Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №335/7229/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7229/26 2-а/335/156/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., представників позивача Прінь В.О., Бордюг О.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить затримати громадянина РФ Ґарунова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та помістити його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, терміном на шість місяців.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.06.2026 під час проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» працівниками УСР в Запорізькій області ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації Ґарунов ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та запрошений до УДМС у Запорізькій області для з`ясування законності його перебування в Україні.

При цьому, під час здійснення перевірки щодо законності перебування в Україні громадянина РФ ОСОБА_1 позивачем встановлено, що згідно з наявних штампів у паспортному документі НОМЕР_1 , виданому 27.05.2016, орган видачі РФ ФМС 05001, терміном дії до 27.05.2026, він прибув на територію України з метою працевлаштування 25.01.2020 через КПП "Гоптівка", після цього територію України не покидав. Зі слів ОСОБА_1 , станом на 29.06.2026 він офіційно не працевлаштований та достатнього фінансового забезпечення в Україні не має. З метою встановлення додаткової інформації щодо законності перебування в Україні відповідача Управлінням ДМС у Запорізькій області проведено перевірку за обліками інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система “Аркан”); за обліками Єдиного реєстру боржників;за обліками Державного реєстру актів цивільного стану громадян; за обліками УДМС у Запорізькій області, з використанням бази даних відомчої інформаційної системи ДМС.

Разом з тим, строк дії посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 закінчився 19.06.2024, у зв`язку з чим, він повинен був самостійно вжити ряд заходів передбачених пунктом 67 Постанови КМУ 322 та виїхати за межі України у 7-денний строк. Водночас, громадянин РФ ОСОБА_1 має недійсний паспортний документ НОМЕР_1 від 27.05.2016, виданий РФ ФМС 05001, строком дії до 27.05.2026, отже не має документів, що дають право на виїзд з України.

На підставі вищевикладеного, 29.06.2026 у зв`язку з порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та відсутністю у громадянина Ґарунова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючого паспортного документа або документа, який дає право на виїзд з України, УДМС у Запорізькій області ДМС України в Запорізькій області прийнято рішення про його примусове видворення з України.

Позивач зазначає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про видворення та перешкоджатиме процедурі ідентифікації. Оскільки остаточна ідентифікація особи можлива лише країною його громадянської належності, виникла потреба у затриманні відповідача для забезпечення процесу документування та подальшого видворення.

Ухвалою судді від 29.06.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач фактичні обставини, викладені у позові не оспорював, проте заперечував проти позову, зазначивши що з 2016 року приїхав в Україну за сімейними обставинами та отримав посвідку на тимчасове проживання. Тимчасово влаштувався в ТОВ «Метінвест Холдинг», з якого вимушений був звільнитися в 2022 році. Надалі переїхав до дітей в м. Ужгород. У подальшому займався благодійністю, строк дії посвідки на проживання продовжити не вдалося.

29.06.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 13-30 год. 30.06.2026.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 29.06.2026 під час проведення заходів з виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» працівниками УСР в Запорізькій області ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації Ґарунов ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та запрошений до УДМС у Запорізькій області для з`ясування законності його перебування в Україні.

Згідно з наявних штампів у паспортному документі НОМЕР_1 , виданому 27.05.2016, орган видачі РФ ФМС 05001, терміном дії до 27.05.2026, Ґарунов ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України з метою працевлаштування 25.01.2020 через КПП «Гоптівка».

З того часу відповідач постійно проживав в м. Запоріжжі, територію України не залишав.

З пояснень громадянина Ґарунова ОСОБА_2 стало відомо, що прибув на територію України 25.01.2020 через КПП "Готівка" по паспорту громадянина НОМЕР_2 , виданому 27.05.2016, орган видачі РФ ФМС 05001, терміном дії до 27.05.2026. Він був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 14.05.2021, підстава видачі 04/04 (Працевлаштування), строком дії до 19.06.2024. При цьому, після закінчення терміну дії посвідки, відповідач до УДМС у Запорізькій області з питань продовження терміну перебування та обміну посвідки на тимчасове проживання не звертався, територію України не покинув, так як не мав бажання залишати територію України. 3 приводу оформлення нового паспортного документа до посольства чи консульства РФ не звертався. На сьогоднішній день ОСОБА_1 розуміє, що перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства.

