієнтував уповноважені на боротьбу із корупцією органи на відокремлення типових ситуацій, в умовах яких міститься склад конкретного корупційного адміністративного правопорушення, в т.ч. і передбачений відповідними частинами ст. 172-7 КУпАП, від обставин, які виключають подію та склад такого правопорушення.

Так, пунктом 2.3. Рекомендацій роз`яснено, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. При цьому, дискреція - це можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень.

На підтвердження цієї позиції НАЗК посилається на: «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316й нараді: дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин», а також на «Методологію проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи»: дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта» (пп. 2.3.1).

Одночасно в цьому підпункті Рекомендацій НАЗК, наводить «Ознаки дискреційних повноважень, які, зокрема: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення».

При цьому, науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, підготовлений 01 березня 2018 року за дорученням Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого: дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.

На переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_1 , працюючи вчителем за сумісництвом ЗЗСО І-ІІІ ст.№8 Бориславської міської ради, перебуваючи у прямому підпорядкуванні директора ЗЗСО І-ІІІ ст.№8 ОСОБА_3 , 18.04.2025, 14.07.2025, 29.01.2026 підписала акти обстеження умов проживання ОСОБА_4 , який являвся зятем ОСОБА_3 , не повідомила про конфлікт інтересів, який виник у неї під час підписання даних актів, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження міського голови Бориславської міської ради Львівської області №102-0с від 28.04.2016 року ОСОБА_1 , призначено на посаду начальника служби у справах дітей Бориславської міської ради з 29.04.2016 року.

Наказом директора школи ЗЗСО №8 Бориславської міської ради Львівської області № 17/2 від 20.01.1994 ОСОБА_1 , призначено на посаду вихователя школи ЗЗСО №8 Бориславської міської ради Львівської області з 24.01.1994 року.

Наказом директора школи ЗЗСО №8 Бориславської міської ради Львівської області № №01-06/54-1 від 31.08.2020 ОСОБА_1 , продовжено роботу за сумісництвом вчителем основ здоров`я з неповним тижневим навантаженням з 01.09.2020 року.

Наказом директора школи ЗЗСО №8 Бориславської міської ради Львівської області № №01-06/87 від 31.08.2022 ОСОБА_1 , призначено вчителем основ здоров`я з неповним тижневим навантаженням з 05.09.2022 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18.04.2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , житло розміщене на І-ІІ поверсі ІІ поверхового будинку, складається з 4 кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати, вбиральні. Помешкання забезпечене всім необхідним для нормальної життєдіяльності, є всі предмети домашнього вжитку. Умови проживання задовільні. За цією адресою фактично проживають: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син. Сім`я ОСОБА_4 неповна. Батько один виховує сина. Належним чином дбає про стан здоров`я. Мати з сім`єю не проживає, не цікавиться життям дитини. Станом на 18 квітня 2025 року батько з сином проживають разом за вищевказаною адресою, мати з сім`єю не проживає.

Обстеження умов проживання за зверненням ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювалося комісією, за участі як члена комісії – начальника служби у справах дітей Бориславської міської ради ОСОБА_1 , та за участі головного спеціаліста Служби у справах дітей Бориславської міської ради ОСОБА_5 , спеціаліста Служби у справах дітей Бориславської міської ради ОСОБА_6 .

Аналогічними є акти обстеження умов проживання від 14.07.2025 року та від 29.01.2026 року.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22.05.2025 року, яке набрало законної сили 23.06.2025 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 розірвано.

Суть приватного інтересу як однієї зі складових конфлікту інтересів визначається прийняттям (або участю у прийнятті) рішень щодо близьких осіб.

Відповідно до частини 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Поняття «зять» ґрунтується на факті перебування у шлюбі з донькою певної особи. Оскільки юридичний факт шлюбу на момент вчинення дій (14.07.2025, 29.01.2026) був відсутній, громадянин ОСОБА_4 не може вважатися зятем директора школи ОСОБА_3 . Отже, він є сторонньою особою по відношенню до керівника за сумісництвом.

