Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №344/18344/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18344/25

Провадження № 2/344/1393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

24 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Адвокатського бюро «Миколи Говзана» Говзан М.М., звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому покликався на те, що 30 травня 2025 року о 21:40 год. у м. Івано-Франківську, по вул. Калуське шосе, 3, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_2 , який, керуючи транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перебував у стані алкогольного сп`яніння та порушив вимоги п.п. 2.3.6), 10.2, 2.9 а) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Факт вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, розглянуте Івано-Франківським міським судом, а також визнанням його вини у судовому засіданні. Внаслідок ДТП автомобілю ОСОБА_1 марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяно істотні механічні пошкодження.

Страховою компанією було виплачено відшкодування у розмірі 132 556,51 грн. Однак відповідно до висновку судового експерта № СЕ-19/109-25/10715-АВ від 28.08.2025, проведеного Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, розмір відновлюваного ремонту автомобіля складає 342 681,58 грн.

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить: 342 681,58 грн - 132 556,51 грн = 210 125,07 грн.

Зазначено, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем ОСОБА_2 було направлено претензію про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, де він був попереджений про те, що у випадку його бездіяльності або відмови виконати зобов`язання ми буду змушений звернутися за захистом своїх прав до Івано-Франківського міського суду. Проте, дана претензія була залишена без належного реагування.

Також у позовній заяві вказано, що відшкодування коштів у розмірі 10 000 гривень, за заподіяну моральну шкоду позивачу, змогли б її частково компенсувати.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 матеріальні збитки, заподіяні внаслідок ДТП, у сумі 210 125,07 (двісті десять тисяч сто двадцять п`ять гривень сім копійок) та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Представник подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за його адресою зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами справи. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

З урахуванням думки позивача та положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 ч. 1, ст. 124, КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:

за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ст. 36 КУпАП визначити ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістедсят) коп.

Обставинами, встановленими у постанові суду зазначається:

« ОСОБА_2 вчинив керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння та порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Також, ОСОБА_2 30.05.2025 року о 21-40 год. в м.Івано-Франківську, по вул. Калуське шосе, 3, керував транспортним засобом марки "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи із прилеглої території не надав перевагу у русі транспортного засобу “Hyundai” д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по вул.Калуське шосе, чим порушив п.п.2.3.б), 10.2. ПДР України.

ОСОБА_2 30 травня 2025 року о 21-40 год. в м.Івано-Франківську, по вул. Калуське шосе, 3, керував транспортним засобом марки "Volkswagen ", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 а) ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні ним адміністративних правопорушеннях визнав.».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, у межах розгляду даної справи обставини вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки наявність вини у його діях вже встановлена чинним судовим рішенням.

Відповідно до Висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/109-25/10715-АВ від 28.08.2025 року, виконаного експертом ОСОБА_3 , розмір вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу HyundaiSanta FE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 342681, 58 гривень, а вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля станом на 30.05.2025 становила 149086,94 грн.

Страховою компанією позивачу оплачено суму 132556,51 грн, яку було зараховано на рахунок позивача, про що свідчить Інформація про рух коштів, надана АТ «ПУМБ».

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 1166 ЦК України матеріальна шкода відшкодовується винною особою в повному обсязі.

Стаття 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин(пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності має відшкодувати не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Вказані висновки сформовано у постанові ВС від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

При цьому слід враховувати, що вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і ремонт з урахуванням зносу (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV) не є тотожними поняттями, а сплата страхового відшкодування (ремонту з урахуванням зносу) не означає повного відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказані висновки також наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц.

Вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, а тому така різниця підлягає відшкодуванню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне суму відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача обчислювати як різницю між вартістю відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та вартістю матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Судом враховано, що відповідно до висновку судового експерта № СЕ-19/109-25/10715-АВ від 28.08.2025, проведеного Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, розмір відновлюваного ремонту автомобіля складає 342 681,58 грн. Страховою компанією було виплачено відшкодування у розмірі 132 556,51 грн.

Таким чином, сума невідшкодованих збитків становить 210 125,07 грн (342 681,58 грн - 132 556,51 грн).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню матеріальні збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу у сумі 210 125,07 грн.

Стосовно вимоги позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивачам було завдано моральні страждання. Обставини, на які покликається сторона позивача, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.

А відтак, позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено витати зі сплати судового збору у розмірі 2201,25 грн та 5348,40 грн витрат на складання Висновку експерта від 28.08.2025, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 210 125 (двісті десять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 07 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 2201,25 грн на оплату судового збору та 5348,40 грн витрат на проведення експертизи.

В решті вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 ).

Суддя Антоняк Т.М.