Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №344/18184/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18184/25

Провадження № 1-кп/344/657/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ланчин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, області, зареєстровано та проживаючого за адресою: по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, із середньою-спеціальною освітою, депутатом не обирався, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації в Національній гвардії України на посаді стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 – НГУ, у військовому званні «старший солдат», РНОКПП: НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, а також, нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 24.09.2024 року ОСОБА_7 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 02.10.2024 № 290 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду навідника 1 мінометного відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки вказаної військової частини.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу солдат ОСОБА_9 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

У подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.

Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, і територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_7 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 11.12.2024 № 362 солдат ОСОБА_7 вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб, з 11.12.2024 року по 22.12.2024 року (з урахуванням 2-х діб на проїзд).

Однак, солдат ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 23.12.2024 о 12 годині 00 хвилин не з`явився вчасно на службу без поважних причин до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно перебував поза розташуванням даної військової частини, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

Солдат ОСОБА_7 , який не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_5 , 20.02.2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин в супроводі військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Цього ж дня, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 20.02.2025 року № 52 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини.

У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 НГУ від 23.02.2025 року № 57 солдат ОСОБА_7 прибув до даної військової частини у службове відрядження для проходження «Базової загальновійськової підготовки».

Однак, солдат ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 26.02.2025 року приблизно о 20 годині 30 хвилин самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

19 березня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_7 прибув в супроводі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ до даної військової частини ( АДРЕСА_3 ).

Цього ж дня, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 19.03.2025 № 81 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону вказаної військової частини.

Однак надалі, солдат ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 28.07.2025 приблизно о 09 годині 20 хвилин самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

01 серпня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_7 прибув в супроводі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ до даної військової частини ( АДРЕСА_3 ).

Окрім того, у відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 52 від 20.02.2025 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Однак, солдат ОСОБА_7 будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 08.03.2026 року приблизно о 20 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_4 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 27.03.2026 проводячи службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

27.03.2026 року солдат ОСОБА_7 доставлений працівниками військової частини НОМЕР_1 НГУ до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що 23.12.2024 року не з`явився вчасно до військової частини НОМЕР_4 , 20.02.2025 року повернувся до військової частини НОМЕР_1 НГУ. Також, 26.02.2026 року повторно залишив військову частину НОМЕР_6 , проте, 19.03.2025 року повернувся до військової частини НОМЕР_1 НГУ. 28.07.2025 року залишив військову частину НОМЕР_1 НГУ, перебував поза її межами до 01.08.2025 року. Залишив дану військову частину, оскільки, йому не давали можливості перевестися. Окрім того, 08.03.2026 року покинув військову частину НОМЕР_1 НГУ та перебував поза її межами до 27.03.2026 року. Бажає завершити процес розгляду кримінального провадження та підписати контракт для проходження військової служби. Негативно ставиться до вчиненого, кається у вчиненому, помилку свою зрозумів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самою обвинуваченою. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року в справі №390/235/19, вказано, що якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію, однак, якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень. Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Оскільки, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, які утворюють повторність та відповідають одному й тому самому складу кримінального правопорушення, то суд кваліфікує його діяння за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відтак, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, а також, нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід врахувати: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами; дані про особу винного; стан здоров`я та його майновий стан; він з середньою-спеціальною освітою; неодружений; проходив військову службу за призовом під час мобілізації в Національній гвардії України на посаді стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 – НГУ, у військовому званні «старший солдат»; в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя в КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує; на утриманні нікого не має; раніше не судимого.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до досудової доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, який полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати, речові докази – відсутні в даному кримінальному провадженні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою залишити раніше обраний.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу його фактичного затриманння, тобто з 30.03.2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_7 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 30.03.2026 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддя ОСОБА_10