Згідно з даними бази «АРКАН», наявна інформація про перетинання державного кордону України громадянином Ґаруновим ОСОБА_2 у напрямку «В`їзд» 25.01.2020 через КПП "Гоптівка", після цього інформація щодо виїзду з території України відсутня.

З Єдиного реєстру боржників вбачається, що наявна інформація про майнові зобов`язання іноземця перед державою, а саме не сплачене стягнення у вигляді штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху. А саме, 26.07.2018 було винесено постанову Мелітопольским міськрайонним судом Запорізької області (справа № 320/5355/18), відповідно до якої ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) вчинив адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 124 КУПАП України та суд призначив адміністративне покарання, а саме штраф у розмірі 340 гривень.

За обліками УДМС у Запорізькій області, з використанням бази даних відомчої інформаційної системи ДМС, встановлено, що в період з 2018 року по 2024 року Ґарунов ОСОБА_2 був документований УДМС у Запорізькій області посвідками на тимчасове проживання. Востаннє документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 14.05.2021, підстава видачі 04/04 (Працевлаштування), строком дії до 19.06.2024.

22.06.2022 отримана інформація Державного центру зайнятості щодо скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб громадянства громадянину ОСОБА_1 (посада генеральний директор ТОВ «Аргумент-Трейд»), який був виданий Запорізьким обласним центром зайнятості 19.06.2018, терміном дії до 19.06.2024.

23.06.2026 до УДМС у Запорізькій області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про примусове видворення з України та розміщення до пункту тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства громадянина російської федерації ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що останній своїми протиправними діями створює загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а також, враховуючи громадянство РФ, може створювати загрозу національним інтересам та національній безпеці України.

29.06.2026 Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України оскільки відповідач перебуває в Україні в статусі нелегального мігранта, не має документа, що дає право на виїзд з України, не має наміру самостійно вживати заходів щодо оформлення такого документа, не зможе отримати законне джерело доходів, не буде працевлаштований, згідно з чинного законодавства та не зможе забезпечувати власні потреби.

Вказане рішення відповідач станом на час розгляду цієї справи не оскаржував.

При цьому, судом встановлено, що відповідач за весь час перебування на території України за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, до компетентних органів не звертався, посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні, дозволу на імміграцію не отримував, заходів щодо отримання паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон або документа, який дає право на виїзд, не здійснював, до Посольства Російської Федерації з цього питання не звертався.

Дозволений строк перебування на території України у відповідача закінчився 19.06.2024. Отже, з 19.06.2024 відповідач проживає на території України незаконно.

Приписами статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Правила перебування іноземних громадян на території України визначаються наказом МВС України від 20.07.2015 № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду».

Відповідно до пункту 1 наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідач не має дійсного паспортного документа або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на право проживання в Україні. Він не може бути працевлаштованим та мати законне, постійне джерело доходів згідно з чинним законодавством, не зможе забезпечувати власні потреби, через що з метою отримання грошових коштів може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.

В силу ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

29.06.2026 року ДМС у Запорізькій області прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду, є:- відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України; - відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України; - відсутність фінансового забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі.

Згідно із частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням органу або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено виключні підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Абзацом 1 статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що в`їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України.

У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Порушення відповідачем законодавства України про перебування на території держави, відсутність документів, що підтверджують його особу, невжиття заходів щодо легалізації перебування на території іноземної для відповідача держави, відсутність стабільного джерела доходу, зареєстрованого місця проживання, дає суду достатні підстави для висновку, у разі незастосування до відповідача заходу у вигляді затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, останній може ухилитися від виконання рішення про видворення та перешкоджатиме процедурі ідентифікації. Інші заходи, передбачені ч. 1 ст. 289 КАС України до відповідача не можуть бути застосовані, оскільки з огляду на майновий стан останнього, визначений законом розмір застави є завідомо непомірним для нього, жодна особа із заявою про взяття відповідача на поруки до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 77, 189, 242-246, 288-289, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

УХВАЛИВ:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України на строк 6 (шість) місяців громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Рибалко