Відсутність родинного зв`язку, підтвердженого законом, означає відсутність суб`єкта, в інтересах якого міг би виникнути конфлікт інтересів.

Починаючи з 22.05.2025 року (з часу винесення судом рішення про розірвання шлюбу) у розумінні абзацу 4 частини 1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 не є близькою особою - зятем ОСОБА_3 , а остання не являється йому тещою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», обов`язок повідомляти про конфлікт інтересів виникає лише у разі наявності приватного інтересу у сфері стосунків із «близькими особами». Станом на 14.07.2025 та 29.01.2026 (дати складання актів) громадянин ОСОБА_4 не перебував у шлюбі з донькою директора школи ОСОБА_3 , - не відносився до близьких родичів.

Оскільки закон не відносить «колишнього зятя» до складу близьких осіб, у ОСОБА_1 не виникло і не могло виникнути обов`язку повідомляти про конфлікт інтересів. Враховуючи, що правовий зв`язок між цими особами припинився, будь-який приватний інтерес у цій ситуації відсутній, що робить неможливим притягнення її до відповідальності.

Відповідно до антикорупційного законодавства, колишній зять не входить до кола близьких осіб.

Відповідно до ч.1ст.172-7КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а згідно з ч.2ст.172-7 КУпАП- за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Диспозиції зазначених частин статті є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно п.2 примітки дост.172-7КУпАП реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Аналогічну дефініцію закріплено також у ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».

Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для з`ясування факту реального конфлікту інтересів необхідно встановити наявність наступних його елементів, зокрема: приватного інтересу; суперечності такого інтересу службовим або представницьким повноваженням; реального впливу вказаної суперечності на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення/невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Без наявності хоча б одного із зазначених складових із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів у особи не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено як у протоколі про пов`язане з корупцією адміністративне правопорушення, так і у судовому рішенні.

Відтак, конфлікт інтересів повинен бути реальним, очевидним та передбачуваним. Конфлікт інтересів має місце у тому випадку, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих особі повноважень.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними ,дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.

Зі змісту наявних в матеріалах справи протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 інкримінувалось неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів .

Вказані обставини, на думку суду, не підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не ґрунтуються на вищезазначених вимогах закону.

Зокрема, у вищезазначених протоколах не зазначено відомостей про те, що вказані дії ОСОБА_1 було вчинено саме за умов суперечності приватного інтересу службовим повноваженням не зазначено; а також відсутні дані щодо дійсного впливу такої суперечності на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення/невчинення дій під час виконання ОСОБА_1 службових повноважень, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, як зазначено у п. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що під час підписання актів обстеження умов проживання 18.04.2025, 14.07.2025, 29.01.2026 року за визначених протоколами про адміністративні правопорушення часу та місця, у ОСОБА_1 не виникало реального конфлікту інтересів, оскільки такі її дії не могли вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття нею рішень, на вчинення чи не вчинення дій.

Виходячи із загальних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених статтею 1 цього Кодексу, уповноважені посадові особи органів державної влади, які відповідно дост.255КУпАП наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні діяти на підставі закону та згідно процедури визначеної законодавчими нормами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Суд не має права самостійно формулювати обвинувачення, що узгоджується з висновком ЄСПЛ у рішенні у справі Карелін проти Росії; («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) і при розгляді справи про адміністративне правопорушення позбавлений процесуальної можливості самостійно збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення ,а невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року зазначено, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень не доведена.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході розгляду справи усі наявні в справі докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_10 складів правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст.172-7 і ч. 2 ст.172-7 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винною у вчиненні цих правопорушень під час розгляду справи встановлено не було.

Таким чином, провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-7, ч. 2 ст.172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, ст.172-6, 245,247, 252, 280,283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку за відсутністю в її діях події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та проголено 30 червня 2026 року о 09 год 30 хв.

Суддя Андрій СЛИШ